"09" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1269/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача - Грищенко О.М.,
від відповідачів - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ім. Димитрова” про стягнення заборгованості в загальному розмірі 90098,24 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова про стягнення заборгованості в загальному розмірі 90098,24 грн., в т.ч. 10348,00 грн. - 3% річних та 79750,24 грн. - інфляційних втрат, посилаючись на наступне.
01 квітня 2006 року між ТОВ “Тридента Агро” та СВК імені Димитрова був укладений Договір №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (договір), яким визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар) на умовах відстрочення платежу.
Як повідомляє позивач, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СВК імені Димитрова взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року ТОВ “Тридента Агро” 15 вересня 2007 року звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із СВК імені Димитрова суми заборгованості у розмірі 24290,40 грн. та штрафних санкцій за період із 16.10.2006 р. по 14.09.2007 р. згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року.
Як зазначає позивач, рішенням господарського суду Одеської області по справі №31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року позов ТОВ “Тридента Агро” задоволено.
При цьому позивач додає, що відповідно до наказу господарського суду Одеської області від 05 грудня 2007 року по справі № 31-3/233-07-6560 підлягає стягненню із Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” 32568,57 грн., 325,68 грн. витрат по держмиту, 114,31 грн. за ІТЗ судового процесу, всього на загальну суму 33008,56 грн.
В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 07 листопада 2016 року по справі №31-3/233-07-6560, що набрала законної сили, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Казус-Про” про заміну позивача у справі №31-3/233-07-6560 та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення господарського суду Одеської області по справі №31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року, а саме замінено позивача у цій справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Казус-Про”.
Також ухвалою господарського суду Одеської області від 28 березня 2017 року по справі №31-3/233-07-6560 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” про заміну позивача у справі №31-3/233-07-6560 та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення господарського суду Одеської області по справі №31-3/233-07- 6560 від 20 листопада 2007 року, а саме замінено сторону у цій справі - позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Казус-Про” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29 травня 2014 року по справі №31- 3/233-07-6560 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 05 грудня 2007 року по справі №31-3/233-07-6560 та видачу дублікату наказу господарського суду Одеської області від 05 грудня 2007 року по справі №31-3/233-07-6560, а саме видано дублікат вказаного наказу суду та поновлено строк його пред'явлення до виконання.
Як вказує позивач, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СВК імені Димитрова взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року, 18 квітня 2008 року ТОВ “Тридента Агро” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із СВК імені Димитрова суми штрафних санкцій за період із 15.09.2007 року по 18.04.2008 року згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року. Рішенням господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року позов ТОВ “Тридента Агро” задоволено. Відповідно до наказу господарського суду Одеської області від 07 липня 2008 року по справі №17/47-08-1824 із Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” 2574,12 грн. пені, 424,00 грн. 3%-річних, 4948,51 грн. індексу інфляції, 800,00 грн. витрат за надання юридичних послуг, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. послуг ІТЗ судового процесу, тобто всього 8966,63 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07 листопада 2016 року по справі №17/47-08-1824 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Казус-Про” про заміну позивача у справі та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року, а саме замінено позивача у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Казус-Про”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13 березня 2017 року по справі № 17/47- 08-1824, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” про заміну позивача у справі №17/47-08-1824 та заміну сгягувача при примусовому виконанні Рішення Господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року, котре набрали законної сили, задоволено. Так ухвалою господарського суду Одеської області від 13 березня 2017 року по справі №17/47- 08-1824, замінено сторону у справі - позивача у справі №17/47-08-1824 Товариство з обмеженою відповідальністю “Казус-Про” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс”.
Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 27 квітня 2017 року по справі №17/47-08-1824 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1 824 від 07 липня 2008 року та видачу дублікату наказу господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1824 віл 07 липня 2008 року, задоволено повністю, а саме видано дублікат вказаного наказу суду та поновлено строк на його пред'явлення до виконання.
Наразі позивач зазначає, що відповідно до постанови Арцизького РВДВС ГТУЮ у Одеській області від 29 травня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №54035572 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 07 липня 2008 року по справі №17/47-08-1824 на загальну суму 8966,63 грн.
Також відповідно до постанови Арцизького РВДВС ГТУЮ у Одеській області від 22 червня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №54166656 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05 грудня 2007 року по справі №31-3/233-07-6560 на загальну суму 24290,40 грн.
Так, як зазначає позивач, СВК імені Димитрова не виконані грошові зобов'язання згідно договору № 26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року в частині оплати заборгованості у сумі 24290,40 грн., які додатково підтверджені та визначені рішенням господарського суду Одеської області по справі №31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року, що набрало законної сили.
Наразі позивач вказує, що новим та належним кредитором по відношенню до відповідача є ТОВ “Компанія “Нотапс”, котрий користується всіма правами, передбаченими нормами та положеннями чинного законодавства України, котрі витікають із договору № 26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочений платежу від 01 квітни 2006 року.
При цьому позивач зазначає, що 27 січня 2017 року між ТОВ “Казус-Про” та ТОВ “Компанія “Нотапс” було укладено угоду № 27-1/01-17 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).
Так, розділом 1 даної угоди (пункт 1.1.), встановлено, що первісний кредитор ( ТОВ “Казус-Про”) відступає новому кредитору (ТОВ “Компанія “Нотапс”) право вимоги виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативам імені Димитрова зобов'язання щодо сплати розміру грошового зобов'язання у вигляді заборгованості, пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних втрат набутих первісним кредитором на підставі договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року у зв'язку із його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати первісного кредитора, пов'язані із примусовим отриманням від боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені рішенням господарського суду Одеської області по справі № 31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року та рішенням господарського суду Одеської області по справі №17/47- 08-1824 від 23 червня 2008 року, котрі набрали законної сили, винесені із підстав порушення боржником грошового зобов'язання згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року.
Позивач повідомляє, що на виконання умов даної угоди, ТОВ “Казус-Про” було передано ТОВ “Компанія “Нотапс” на підставі акту від 27.01.2017 р. перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.3. договору, сторони погодили те, що сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою, первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
Виходячи із наведеного, позивач зазначає, що у нього виникло право вимоги щодо нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року за період існування заборгованості, за виключенням періодів, котрі були охоплені рішеннями суду у справах №31-3/233-07-6560 та № 17/47-08-1824. Позивач наголошує, що йому передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, що підтверджено відповідними ухвалою господарського суду Одеської області від 28 березня 2017 року по справі №31-3/233-07-6560 та господарського суду Одеської області від 13 березня 2017 року по справі №17/47-08-1824
Таким чином, з огляду на зазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова про стягнення заборгованості в загальному розмірі 90098,24 грн., в т.ч. 10348,00 грн. - 3% річних та 79750,24 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2022 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1269/22 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.07.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2022 р. розгляд справи № 916/1269/22 було відкладено на 11 серпня 2022 р.
26.07.2022 р. до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому позивач просить суд залучити до матеріалів справи копію Постанови Ізмаїльського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.06.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2022 р. розгляд справи № 916/1269/22 було відкладено на 07 вересня 2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2022 р. розгляд справи № 916/1269/22 було відкладено на 30 вересня 2022 р.
Розгляд справи у судовому засіданні 30.09.2022 р. об 11 год. 00 хв. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2022 р. розгляд справи № 916/1269/22 призначено на 18 жовтня 2022 р.
У судовому засіданні господарського суду 18 жовтня 2022 року по справі № 916/1269/22 було протокольно оголошено перерву до 26 жовтня 2022 року о 16 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.
Розгляд справи у судовому засіданні 26.10.2022 р. о 16 год. 00 хв. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2022 р. розгляд справи № 916/1269/22 призначено на 09.11.2022 р.
27.10.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 09.11.2022 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2022 р. у справі № 916/1269/22 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 09.11.2022 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01.04.2006 р. між ТОВ “Тридента Агро” (продавець) та СВК “Ім. Димитрова” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 26/04/2006 (договір), який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар) на умовах відстрочення платежу (п. 1.1). Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.
Відповідно до п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 4.1. договору приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від продавця. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару (п.4.7 договору).
Положеннями п. 5.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та/або вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватися продавцем. Оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури; 80% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 15.10.2006 р. без виставлення рахунку-фактури (п.5.3 Договору).
Відповідно до п. 11.1 договору він діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням СВК імені Димитрова взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно вказаного договору № 26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року ТОВ “Тридента Агро” у 2007 році звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із СВК „ім. Димитрова” суми заборгованості у розмірі 24290,40 грн. та штрафних санкцій за період із 16.10.2006 р. по 14.09.2007 р. згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2007 р. по справі № 31-3/233-07-6560 позов ТОВ “Тридента Агро” задоволено частково, а саме стягнуто з СВК “ім. Димитрова” на користь ТОВ “Тридента Агро” 32568,57 грн., 325,68 грн. витрат по держмиту, 114,31 грн. за ІТЗ судового процесу.
Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, на виконання умов зазначеного договору за накладною № РН-ОД00052 від 31.05.2006 року ТОВ “Тридента Агро” передало відповідачу товар на суму 39290,40 грн., відповідач частково оплатив товар на суму 15000 грн. 26.04.2006 року, у зв'язку з чим основна заборгованість відповідача, яка прострочена складає 24290,40 грн. Також, крім суми основного боргу, суд встановив правомірність вимог про стягнення 1700,32 грн. штрафу, 3696,79 грн. пені, нарахованої за період з 16.10.2006 р. по 14.09.2007 р., 662,67 грн. 3% річних, 2218,39 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з листопада 2006 року по серпень 2007 року.
05.12.2007 р. господарським судом Одеської області на примусове виконання вказаного судового рішення було видано відповідний наказ по справі № 31-3/233-07-6560.
Крім того, у зв'язку з подальшим неналежним СВК “Ім. Димитрова” взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року 18 квітня 2008 року ТОВ “Тридента Агро” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з СВК “ім. Димитрова” суми штрафних санкцій, в якій просило суд стягнути з відповідача 2574,12 грн. - пені, 424 грн. - 3% річних, 4948,51 грн. -індексу інфляції, нарахованих за період з 15.09.2007 року по 18.04.2008 року.
Рішенням господарського суду Одеської області у справі №17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року вказаний позов ТОВ “Тридента Агро” задоволено, а саме стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” 2574,12 грн. пені, 424,00 грн. 3%-річних, 4948,51 грн. індексу інфляції, 800,00 грн. витрат за надання юридичних послуг, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. послуг ІТЗ судового процесу.
07 липня 2008 року господарським судом Одеської області на примусове виконання вказаного судового рішення було видано відповідний наказ у справі №17/47-08-1824.
Як свідчать матеріали справи, в подальшому ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2016 р. у справі № 31-3/233-07-6560, що набрала законної сили, за заявою ТОВ “Казус-Про” було замінено позивача у справі № 31-3/233-07-6560 ТОВ “Тридента Агро” на його правонаступника - ТОВ “Казус-Про”.
Також ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2016 р. по справі № 17/47-08-1824, що набрала законної сили, за заявою ТОВ “Казус-Про” замінено позивача у справі № 17/47-08-1824 ТОВ “Тридента Агро” на його правонаступника - ТОВ “Казус-Про”.
Підставою для заміни первісного позивача ТОВ “Тридента Агро” у справах № 31-3/233-07-6560 та № 17/47-08-1824 стали ті обставини, що 26 січня 2011 року між ТОВ “Тридента Агро” та ТОВ “Незалежна юридична компанія” (правонаступником якого після зміни, зокрема, назви стало ТОВ “Казус-Про”) була укладена угода №НЮК-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативам “Ім. Димитрова” (код ЄДРПОУ 03765944), що іменується надалі “боржник”, зобов'язання щодо сплати розміру грошового зобов'язання у вигляді заборгованості, пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних втрат набутих первісним кредитором на підставі договору № 26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року у зв'язку із його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати первісного кредитора, пов'язані із примусовим отриманням від боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені рішенням господарського суду Одеської Області по справі № 31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року та рішенням господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року, котрі набрали законної сили, винесені із підстав порушення боржником грошового зобов'язання згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року.
Згідно п. 1.2. даної угоди з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із рішення господарського суду Одеської області по справі №31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року та рішення господарського суду Одеської області по справі № 17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року, котрі набрали законної сили.
Відповідно до п. 4.4. угоди сторони погодили те, що сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
26.01.2011 р. за актом приймання - передачі документів на виконання умов угоди №НЮК-22-ТА від 26.01.2011 р. ТОВ “Тридента Агро” було передано ТОВ “Незалежна юридична компанія” перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов'язання, а саме договір № 26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року, рішення господарського суду Одеської Області по справі № 31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року та рішення господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 27 січня 2017 року між ТОВ “Казус-Про” та ТОВ “Компанія “Нотапс” була укладена угоду №27-1/01-17 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативам “Ім. Димитрова” (код ЄДРПОУ 03765944), що іменується надалі “боржник”, зобов'язання щодо сплати розміру грошового зобов'язання у вигляді заборгованості, пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних втрат набутих первісним кредитором на підставі договору № 26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року у зв'язку із його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати первісного кредитора, пов'язані із примусовим отриманням від боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені рішенням господарського суду Одеської Області по справі № 31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року та рішенням господарського суду Одеської області по справі №17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року, котрі набрали законної сили, винесені із підстав порушення боржником грошового зобов'язання згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року.
Згідно п. 1.2. даної угоди з моменту її укладення новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із рішення господарського суду Одеської області по справі №31-3/233-07-6560 від 20 листопада 2007 року та рішення господарського суду Одеської області по справі № 17/47-08-1824 від 23 червня 2008 року, котрі набрали законної сили.
В п. 4.4. угоди сторони погодили те, що сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою, первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
27 січня 2017 р. за актом приймання - передачі документів на виконання умов угоди № 27-1/01-17 від 27.01.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Казус-Про” було передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” обумовленого зобов'язання.
З огляду на вказану заміну кредитора у зобов'язанні, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2017 р. по справі № 31-3/233-07-6560, що набрала законної сили, за заявою ТОВ “Компанія “Нотапс” замінено позивача у цій справі ТОВ “Казус-Про” на його процесуального правонаступника - ТОВ “Компанія “Нотапс”.
Також ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2017 р. по справі № 17/47-08-1824, що набрала законної сили, за заявою ТОВ “Компанія “Нотапс” замінено позивача у цій справі ТОВ “Казус-Про” на його процесуального правонаступника - ТОВ “Компанія “Нотапс”.
Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2017 р. по справі № 31-3/233-07-6560 було поновлено ТОВ “Компанія “Нотапс” строк для пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 05.12.2007 р. у справі № 31-3/233-07-6560 до виконання до 21.09.2019 р. та видано ТОВ “Компанія “Нотапс” дублікат наказу від 05.12.2007 р. у справі № 31-3/233-07-6560.
Аналогічно ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2017 р. по справі № 17/47-08-1824 поновлено ТОВ “Компанія “Нотапс” пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 07.07.2008 р. по справі № 17/47-08-1824.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Косенко Л.В. 22.06.2017 р. відкрито виконавче провадження № 54166656 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.12.2007 р. по справі № 31-3/233-07-6560.
29.05.2017 р. постановою старшого державного виконавця Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Косенко Л.В. відкрито виконавче провадження № 54035572 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2008 р. по справі № 17/47-08-1824.
При цьому згідно з наявної в матеріалах справи інформації про виконавче провадження № 54166656 рішення суду по справі № 31-3/233-07-6560 не виконано.
Отже, виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що у відповідача існує невиконане прострочене грошове зобов'язання перед ТОВ “Компанія “Нотапс”, що виникло згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на однаковий суб'єктний склад сторін, на підставі ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду справи № 916/1268/22 не підлягають доведенню знов обставини, встановлені судовими рішеннями господарського суду Одеської області по справі № 31-3/233-07-6560 та по справі № 17/47-08-1824, які набрали законної сили, зокрема, щодо існування у СВК “Ім. Димитрова” 24290,40 грн. основного боргу за вказаним договором №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року, що підлягає сплаті на користь нового кредитора - ТОВ “Компанія “Нотапс”. При цьому у зв'язку з неналежним виконанням цього зобов'язання судом вже було стягнуто суми штрафних санкцій, нарахованих згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року за період із 15.09.2007 року по 18.04.2008 року.
Разом з тим ТОВ “Компанія “Нотапс”, посилаючись на несплату до теперішнього часу відповідачем вказаної суми основного боргу згідно договору №26/04/2006 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01 квітня 2006 року в розмірі 24290,40 грн., просить стягнути з СВК “ім. Димитрова” інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період з 19.04.2008 р. по 17.06.2022 р. включно, оскільки рішення господарського суду Одеської області у справі № 31-3/233-07-6560 у примусовому порядку не виконано.
Наразі слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого позивачем товару в розмірі 24290,40 грн.
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на існування у відповідача заборгованості в розмірі 24290,40 грн. за поставлений товар по вищевказаному договору купівлі-продажу, що не спростовано відповідачем та встановлено вищевказаними судовим рішеннями, відповідно відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Тим більш за змістом норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, у тому числі від відповідальності, передбаченої статтями 549, 550, 625 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов'язання за рішенням суду викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі N 127/15672/16-ц (провадження N 14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 р. у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18) та від 04.06.2019 р. у справі N 916/190/18 (провадження N 12-302гс18).
Також в роз'ясненнях, наведених в п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому судом встановлено, що за вищенаведеним судовими рішеннями у справах № 31-3/233-07-6560 та № 17/47-08-1824 з відповідача були стягнуті 3% річних, нараховані за період прострочення, що становив по 18.04.2018 р. Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, яке не виконано на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних у період з 19.04.2008 р. по 17.06.2022р. на існуючу суму боргу. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом наразі встановлено, що вказаний розрахунок містить арифметичну помилку, тому судом самостійно здійснено перерахунок 3% річних на існуючу суму боргу за вказаний період прострочення:
Період прострочення грошового зобов'язання К-сть днів у періодіСума
з 19/04/2008 до 31/12/2008 24 290,40 x 3 % x 257 : 366 : 100257511,69 грн.
з 01/01/2009 до 31/12/2011 24 290,40 x 3 % x 1095 : 365 : 10010952 186,14 грн.
з 01/01/2012 до 31/12/2012 24 290,40 x 3 % x 366 : 366 : 100366728,71 грн.
з 01/01/2013 до 31/12/2015 24 290,40 x 3 % x 1095 : 365 : 10010952 186,14 грн.
з 01/01/2016 до 31/12/2016 24 290,40 x 3 % x 366 : 366 : 100366728,71 грн.
з 01/01/2017 до 31/12/2019 24 290,40 x 3 % x 1095 : 365 : 10010952 186,14 грн.
з 01/01/2020 до 31/12/2020 24 290,40 x 3 % x 366 : 366 : 100366728,71 грн.
з 01/01/2021 до 17/06/2022 24 290,40 x 3 % x 533 : 365 : 1005331 064,12 грн.
Отже, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню із Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ім. Димитрова” на користь позивача складає 10320,35 грн., а не 10348,00 грн., як заявлено позивачем.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань у розмірі 79750,24 грн. та встановлено, що даний розрахунок є вірним. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 79750,24 грн..
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 2480,24 грн. (90070,59 грн. * 2481,00 грн. / 90098,24 грн.).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова про стягнення заборгованості в загальному розмірі 90098,24 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова (68442, Одеська область, Арцизький район, село Острівне, вул. Бурлака-Волканова (Леніна), буд. 187; код ЄДРПОУ 03765944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” (03187, місто Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, корпус 5, офіс 526; код ЄДРПОУ 38964292) 3% річних у сумі 10320/десять тисяч триста двадцять/ грн. 35 коп., інфляційні втрати в сумі 79750/сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят/ грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2480/дві тисячі чотириста вісімдесят/грн. 24 коп.
3. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Димитрова відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 14 листопада 2022 р.
Суддя В.С. Петров