вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/2310/22
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали заяви Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського» про забезпечення позову (вх. №118/22 від 11.11.2022) у справі № 911/2310/22
за позовом Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського»
01601, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 15, код ЄДРПОУ 02214938
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл»
08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 54, офіс 3, код ЄДРПОУ 41915030
про зобов'язання виконати умови договорів поставки та стягнення пені за неналежне виконання договірних зобов'язань
встановив:
09.11.2022 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського» у якій заявлені такі позовні вимоги: 1) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» виконати умови договорів поставки № 5468 від 02.12.2021 та № 5476 від 25.01.2022, а саме: передати Комунальному закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського» оплачений товар - бензин « 95 UA Стандарт» А-95-Євро-ЕО в кількості 260 літрів та паливо дизельне ДП-Євро5-ВО в кількості 960 літрів та 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» пеню за неналежне виконання договорів поставки № 5468 від 02.12.2021 та №5476 від 25.01.2022 у розмірі 9055,42 грн.
Одночасно з позовом, Комунальний заклад вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського» подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій заявлено про вжиття заходів забезпечення позову шляхом 1) накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл», а саме: бензин « 95 UA Стандарт» А-95-Євро-ЕО в кількості 260 літрів та дизельне паливо ДП-Євро5-Во в кількості 960 літрів, яке знаходиться на автозаправочних станціях за адресами, вказаними позивачем у заяві та 2) накласти арешт на грошові кошти в розмірі пені за затримку поставки товару позивачу у розмірі 9055,42 грн. та судового збору - 3721,50 грн., а всього 12776,92 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл».
Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Оцінка матеріалів заяви та висновки суду.
За результатами оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також достатніх аргументів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Загальне посилання на наявність спору щодо майна чи наявність інших аналогічних судових справ до відповідача не свідчить, що відповідач у даній справі навмисно та безпідставно перешкоджатиме виконанню рішення суду, яке набере законної сили.
Суд зазначає, що наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.
При цьому, спір про право відбувається з дотриманням принципу змагальності сторін господарського процесу, відповідно до частини 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків відповідних заборон для відповідача.
Зважаючи на вказане, суду не вбачається співмірним накладення арешту на бензин та дизельне паливо на автозаправочних станціях, особливо в умовах введення воєнного стану в державі.
За результатами розгляду заяви, суд зазначає, що заявником не надано суду достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також достатніх аргументів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Незаконні дії відповідачів, на думку позивачів, наявні у кожній господарській справі, натомість, застосування заходів забезпечення позову має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності конкретних підстав.
Крім того, судом враховано відмову заявника від пропозицій до зустрічного забезпечення, хоча за характером заявлених заходів, можливі негативні наслідки вжиття заходів забезпечення позову для відповідача.
За результатами дослідження та оцінки матеріалів заяви про забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявлені заходи забезпечення позову суперечать частині 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду, а також співмірності заходів до забезпечення позову заявленим позивачем вимогам та збалансованості інтересів сторін.
З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги, а, відтак, і наявність підстав для забезпечення цього позову тим, що ним сплачена вартість спірного товару за договорами поставки, отже, він є законним володільцем відповідної кількості такого товару, проте, без наявності доказів, що є належними, допустимим та достовірними, за допомогою яких суд зміг би встановити наявність реальних мотивів для відповідача створити умови для уникнення виконання судового рішення, суд позбавлений можливості задовольнити подану заяву.
Позивач повинен надати реальні та обґрунтовані докази того, що сам факт розгляду справи спричинить дії відповідача, направлені на реалізацію дій щодо уникнення виконання вказаних позивачем договорів. Тобто, суд відмічає, що у даній справі, позивач повинен не тільки підтвердити у процесі судового розгляду належними, допустимими та достовірними доказами заявлене ним право власності на предмет позову, проте, і довести належними, допустимими та достовірними доказами факт можливих протиправних дій відповідача в частині перешкоджання у виконанні рішення суду щодо спірного майна.
При цьому, судом врахований правовий висновок, що викладений у рішенні № 5-рп/2011 від 16.06.2011 Конституційного Суду України (справа № 1-6/2011) про те, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому, з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Враховуючи, що позивачем не доведено, яким саме чином, при задоволенні поданої заяви про забезпечення позову, буде, серед іншого, дотримано майнові інтереси відповідача, який, фактично буде позбавлений, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Европейської конвенції з прав людини, можливості у повній мірі реалізувати свої майнові права щодо майна, яке до моменту доведення протилежного вважається належним відповідачу на законних підставах, у суду відсутні законно обґрунтовані підстави для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
За результатами дослідження та оцінки матеріалів щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також співмірності заходів до забезпечення позову заявленим позивачем вимогам та збалансованості інтересів сторін.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви (вх. №118/22 від 11.11.2022) Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського» (01601, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 15) про забезпечення позову у справі №911/2310/22 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 14.11.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів після підписання.
Суддя С.О. Саванчук