ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2022Справа № 910/6832/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/6832/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп"
про стягнення 1 649 550,30 грн.
За участю представників сторін: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" про стягнення 1 649 550,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Типовим договором № 460458 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 18.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати наданих у період з січня по березень 2022 року послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 443 502,67 грн, за прострочення сплати якої позивачем також нараховані пеня в сумі 116 051,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 78 995,53 грн та 3% річних - 11 000,90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
26.08.2022 на адресу суду від позивача надійшли пояснення та документи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.10.2022.
27.09.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти суми основного боргу не заперечує та надає докази часткової сплати заборгованості в сумі 1 284 607,69 грн. При цьому, відповідач зазначає про невиконання позивачем умов договору щодо надання йому для оплати рахунків за спожиту теплову енергію, що позбавило останнього можливості своєчасно сплатити кошти.
Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що відповідно до Розділу Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Відповідач зауважив, що в силу вказаних обставин не може реалізувати свої права як кредитора по відношенню до споживачів-боржників. Одночасно, відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, обґрунтовуючи яке вказаний учасник судового процесу посилається на настання обставин форс-мажору, погашення основної заборгованості, кінцевими споживачами послуг є фізичні особи, щодо яких у відповідача відсутня можливість реалізувати права кредитора з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
30.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтвердив часткове погашення суми заборгованості відповідачем та у прохальній частині просив стягнути з відповідача борг у сумі 108 895,00 грн, а також пеню в сумі 116 051,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 78 995,53 грн та 3% річних - 11 000,90 грн. Також, позивачем наголошено, що дія постанови Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" розповсюджується лише на категорію населення та не стосується належного виконання взятих на себе зобов'язань юридичними особами.
Оцінюючи прохальну частину відповіді на відзив, суд вважає, що остання за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а тому, з огляду на приписи ст.46 Господарського процесуального кодексу України, приймається господарським судом.
Таким чином, позовні вимоги розглядуються в межах ціни позову 314 942,63 грн, а саме: 108 895,00 грн боргу, 116 051,20 грн пені, 78 995,53 грн інфляційних втрат та 3% річних - 11 000,90 грн.
05.10.2022 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні.
06.10.2022 відповідач до початку судового засідання через канцелярію суду подав клопотання про зменшення штрафних санкцій по справі № 910/6832/22, до якого додав докази повного погашення суми боргу.
Представник позивача у підготовче засідання 06.10.2022 не з'явився.
Представник відповідача не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду по суті.
В підготовчому засіданні 06.10.2022, враховуючи відсутність інших заяв та клопотань учасників справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/6832/22 до судового розгляду по суті на 27.10.2022.
25.10.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні. Також, у даному клопотанні позивач підтвердив повну сплату відповідачем суми заборгованості та у прохальній частині просить стягнути з відповідача пеню в сумі 116 051,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 78 995,53 грн та 3% річних - 11 000,90 грн.
Оцінюючи прохальну частину відповіді на відзив, суд вважає, що остання за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а тому, з огляду на приписи ст.46 Господарського процесуального кодексу України, приймається господарським судом.
Таким чином, позовні вимоги розглядуються в межах ціни позову 206 047,63 грн, а саме: 108 895,00 грн боргу, 116 051,20 грн пені, 78 995,53 грн інфляційних втрат та 3% річних - 11 000,90 грн.
27.10.2022 відповідач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.
Представники сторін у судове засідання 27.10.2022 не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" (за договором - колективний споживач) було укладено Типовий договір №460458 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії з протоколом розбіжностей, відповідно до п.1 якого виконавець зобов'язується надавати колективному споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювалось до будинку № 62-А по вул. Каховській у м. Києві, опалювальна площа будинку - 48444,20 кв.м. (п. 3 договору).
Відповідно до п. 4 договору послуга надається за допомогою систем індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку.
У п. 5 договору вказано, що будинок обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії СВТУ-11Т, заводський номер 5890.
Відповідно до п.10 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку.
У п. 17 договору сторони досягли згоди, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на теплову енергію становить 1 408,27 гривень за 1 Гкал. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 19 договору).
Відповідно до п. 20 договору виконавець формує та надає колективному споживачу рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше, ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою колективного споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживача.
Згідно п.21 договору колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 39 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Сторони домовились, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 13 листопада 2021.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2021 будинок № 62-А по вул. Каховській у м. Києві був підключений до теплопостачання, а 28.03.2022 вказаний будинок відключений від теплопостачання, у зв'язку з закінченням опалювального сезону.
За твердженнями позивача, у період з січня по березень 2022 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 1 443 502,67 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та звернення до суду з даним позовом.
Після відкриття провадження у справі відповідач повністю сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 116 051,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 78 995,53 грн та 3% річних - 11 000,90 грн, нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).
Водночас, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ч. 4 ст. 613 ЦК України).
Як вказувалося вище, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем своєчасно оплати за спожиту у січні-березні 2022 теплову енергію внесено не було, строки виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем порушено.
Водночас, умовами п. 21 договору визначено, що відповідач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
При цьому, згідно з умовами п. 20 договору, підставою для оплати спожитої теплової енергії є рахунок на оплату спожитої послуги, наданий позивачем не пізніше, ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою колективного споживача рахунок може надаватися в електронній формі.
Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
У заяві на виконання ухвали суду від 08.08.2022 позивача та у відзиві відповідач зазначили, що рахунки для оплати спожитої теплової енергії за спірний період позивачем у встановлений договором строк виставлені не були.
За твердженнями відповідача, рахунки для оплати спожитої теплової енергії за спірний період останній отримав безпосередньо в офісі позивача наприкінці квітня 2022 року, про що також свідчить лист ТОВ "ЖК СЕРВІС ГРУП" від 20.04.2022 за вих. № 18, в якому останній гарантував оплату виставлених рахунків, зокрема, і за договором № 460458.
Таким чином, з огляду на те, що позивач своєчасно не вчинив дії (не виставив рахунки на оплату спожитої відповідачем теплової енергії у період січень-лютий 2022 року), до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, в силу приписів ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, починаючи з 01.05.2022.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відтак, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.05.2022 по 08.07.2022 (кінцева дата визначена у розрахунках, доданих до позовної заяви) на суму заборгованості в сумі 1 193 894,98 грн, судом встановлено, що 3% річних складають 6770,86 грн.
При цьому, судом не здійснюється нарахування 3% річних на залишок суми заборгованості в сумі 249 607,69 грн, яка виникла за січень 2022 року. Вказана сума боргу була повністю сплачена відповідачем (11.03.2022 - 50 000 грн, 23.03.2022 - 100 000,00 грн, 29.03.2022 - 100 000,00 грн), що підтверджується виписками по рахунку позивача, доданими до заяви про усунення недоліків позовної заяви, тобто до дати отримання відповідачем рахунку на оплату спожитої теплової енергії, що свідчить про відсутність порушення грошового зобов'язання за цей період.
Також, не підлягають задоволенню вимоги щодо нарахування інфляційних втрат на залишок суми заборгованості в сумі 249 607,69 грн, яка виникла за січень 2022 року, оскільки кінцевою датою оплати за спожиту теплову енергію у січні 2022 року, згідно з положеннями п.21 договору мало бути 28.02.2022 та за умови виставлення рахунку на оплату 18.02.2022, відтак, відповідач вважався би таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, починаючи з 01.03.2022.
При цьому, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця. Проте, на останній день березня 2022 року заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у січні 2022 року була відсутня.
Сума інфляційних втрат на суму заборгованості в сумі 1 193 894,98 грн визначена судом у сумі 32 235,16 грн, враховуючи, що у розрахунках до позовної заяви позивачем здійснювалося нарахування інфляційних втрат на спірні суми заборгованості за період з березня по травень 2022 року. Втім, судом, як зазначено вище, встановлено прострочення відповідача за зобов'язаннями, починаючи з 01.05.2022, а відтак, правомірним є застосування індексу інфляції тільки за травень 2022 року.
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 116 051,20 грн, суд відзначає наступне.
За змістом з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України ).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 30 договору №460458 від 18.02.2022 (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що у разі невиконання своїх грошових зобов'язань відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Як вказувалось судом, відповідач, заперечуючи проти стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені послався на Розділ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 17.03.2020 № 530-ІХ та на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно ч. 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч.1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, позивач є виконавцем, а відповідач - колективним споживачем, тобто на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період 01.03.2022 по 08.07.2022 за порушення строків оплати теплової енергії є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
З огляду на наведені вище висновки суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" в частині стягнення пені в розмірі 116 051,20 грн підлягають залишенню без задоволення.
Водночас, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є спеціальними заходами відповідальності, а отже, приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на вказані нарахування не розповсюджуються.
Одночасно, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" суд також вважає необґрунтованими, з урахуванням такого.
Вказаною постановою визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Проте, суд зауважує, що Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" передбачає заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме з населення. Тоді як, відповідачем у справі є самостійна юридична особа - колективний споживач за договором. Отже, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин заборон, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Судом вище вказувалося, що відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, обґрунтовуючи яке вказаний учасник судового процесу посилається на настання обставин форс-мажору, погашення основної заборгованості, кінцевими споживачами послуг є фізичні особи, щодо яких у відповідача відсутня можливість реалізувати права кредитора з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Розглянувши вказану заяву відповідача суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення та зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" на 80%. При цьому, суд виходить з такого.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на нарахування неустойки виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Судом відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені, а тому у даному випадку відсутні штрафні санкції, які можна зменшити.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат, то нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст.625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з розміром, визначеним у ст.625 Цивільного кодексу України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.
Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Водночас, суд звертає увагу позивача на приписи п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог. Тобто позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням в частині повернення суми судового збору в сумі 21 652,54 грн, враховуючи зменшення розміру позовних вимог на суму заборгованості в розмірі 1 443 502,67 грн, сплаченої відповідачем.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 41882592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ 37739041) інфляційні втрати в сумі 32 235 грн 16 коп., 3% річних в сумі 6770 грн 86 коп. та судовий збір в розмірі 585 грн 09 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. В іншій частині вимог - в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.11.2022.
Суддя А.І. Привалов