про забезпечення позову
14 листопада 2022 року Справа № 915/509/22
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши заяву про забезпечення позову по справі
за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
електронна адреса: kancel@mkrada.gov.ua
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН”, вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41849691)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Середи Ірини Анатоліївни, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна
без повідомлення (виклику) учасників
1. Предмет та підстави позову.
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН” та до відповідача Фізичної особи-підприємця Середи Ірини Анатоліївни з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН” усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою площею 125,7 кв.м. шляхом знесення нежитлового приміщення по проспекту Мира, будинок 21/13, м. Миколаїв.
2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН” право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 125,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: проспект Миру, будинок 21/13, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296425248101, державна реєстрація від 15.01.2018, запис за № 24430256).
3. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Середою Іриною Анатоліївною право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 125, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296425248101, державна реєстрація від 10.07.2017, запис № 21312671).
4. Визнати недійним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 15.01.2018, видавник ТОВ “ОКТАВИАН”/Середа І.А., справжність підписів засвідчено Помазан Я.В., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу.
Позивач також просить суд судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Підставою позову позивачем зазначено порушення вимог законодавства при оформленні права власності на об'єкт нерухомості на земельній ділянці комунальної власності м. Миколаєва.
Так, на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 03.08.2012 № 179, укладеного між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Середою Іриною Анатоліївною, у користуванні останньої перебувала земельна ділянка загальною площею 20 кв.м. для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у загальній кількості 2 штуки (кожна площа 10 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності по проспекту Миру, біля будинку №21 у місті Миколаєві.
Договір особистого строкового сервітуту укладений строком на 1 рік (до 03.08.2013) та на підставі договорів про зміни № 179/1-13 від 09.07.2013 та № 179П/2-14 від 08.07.2014 був продовжений відповідно до 03.08.2014 та 03.08.2015.
Станом на 28.01.2022 заяв щодо продовження договору особистого сервітуту не надходило.
Позивач зазначає, що право сервітуту у ФОП Середи І. А. на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 03.08.2012 № 179 закінчилось 03.08.2015.
Інших будь-яких прав на користування земельною ділянкою у відповідачів по цій справі не було, міська рада взагалі не надавала у власність чи користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування об'єкта нерухомого майна.
Позивач зазначає, що всупереч умовам договору про встановлення особистого строкового сервітуту та приписам ЦК України та ГК України, ФОП Середою І.А. збудовано об'єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення) та 10.07.2017 зареєстровано право власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Право власності за Середою Іриною Анатоліївною було оформлено на підставі:
- рішення органу місцевого самоврядування, про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради, серія та номер: 304/2, виданий 14.04.2017, видавник: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради;
- декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: МК 142171042234 виданий 03.04.2017, видавник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області.
Право власності за Середою І.А. зареєстровано державним реєстратором: Прасолова Л.М. Миколаївська районна державна адміністрація на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36066930 від 10.07.2017.
В подальшому в 2018 році вищевказане нерухоме майно відчужено Середою Іриною Анатоліївною на користь ТзОВ “ОКТАВИАН”.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 03.02.2022 № 297723572) ТОВ “ОКТАВИАН” є власником об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення по проспекту Мира, будинок 21/13, загальною площею 125,7 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296425248101.
Підставою для реєстрації права власності на вказаний об'єкт є:
- згода подружжя на передачу до статутного капіталу юридичної особи нерухомого майна, серія та номер: 57, виданий 15.01.2018, видавник Помазан Я.В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу;
- акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 15.01.2018, видавник: ТОВ “ОКТАВИАН”/Середа І.А./справжність підписів засвідчено Помазан Я.В.. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу.
Право власності зареєстровано державним реєстратором: Дахнова О.І. КП “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”, Миколаївська область на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39250785 від 18.01.2018.
Позивач зазначає, що вищевказані дії свідчать про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні на розсуд власника ділянки з огляду на наступне.
Щодо підстав виникнення права власності у ОСОБА_1 на вказаний об'єкт нерухомого майна, то позивач зазначає, що:
- розпоряджень Миколаївського міського голови, рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради, рішень Миколаївської міської ради від 14.04.2017 № 304/2 не приймалось;
- в Реєстрі будівельної діяльності відомостей щодо видачі/реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт, та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, за адресою: АДРЕСА_2 не знайдено, тобто декларація про готовність об'єкта до експлуатації МК 142171042234 від 03.04.2017 не видавалась відповідним органом;
- технічна інвентаризація об'єкта не проводилась;
- містобудівні умови та обмеження для зазначеного об'єкта не видавались.
Позивач зазначає, що Середою І. А. без будь-яких прав на земельну ділянку площею 125, 7 кв. м. (саме такою площею збудовано об'єкт нерухомого майна відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), без прав на забудову земельної ділянки комунальної власності та без будь-яких дозвільних документів збудовано вказаний об'єкт нерухомого майна та зареєстровано право власності на нього.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності на об'єкт: нежитлові приміщення за відповідачем ТОВ "ОКТАВИАН" зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н від 15.01.2018. видавник: ТОВ “ОКТАВИАН”/ ОСОБА_1 згода подружжя на передачу до статутного капіталу юридичної особи нерухомого майна, серія та номер: 57, виданий 15.01.2018.
Оскільки об'єкт нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України, право власності на яке не виникає згідно вимог ч. 2 вказаної статті названого Кодексу, за відсутності будь-яких прав на користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 не набула право власності на визначених законом підставах, як того вимагає ст. 328 ЦК України, а отже не мала права розпоряджатись об'єктом, в тому числі відчужувати у власність ТОВ "ОКТАВИАН" на підставі вищевказаного акту приймання-передачі нерухомого майна.
Миколаївська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Миколаєва, у тому числі при реалізації останньою права власності на землі комунальної власності.
Позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради, зважаючи на те, що до укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 179 від 03.08.2012 (щодо земельної ділянки площею 20 кв. м., інша частина забудованої земельної ділянки взагалі не передавалась у користування) земельна ділянка не була забудована, є зобов'язання ТОВ "ОКТАВИАН" усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 125, 7 кв. м. шляхом знесення нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , оскільки у ТОВ "ОКТАВИАН" відсутні правові підстави утримувати та користуватись земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованих об'єктів.
Оскільки акт приймання-передачі нерухомого майна погоджує дію шляхом волевиявлення сторін цього правочину щодо переходу права власності на об'єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності за відповідачем у реєстрі речових прав, оскарження такого акту є належним та ефективним способом захисту прав позивача. Акт підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_1 не набула у визначеному законом порядку права власності на вказане нежитлове приміщення як на об'єкт нерухомості. Подальше відчуження об'єкта самочинного будівництва в силу положень, зокрема, ст. ст. 181, 182, 190, 376 ЦК України, є назаконним, оскільки нежитлові приміщення не набувають статусу об'єкта нерухомого майна, а ОСОБА_1 - права власності на об'єкт нерухомого майна, а тому всі реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного об'єкта підлягають скасуванню.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 13. 14, 41 Конституції України, ч. 2,4,5 ст. 26 23 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ст. ст. 1, 2, 6, 10, п. 34, ч. 1, ст. 26, ч. 1, 2 ст. 59, ч. 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. 9 Закону України “Про архітектурну діяльність”, ст. 5, ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, ст. ст. 3, 50, 51, 169, 172, 181, 182, 190, 203, 215, 320, 321, 327, 328,373, 375, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 80, 83, 122, 125, 152, 212 ЗК України, ст. 128 ГК України, судовою практикою ВС України, ВС та ЄСПЛ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2022 позовну заяву Миколаївської міської ради (вх. № 5183/22 від 08.11.2022 року) залишено без руху.
2. Заява про забезпечення позову.
Позивачем 10.11.2022 подано до Господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення позову (вх. № 5262/22 від 10.11.2022), в якій заявник просить суд забезпечити позов Миколаївської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН” та до відповідача Фізичної особи-підприємця Середи Ірини Анатоліївни про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 125, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296425248101).
Підставою вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступні обставини.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН” є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 125, 7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296425248101).
Протиправне використання відповідачем земельної ділянки та вчинення перешкод міській раді у користуванні та розпорядженні нею здійснюється без волі власника земельної ділянки (територіальної громади в особі Миколаївської міської ради).
На теперішній час ТОВ “ОКТАВИАН” як власник магазину може розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об'єкта на користь третіх осіб, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки шляхом усунення перешкод у користуванні, що унеможливить виконання рішення суду в даній справі та позивачу необхідно буде звертатись до суду з іншими позовними заявами до нових власників вищевказаного об'єкту нерухомого майна, що призведе до тривалого непоновлення інтересів територіальної громади.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 після оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна 10.07.2017, усвідомлюючи незаконність користування земельною ділянкою територіальної громади (що підтверджується відсутністю будь-яких прав на земельну ділянку) та очевидну протиправність реєстрації права власності (що підтверджується відсутністю документів, на підставі яких зареєстровано право власності, наявність ознак вчинення злочину з підроблення таких документів), відчужує у короткі строки після набуття права власності (15.01.2018) вказаний об'єкт ТОВ “ОКТАВИАН”.
При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником та кінцевим беніфіціарним власником вказаної юридичної особи є ОСОБА_2 . Місцем проживання ОСОБА_2 є квартира, в якій зареєстрована ФОП Середа І.А. - АДРЕСА_3 .
При цьому, з доказів, доданих до позовної заяви, а саме копії заяви згоди подружжя на передачу до статутного фонду юридичної особи нерухомого майна від 15.01.2018 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чоловіком та дружиною, що очевидно вказує про те, що відчуження спірного об'єкту від ОСОБА_1 у власність ТОВ “ОКТАВИАН” є виключно способом уникнення відповідальності за протиправні дії з земельною ділянкою територіальної громади, об'єкт був і залишається у власності одних і тих же осіб.
При цьому, наявність родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить про усвідомлення протиправності зайняття земельної ділянки та розміщення магазину керівником та кінцевим бенефіціаром ТОВ “ОКТАВИАН”, що очевидно вказує на високу ймовірність вчинення подальших дій з відчуження об'єкта з метою уникнення відповідальності та звільнення земельної ділянки у випадку прийняття відповідного рішення судом.
На переконання позивача накладання арешту на нежитлове приміщення по проспекту Миру, 21/13, м. Миколаїв є адекватним і пов'язаним з предметом спору заходом забезпечення позову, оскільки спрямований на збереження поточного статусу майна.
Миколаївською міською радою в заяві зазначено, що остання не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення по даній справі.
Заява обґрунтована приписами ст. 136, 137, 140 ГПК України та судовою практикою.
Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову позивачем подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.
3. Розгляд заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою учасника справи як гарантія реального виконання рішення суду.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
З огляду на викладене та враховуючи норми ч. 1 ст. 137 ГПК України, при взятті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи грошові кошти, немає необхідності зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо користування цим майном (постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21).
Подібні правові висновки викладено в постановах КЦС ВС від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18.
5. Висновки суду.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Таким чином, у даній справі заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідка 297723572 від 03.02.2022) Товариство з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН” (код ЄДРПОУ 41849691) є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення по проспекту Миру, 21/13, м. Миколаїв, Миколаївська область, загальною площею 125, 7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296425248101).
Звертаючись з позовом у даній справі, Миколаївська міська рада послалась на самочинність будівництва, розташованого за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру, 21/13, самовільне зайняття відповідної земельної ділянки комунальної форми власності, а також, незаконність проведення за відповідачем ТОВ "ОКТАВИАН" державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт самочинного будівництва.
Судом враховано, що після оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна Середою І.А., останній в подальшому був відчужений на користь ТОВ «ОКТАВИАН», яке на даний час набуло право власності на спірне нежитлове приміщення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що ТОВ «ОКТАВИАН», виступаючи зареєстрованим власником спірного нежитлового приміщення, може повторно відчужити спірне майно на користь будь-яких третіх осіб, що, в свою чергу, знову призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідної земельної ділянки комунальної власності в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та зумовить необхідність понесення додаткових витрат бюджетних коштів територіальної громади.
Отже, припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обґрунтованим.
З огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного відчуження відповідачами об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру, 21/13, іншім особам, врахувавши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є обґрунтованим, адекватним, співмірним до позовних вимог заходом забезпечення позову..
Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.
При цьому, суд зазначає, що обраний захід забезпечення позову на період розгляду судом спору, не буде перешкоджати господарській діяльності відповідача ТОВ "ОКТАВИАН", оскільки не позбавляє останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежує право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заяви Миколаївської міської ради про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно і предметом позовних вимог. При цьому, вжиття вказаного заходу забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження.
Заява про забезпечення позову судом задоволена.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву позивача Миколаївської міської ради про забезпечення позову (вх. № 5262/22 від 10.11.2022 року).
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/509/22, а саме:
Накласти арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 125, 7 кв.м., яке знаходиться за адресою: проспект Миру, будинок 21/13, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296425248101).
Стягувач: Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОКТАВИАН”, вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41849691).
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.
Ухвалу підписано 14.11.2022 року.
Суддя Е.М. Олейняш