вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"08" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/759/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (пров. Гранітний, 14, Первомайськ, Миколаївська область, 55213, код ЄДРПОУ 37113876)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 36598008)
про стягнення 1 239 936 грн 47 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: адвокат Парфан Т.Д. (в режимі ВКЗ);
- від відповідача: не з'явився
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - відповідач) про стягнення 1 239 936 грн 47 коп. (з яких - 872 000 грн 00 коп. - основний борг, 190 157 грн 32 коп. - пеня, 17 235 грн 38 коп. - 3 % річних, 160 543 грн 77 коп. - інфляційні втрати) за Договором № 20//05-24 від 08.06.2021 про надання послуг.
Ухвалою від 27.09.2022, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.10.2022.
18 жовтня 2022 року на офіційну електронну пошту від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив.
Ухвалою від 25.10.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/759/22 на 08.11.2022.
08 листопада 2022 року судом встановлено, що відповідач у справі не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на його офіційну електронну адресу ухвали від 25.10.2022.
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Судом встановлено, що 08.11.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, оскільки такий братиме участь у судових засіданнях в справах № 918/620/22, 918/619/22, де представлятиме інтереси ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Суд зауважує, що у даній справі підготовче засідання не проводиться, позаяк ухвалою від 27.09.2022, зокрема, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Як вбачається із матеріалів справи, неявка відповідача у даній справі є повторною, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не з'явився у судове засідання 25.10.2022.
Таким чином, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також те, що неявка відповідача є повторною, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання та про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.
Присутній у режимі ВКЗ представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" вказує, що 08.06.2022 між ТОВ "Мотортєх" (Виконавець) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (Замовник) укладено Договір №208/05-24 про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування двигуна внутрішнього згорання когенераційної установки Caterpillar G3516LE. 08.06.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 , якою визначено суму договору в розмірі 2 700 000 грн., в т.ч. ПДВ - 450 000 грн.
Впродовж червня - грудня 2021 року виконавець надав замовнику послуги передбачені Договором. На виконання умов Договору виконавець надав замовнику акти здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 2 700 000 грн 00 коп., а саме: Акт № 1 від 17.06.2021 на суму 100 000 грн.; Акт № 2 від 30.07.2021 на суму 480 000 грн.; Акт № 3 від 30.07.2021 на суму 552 000 грн.; Акт № 4 від 24.01.2022 на суму 871 172, 35 грн.; Акт №5 від 31.01.2022 на суму 696 827.65 грн.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплатив надані послуги частково, із порушенням строків оплати, при цьому 872 000 грн 00 коп. залишилися неоплаченими.
З метою врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача, направляючи йому листи з проханням оплатити надані послуги, до яких додавав Акти та рахунки на оплату наданих згідно з Актів послуг, Акт звірки взаєморозрахунків.
Однак, станом на 15.09.2022 відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, не оплатив послуги згідно Акта № 4 від 24.01.2022 здачі-приймання послуг до договору №208/05-24 від 08.06.2021 в сумі 175 172,35 грн. та Акта № 5 від 31.01.2022 в сумі 696 827,65 грн., а всього 872 000,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом з метою захисту його порушених прав та законних інтересів.
Правова позиція відповідача.
Як вбачається із відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає наступне.
Так, відповідно до Акту № 4 від 24.01.2022 Виконавець виконав ремонт головок блоку циліндрів двигуна внутрішнього згоряння когенераційної установки LE серійний номер ZВА00978 за адресою м. Рівне, вул. Макарова, 41.
31 січня 2022 року Виконавцем складено Акт № 5 про те, що представниками ТОВ "Мотортєх" виконано ремонт двигуна внутрішнього згоряння когенераційної установки Caterpillar LE серійний номер ZВА00978 за адресою: м. Рівне, вул. Макарова, 41.
Тобто, з різницею в шість днів Виконавець двічі проводив ремонт двигуна, що ставить під сумнів якість виконаної робити за Актом № 4.
Крім того, через неякісно надані Виконавцем послуги, передбачені Договором, когенераційна установка Caterpillar G3516LE не працювала в період з 24:30 год. 19.04.2021 по 21:00 год. 10.11.2021, що зафіксовано ТОВ "Рівнетеплоенерго" в журналі оператора когеренаційної установки зав.№8 GWO1463 на основі двигуна "Caterpillar G3516LE" встановленій у будівлі котельні за адресою: м. Рівне, вул. Макарова,41, внаслідок чого підприємство за час вимушеного простою понесло збитки на суму 595 879,26 грн.
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у випадку суттєвого пошкодження обладнання, що не дає можливість використовувати його за цільовим призначенням, за умови, що таке пошкодження сталося з вини виконавця, замовник має право вимагати відшкодування прямих збитків в повному обсязі.
Також 03.11.2022 за участю представників ТОВ "Рівнетеплоенерго" та генерального директора ТОВ "Мотортєх" Ісаєнкова С.Є. було складено акт про те, що 03.11.2021 результатом пусконалагоджувальних робіт після поточного ремонту когенераційної установки на базі двигуна "Caterpillar G3516LE", що знаходиться в будівлі котельні було здійснено спробу запуску установки. Однак, когенераційна установка не запустилася з невідомих причин. Враховуючи все вищезазначене, в ТОВ "Рівнетеплоенерго" є сумніви, щодо якості деталей та матеріалів використаних при здійсненні технічного обслуговування та ремонту двигуна внутрішнього згорання когенераційної установки Caterpillar G3516LE та якості наданих послуг.
Листом від 20.06.2022 вих.№02-06/1472/1475 ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до позивача з проханням, надати документацію передбачену умовами Договору, однак, на сьогодні на адресу Товариства не надійшло жодних документів, що б підтверджували факт надання якісних послуг у відповідності до умов Договору.
Листом від 05.10.2022 №03-05/2313/2316 відповідач повторно просив надати документи, перелічені вище по тексту. Зазначені документи не передані відповідачу до цього часу.
ТОВ "Рівнетеплоенерго" звертає увагу, що ТОВ "Мотортєх" допустило порушення істотних умов Договору, а саме:
- не надано первинних документів, що засвідчували оригінальність запчастин, які були використані при проведенні усіх робіт (не дотримано п.1.2 Договору);
- не надано документів щодо передачі ТОВ "Рівнетеплоенерго" обладнання, запасних частин, матеріалів, що не підлягають ремонту чи відновленню (зворотніх відходів) (не дотримано п.1.4 Договору);
- не надано технічну документацію, згідно якої повинні були виконані роботи (не дотримано п.1.6. Договору).
- не надано гарантійних талонів (п.4.3 Договору).
Таким чином, на переконання відповідача, позивач не виконав взяті на себе відповідно до Договору зобов'язання, не надав якісні та у визначений строк послуги з ремонту і технічного обслуговування двигуна внутрішнього згоряння когенераційної установки Caterpillar G3516LE, чим допустив істотні порушення умов Договору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
08 червня 2021 року між ТОВ "Мотортєх" (далі - виконавець) та ТОВ "Рівнетеплоенерго" (далі - замовник) укладено Договір № 208/05-24 про надання послуг (далі - Договір).
Згідно з Договором виконавець зобов'язався на умовах, визначених Договором, надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування двигуна внутрішнього згорання когенераційної установки Caterpillar G3516LE, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.
Згідно з п. 2.1 Договору сума договору склала 3 430 000 грн. в т.ч. ПДВ - 571 666, 67 грн.
08 червня 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, якою визначено суму договору в розмірі 2 700 000 грн., в т.ч. ПДВ - 450 000 грн.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору виконавець надав замовнику акти здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 2 700 000 грн 00 коп., а саме: Акт № 1 від 17.06.2021 на суму 100 000 грн.; Акт № 2 від 30.07.2021 на суму 480 000 грн.; Акт № 3 від 30.07.2021 на суму 552 000 грн.; Акт № 4 від 24.01.2022 на суму 871 172, 35 грн.; Акт № 5 від 31.01.2022 на суму 696 827.65 грн.
Із даних Актів вбачається, що Акти № 1, № 2, № 3 та № 4 підписані зі сторони замовника та виконавця.
Відповідно до п. 4.7.6 Договору замовник зобов'язався протягом 10 днів після отримання акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) направити виконавцю підписаний акт або вмотивовану відмову від прийняття наданих послуг.
Пунктом 2.2 Договору сторони обумовили, що замовник здійснює остаточний платіж протягом 14 днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 4.7.5 Договору замовник взяв зобов'язання прийняти та оплатити надані послуги в порядку і в строки , встановлені Договором та чинним законодавством.
Позивач вказує, що в порушення взятих зобов'язань відповідач не направив для ТОВ "Мотортєх" підписаний Акт № 5 на суму 696 827,65 грн чи вмотивовану відмову від прийняття наданих згідно Акту № 5 послуг та не оплатив надані згідно Акту № 5 послуги.
Судом встановлено, що Акт № 5 направлено 01.02.2022 на електронну пошту відділу правового забезпечення ТОВ "Рівнетеплоенерго" (yurvid.rte@gmail.com) та 06.06.2022 і 22.08.2022 засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, що підтверджується відповідно рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 5521312794061 та накладною № 5521312969953, фіскальним чеком та описом вкладення до листа.
Окрім того, позивач вказує, що відповідач не оплатив у повному розмірі послуги, надані відповідно до Акту №4 від 24 січня 2022 року , підписаного відповідачем.
В матеріалах справи містяться рахунки-фактури, а саме: № СФ-0000004 від 09.06.2021 на суму 1 132 000 грн 00 коп.; № СФ-0000008 від 26.08.2021 на суму 871 172 грн 35 коп.; № СФ-0000002 від 31.01.2022 на суму 696 827 грн 65 коп.; № СФ-0000009 від 11.04.2022 на суму 871 172 грн 35 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, впродовж 2021- 2022 років відповідач оплатив позивачу, за отримані послуги 1 828 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями із призначенням платежу, а саме: -№ 10132 від 17.06.2021 - 100 000.00 грн. згідно з рахунком № 4 від 09.06.2021; - № 10276 від 30.06.2021 - 710 000.00 грн. згідно з рахунком № 4 від 09.06.2021; № 11127 від 27.08.2021 - 322 000.00 грн. згідно договору від 08.06.2021; № 669 від 21.12.2021 - 146 000.00грн. згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000008 від 26.08.2021; № 749 від 29.12.2021- 150 000.00 грн. згідно з рахунком фактурою № СФ-0000008 від 26.08.2021; № 1458 від 13.04.2022 - 100 000.00 грн. згідно рахунка №СФ - 0000009 від 11.04.2022.; № 1613 від 29.04.2022 - 300 000.00 грн. згідно рахунка №СФ - 0000009 від 11.04.2022.
Оскільки вартість наданих відповідачу послуг складає 2 700 000.00 грн., а відповідачем оплачено за отримані послуги 1 828 000.00 грн., різниця між вартістю наданих послуг і отриманою від відповідача оплатою складає 872 000.00 грн.
Як встановлено судом, зазначені вище розрахунки відображені в акті звірки взаєморозрахунків станом на 04.05.2022, який позивачем було направлено відповідачу для підписання.
При цьому оскільки Акт звірки взаємних розрахунків зі сторони відповідача не підписаний, - відтак даний документ носить виключно інформаційний характер.
31 грудня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою визначили, що Договір діє до 31.01.2022, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами.
Суд дослідив, що станом на 31.01.2022 позивач виконав взяті згідно з Договором зобов'язання - надав замовнику послуги, які були предметом Договору, на загальну суму 2 700 000.00 грн та документи , що засвідчують надання послуг.
Відповідач свої зобов'язання згідно Договору виконав не в повному обсязі, оплату за отримані від виконавця послуги здійснив із простроченням платежів, а на суму 872 000.00 грн. не провів узагалі.
Як вбачається із доказів, наданих учасниками справи, відповідач не оплатив у отримані від позивача послуги згідно Акту № 4 , підписаного сторонами 24.01.2022 на суму 871 132,25 грн.
Оскільки послуги з ремонту головок блоку циліндрів та двигуна внутрішнього згорання когенераційної установки С3516ЬЕ були надані відповідачу у серпні 2021 року, після фактичного надання послуг відповідачу нарочно було передано технічний акт ремонту головок блоку циліндрів, акт здачі-приймання № 4 і рахунок-фактура №СФ- 0000008 від 26.08.2021, про що повідомлено листом №01/09/03 від 01.09.2021.
Згідно з вказаним рахунком відповідач провів два платежі: 21.12.2021 на суму 146 000.00 грн. (платіжне доручення № 669); 29.12.2021 на суму 150 000.00 грн. (платіжне доручення № 749).
24 січня 2022 року відповідач підписав Акт № 4, однак, впродовж 14 днів від дати підписання, як передбачено сторонами у п.2.2 Договору, остаточного розрахунку за отримані згідно Акту №4 послуги не провів.
Таким чином, станом на 08.02.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за надані згідно Акту №4 послуги в сумі 871 132,25 грн. склала 575 172,35 грн.
Також відповідач не оплатив за отримані від відповідача послуги згідно Акту №5 від 31.01.2022 на суму 696 827,65 грн, крайній строк підписання якого минув 10.02.2022, а крайній строк оплати - 24.02.2022.
Таким чином загальна сума боргу станом на 25.02.2022 відповідача перед позивачем склала 1 272 000.00 грн.
З метою врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача, направляючи йому листи з проханням оплатити надані послуги, до яких додавав Акт № 5 від 31.01.2022, рахунок №Ф-00000002 від 31.01.2022 на оплату наданих згідно Акту №5 послуг, Акт звірки взаєморозрахунків.
3 огляду на те, що після надання в повному обсязі послуг, згідно Договору і оформлення з боку позивача необхідних документів та передання їх відповідачу, останній не здійснив повний розрахунок за отримані послуги, 06.04.2022 позивач нарочно передав у канцелярію відповідача листа від 05.04.2022 № 05/04-05 з проханням провести остаточний розрахунок за отримані послуги.
Згідно з рахунком на оплату послуг згідно Акту № 4 на суму 871 172, 35 грн. відповідач провів два платежі: 13.04.2022 на суму 100 000.00 грн. (платіжне доручення №1458 від 13.04.2022); 29.04.2022 на суму 300 000.00 грн. (платіжне доручення №1613 від 29.04.2022).
Станом на 29.04.2022 заборгованість відповідача склала 872 000.00 грн.
16 травня 2022 року позивач направив відповідачу листа № 16/05-01, яким вказав останньому на прострочення платежу в розмірі 872 000.00 грн., просив оформити документи і провести остаточний розрахунок.
Листом від 01.06.2022 позивач вкотре звернувся до відповідача з проханням підписати Акт № 5 від 31.01.2022 і провести остаточний розрахунок за отримані згідно з Актів №4 і №5 послуги в сумі 872 000.00 грн.
Відповідач отримав вказаного листа 15.06.2022, однак розрахунок не провів.
23 червня 2022 року позивач направив відповідачу листа № 23/06-01, яким в чергове просив відповідача розрахуватися за отримані послуги. При цьому позивач попередив про те, що вимушений буде провести нарахування штрафних санкцій.
22 серпня 2022 року позивач вкотре направив відповідачу листа з вимогою провести остаточний розрахунок за отримані послуги в розмірі 872 000.00 грн. та сплати штрафні санкції. До даного листа позивачем долучено розрахунок штрафних санкцій, Акт № 5 здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2022 та рахунок від 31.01.2022.
Станом на 15.09.2022 року відповідач не виконав свої зобов'язань за Договором, борг за надані послуги в розмірі 872 000,00 грн. не сплатив.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб'єктами господарювання на підставі укладеного правочину, що за своєю природою є договором підряду, та регулюються нормами ЦК України та ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
У відповідності до ч.ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, документами, які підтверджують, як виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт за Договором, так і виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є Акти виконаних робіт, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість таких робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт виконаних робіт № 5 разом з рахунком на їх оплату були направлені відповідачу неодноразово, а вперше - 01.02.2022.
За змістом ст. 882 ЦК України передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення позивачу спірних актів виконаних робіт з вмотивованою відмовою від їх підписання.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами Акту виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт за договором.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236.
Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Пунктом 4.7.6 Договору сторони погодили, що замовник протягом 10 днів після отримання акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зобов'язується направити виконавцю підписаний акт або вмотивовану відмову від прийняття наданих послуг.
У постанові від 17.08.2021 (справа №910/16308/20) Верховний Суд зробив правовий висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, вказавши , що «передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі - приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт».
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, та зокрема те, що відповідачем підписано Акт № 4 24.01.2022, а Акт № 5 не підписано взагалі, незважаючи на неодноразові направлення такого акту із вимогою оплатити надані послуги, - суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду із позовними вимогами про стягнення основного боргу у розмірі 872 000 грн 00 коп.
При цьому, проплати, які здійснювалися відповідачем із порушенням строків, а саме: 13.04.2022 на суму 100 000.00 грн. (платіжне доручення №1458 від 13.04.2022) та 29.04.2022 на суму 300 000.00 грн. (платіжне доручення №1613 від 29.04.2022) позивачем зараховано у хронологічному порядку в оплату Акту № 4.
Суд відхиляє аргументи відповідача, викладені у відзиві, про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що з різницею в шість днів Виконавець двічі проводив ремонт двигуна, що ставить під сумнів якість виконаної робити за актом № 4.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову зазначає, що позивач не виконав взяті на себе відповідно до Договору №208/05-24 від 08 червня 2021 року зобов'язання, не надав якісні та у визначений строк послуги з ремонту і технічного обслуговування двигуна внутрішнього згоряння когенераційної установки Caterpillar G3516LE, чим допустив істотні порушення умов Договору.
При цьому відповідач посилається на п. 6.3. Договору, яким передбачено, що у випадку суттєвого пошкодження обладнання, що не дає можливість використовувати його за цільовим призначенням, за умови, що таке пошкодження сталося з вини виконавця, замовник має право вимагати відшкодування прямих збитків в повному обсязі.
03 листопада 2021 року за участю представників ТОВ «Рівнетеплоенерго» та генерального директора ТОВ «Мотортєх» Ісаєнкова С.Є. було складено акт про те, що 03.11.2021 результатом пусконалагоджувальних робіт після поточного ремонту когенераційної установки на базі двигуна «Caterpillar G3516LE», що знаходиться в будівлі котельні було здійснено спробу запуску установки. Однак, когенераційна установка не запустилася з невідомих причин.
Враховуючи все вищезазначене, в ТОВ «Рівнетеплоенерго» є сумніви, щодо якості деталей та матеріалів використаних при здійсненні технічного обслуговування та ремонту двигуна внутрішнього згорання когенераційної установки Caterpillar G3516LE та якості наданих послуг.
Однак суд відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не було позбавлене права на звернення до суду із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" про відшкодування прямих збитків.
При цьому, суд підкреслює, що спір у даній справі не виник з приводу недоліків виконаних робіт за договором між замовником та підрядником, а виник з підстав невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг.
При цьому відповідач жодного разу не повернув позивачеві Акт № 5 із мотивованою відмовою від його підписання через недоліки проведених робіт. А у листі від 20.06.2022 направленому для позивача, відповідач зазначав, що виконавцем робіт не надано підприємству технічної документації, згідно якої повинні були виконуватися роботи, що не дає можливість перевірити якість виконання робіт. При цьому у листі від 05.10.2022, який направлено для позивача уже після відкриття провадження у даній справі та більше аніж через півроку після виконання позивачем робіт за Договором, ТОВ «Рівнетеплоенерго» стверджує, що ТОВ «Мотортєх» допустило порушення істотних умов Договору, а саме:
- не надано первинних документів, що засвідчували оригінальність запчастин, які були використані при проведенні усіх робіт (не дотримано п.1.2 Договору);
- не надано документів щодо передачі ТОВ «Рівнетеплоенерго» обладнання, запасних частин, матеріалів, що не підлягають ремонту чи відновленню (зворотніх відходів) (не дотримано п.1.4 Договору);
- не надано технічну документацію, згідно якої повинні були виконані роботи (не дотримано п.1.6. Договору).
- не надано гарантійних талонів (п.4.3 Договору).
Відповідачем не надано суду жодних доказів, що позивачем не були проведені роботи згідно з Договором чи невідповідність їх обсягу обсягам визначеним умовами Договору, а відповідно відповідач зобов'язаний оплатити надані згідно з Договором підряду послуги.
Суд вважає, що позивачем допустимими доказами доведено, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано того, що роботи за договором виконані позивачем та прийняті відповідачем, відтак підлягають оплаті відповідно до умов договору.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 6.2 Договору, що в разі несвоєчасної або неповної оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми Договору.
Сума простроченої заборгованості станом на 15.09.2022 складає 872 000.00 грн., в т.ч. за Актом № 4 - 175 172,35 грн., за Актом № 5- 696 827,65 грн.
У зв'язку з тим , що відповідач отримані згідно Акту № 4 від 24.01.2022 послуги оплатив частково та несвоєчасно, і не оплатив послуги отримані згідно Акту №5 від 31.01.2022 взагалі, то у позивача правомірно виникло право для застосування штрафних санкцій передбачених Договором і законом.
Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що остаточний платіж замовник має здійснити протягом 14 днів після підписання Акту прийому-передачі наданих послуг та отримання відповідного рахунку.
Акт №4 підписаний сторонами 24.01.2022, відповідно остаточний розрахунок за послуги надані згідно Акту № 4 у відповідності з п.2.2. Договору мав відбутися до 07.02.2022 включно.
Таким чином, з 08.02.2022 наступило прострочення платежу на суму 575 172,35 грн.
Відповідачем було проведено наступні оплати за Актом № 4:
- 13.04.2022 на суму 100 000.00 грн. (платіжне доручення №1458 від 13.04.2022) ,
- 29.04.2022 на суму 300 000.00 грн. (платіжне доручення №1613 від 29.04.2022).
Акт № 5 виконавцем надіслано для підпису замовнику 01.02.2022 року. Зважаючи на те, що замовник акт не підписав і не направив підписаний акт виконавцю, а також не направив вмотивованої відмови від прийняття наданих згідно Акту №5 послуг, замовник прострочив платіж на суму 696 827,65 грн.
Оскільки замовник отримав Акт №5 01.02.2022 - крайньою датою підписання даного акту було 10.02.2022, а останнім днем оплати згідно даного акту є 24.02.2022. Як наслідок прострочення платежу на суму 696 827,65 грн наступило з 25.02.2022.
Позивач стверджує, що відповідно до проведеного розрахунку штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором у повному обсязі у замовника виник обов'язок окрім основної суми боргу сплати виконавцю також пеню, 3% річних і інфляційні втрати в розмірі 367936,47 грн., з яких: пеня - 190157,32 грн., три відсотки річних - 17235,38 грн., інфляційні втрати -160543,77 грн.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат, 3 % річних та пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними.
Обґрунтований розмір інфляційних втрат за розрахунками суду складає 176 362 грн 83 коп., а 3 % річних - 17 292 грн 64 коп.
Оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних - 17235,38 грн та інфляційні втрати -160543,77 грн, суд задовольняє вимоги позивача у вказаному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що позивач нараховує пеню за період більший, аніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд відзначає, що обґрунтованим є нарахування пені на суму 175 172 грн 35 коп. за період з 29.04.2022 до 08.08.2022 включно, позаяк прострочення зобов'язання розпочалося 08.02.2022, а нарахування пені можливе лише до 08.08.2022, оскільки іншого Договором не передбачено.
Крім того, обґрунтованим є нарахування пені на суму 696 827 грн 65 коп. за період з 25.02.2022 до 25.08.2022 включно, позаяк прострочення зобов'язання розпочалося 25.02.2022, а нарахування пені можливе лише до 25.08.2022, оскільки іншого Договором не передбачено.
Обґрунтований розмір пені складає 161 374 грн 85 коп.
Розрахунок пені та розрахунок 3 % річних, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором три відсотки річних - 17235,38 грн., інфляційні втрати -160543,77 грн. та пені - 161 374 грн 85 коп.
При цьому господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 782 грн 47 коп.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання, яке полягає у несплаті за виконані позивачем роботи, порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 1 211 154 грн 00 коп., з яких:- 872 000 грн 00 коп. - основний борг, 161 374 грн 85 коп. - пеня, 17 235 грн 38 коп. - 3 % річних, 160 543 грн 77 коп. - інфляційні втрати, за Договором № 20//05-24 від 08.06.2021 про надання послуг.
У задоволенні вимоги про стягнення 28 782 грн 47 коп. пені господарський суд відмовляє.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі 18 599 грн 05 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 725 від 16.09.2022
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 211 154 грн 00 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 18 167 грн 31 коп., який покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, судовий збір у розмірі 431 грн 74 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 1 239 936 грн 47 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (пров. Гранітний, 14, Первомайськ, Миколаївська область, 55213, код ЄДРПОУ 37113876) 872 000 (вісімсот сімдесят дві тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 161 374 (сто шістдесят одна тисяча триста сімдесят чотири) грн 85 коп. пені, 17 235 (сімнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн 38 коп. - 3% річних, 160 543 (сто шістдесят тисяч п'ятсот сорок три) грн 77 коп. - інфляційні втрати та 18 167 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн 31 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення 28 782, 47 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею "14" листопада 2022 року.
Веб адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич