ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2022Справа № 910/7241/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 691 097, 55 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 691 097, 55 грн, з яких: 544 584, 00 грн основний борг, 16 648, 47 грн 3% річних та 129 865, 08 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №17498/53-124-01-21-14454 від 26.04.2021, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
26.08.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, з клопотанням про поновлення строку на його подання, в якому відповідач заперечує проти позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що заборгованість перед позивачем з оплати поставленої продукції виникла через складну фінансову ситуацію. Крім того, вказує, що через функціонування нового ринку електроенергії зазнав значного фінансового навантаження, адже грошових коштів, що надходили від продажу електроенергії недостатньо для виконання попередніх та поточних договірних зобов'язань, а значна частина грошових коштів спрямовувалась для забезпечення безпеки в роботі АЕС. Вважає, що викладені обставини можна розцінювати як надзвичайні та невідворотні. Зауважив, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат може здійснюватись лише на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару без врахування суми податку на додану вартість, що включена до вартості товару, а тому наданий позивачем розрахунок є невірним. Також звертає увагу на те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки та 3 % річних, а ВП ХАЕС є стратегічним підприємством, яке вживає заходів для безпечної роботи АЕС в умовах воєнного стану.
12.10.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідачу на день укладення договору було відомо про власне важке фінансове становище, проте, останній прийняв на себе зобов'язання за договором, а тому його посилання на дію форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності, є безпідставними, так як у силу статті 617 Цивільного Кодексу України відсутність коштів на виконання зобов'язань за договором не є підставою для звільнення від відповідальності. Зауважує, що в п. 7.2. договору передбачено строк протягом якого сторона для якої склались форс-мажорні обставини має письмово повідомити іншу сторону про їх настання, однак від відповідача жодних повідомлень про форс-мажорні обставини не надходило та сертифікату Торгово-промислової палати, на підтвердження вказаних обставин не надано. Крім того, вказує, що ПДВ входить до ціни товару та є частиною грошового зобов'язання, а тому нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, яка включає ціну товару з ПДВ є правомірними. Позивач заперечує проти клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Також від позивача надійшло клопотання про дослідження електронних доказів на електронному майданчику ПРОЗОРРО, письмове підтвердження, що станом на 30.09.2022 ціна позову не змінилась та виписка банку про рух коштів між ним та відповідачем за період з 26.04.2021 по 05.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі
Ухвала про відкриття провадження була отримана відповідачем 12.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492771925.
Відтак, останній день строку для подання відповідачем відзиву на позов є саме 27.09.2022.
До господарського суду надійшов відзив відповідача, який зданий до відділення поштового зв'язку 27.09.2022, тобто в строк встановлений судом для його подання.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, так як відзив поданий до суду в строк встановлений судом для його подання.
Також суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про дослідження електронних доказів на електронному майданчику ПРОЗОРРО, для підтвердження того, що відповідач є платоспроможним, продовжує здійснювати свою господарську діяльність та приймає участь у тендерних закупівлях, адже дані докази не стосуються предмета даного позову, а інформація на електронному майданчику ПРОЗОРРО є загальнодоступною.
Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.04.2021 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 17498/53-124-01-21-14454, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки по даному договору є товар: код 42120000-6 згідно ДК 021-2015 (насоси та компресори).
Згідно з п. 1.3. договору обсяги закупівлі товару та загальну ціну за договором може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Місцем виконання даного договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.4. договору).
У пунктах 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що строк постави товару становить 100 календарних днів з дати укладання сторонами договору. Поставку товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/склад №10, вулиця Енергетиків, 36, місто Нетішин, Хмельницька область, 30100.
Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. ціна товару по договору становить 537 570, 00 грн, крім того ПДВ 20% 107 514, 00 грн. Всього: ціна договору 645 084, 00 грн. Ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість Товару по договору визначається специфікацією №1.
Згідно з п. 5.2. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Пунктом 5.2. визначено, що постачальник, що є платником ПДВ, зобов'язаний надавати покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому законодавством порядку в електронній формі в строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Відповідно до п. 6.1. договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі Вантажоотримувача у відповідності з Інструкціями №ГІ-6 (1965р.) та №ГІ-7 (1966р.), затвердженими постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та відповідно до Стандарту державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП «НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).
Згідно з 6.3. договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.
У пункті 7.1. договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Пунктами 7.2., 7.5. договору, передбачено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ «Про Торгово-промислові палати України», або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 11.1. договору).
26.04.2021 сторонами погоджено специфікацію (додаток № 1) до договору на загальну суму 645 084, 00 грн у тому числі ПДВ - 107 514, 00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 645 084, 00 грн у тому числі ПДВ - 107 514, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2081 від 02.08.2021, яка підписана та скріплена печатками обох сторін без зауважень.
Позивачем зареєстровано податкову накладну 18.08.2021 за № 9238767258 на загальну суму з ПДВ 645 084, 00 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.
У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар у сумі 100 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7901 від 02.08.2022.
Позивач зазначає, що неоплаченим товар залишився на суму 544 584, 00 грн (645 084, 00 грн - 100 500, 00 грн).
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором у частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 544 584, 00 грн основного боргу, 16 648, 47 грн 3% річних та 129 865, 08 грн інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 2081 від 02.08.2021 на загальну суму 645 084, 00 грн з ПДВ.
Суд зазначає, що вказана видаткова накладна підписана з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами в пункті 5.2. договору погоджено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Отже, так як позивачем поставлено товар 02.08.2021, то 45-ти денний строк оплати слив 16.09.2021.
Судом встановлено, що відповідачем частково оплачено поставлений товар у сумі 100 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7901 від 02.08.2022.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткову оплату відповідача 02.08.2022 в сумі 100 500, 00 грн як визнання ним основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором за поставлений товар у розмірі 544 584, 00 грн (645 084, 00 грн - 100 500, 00 грн) доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року 129 865, 08 грн інфляційних втрат та 16 648, 47 грн 3% річних за період з 17.09.2021 по 27.07.2022.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат може здійснюватись лише на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару без врахування суми ПДВ, що включений до вартості товару. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму ПДВ не відповідає змісту, призначенню та суті нарахувань передбачених статтею 625 Цивільного Кодексу України.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат може здійснюватись лише на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару без врахування суми податку на додану вартість, з огляду на таке.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 Податкового кодексу України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Отже, заперечення відповідача щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у тому числі на суму ПДВ є необґрунтованими, оскільки ПДВ входить до ціни поставленого товару, яка погоджена сторонами в договорі та специфікації до нього.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року в розмірі 129 865, 08 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у сумі 16 648, 47 грн 3% річних за період з 17.09.2021 по 27.07.2022, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.
Стосовно посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин, випадку та непереборної сили, як на підставу звільнення його від відповідальності за повну та своєчасну оплату поставленого товару, суд зазначає наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», зокрема, є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме зокрема пожежа, стихійні лиха, тощо.
Статтею 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» закріплено повноваження Торгово-промислові палати України засвідчувати форс-мажорні обставини в країні.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Крім того, в пунктах 7.2., 7.5. договору, передбачено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ «Про Торгово-промислові палати України», або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства
Враховуючи умови пункту 7.2. договору, оскільки відповідачем не надано доказів про належне та своєчасне повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, а також відсутність відповідного сертифіката Торгово-промислової плати України суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений права посилатися на ці обставини.
Також відповідач у відзиві, з посиланням на постанову Великої Палата Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 902/417/18, зазначає, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки та 3 % річних, що розцінюється судом як клопотання про зменшення 3 % річних.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
В обґрунтування клопотання про зменшення 3 % річних відповідач посилається на те, що через функціонування нового ринку електроенергії зазнав значного фінансового навантаження, адже грошових коштів, що надходили від продажу електроенергії недостатньо для виконання попередніх та поточних договірних зобов'язань, а значна частина грошових коштів спрямовувалась для забезпечення безпеки в роботі АЕС в умовах воєнного стану.
Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача, суд враховує, що відповідач є державним підприємством, стратегічно важливим підприємством, яке здійснює виробництво електроенергії, в умовах воєнного стану працює в посиленому режимі, а стягнення з останнього значних сум штрафів може призвести до негативних наслідків для держави в умовах воєнного стану.
Крім того, суд враховує, що порушення виконання зобов'язань внаслідок несвоєчасної оплати товару, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних на 50 %. У зв'язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню за порушення виконання грошового зобов'язання 3 % річних у розмірі 8 324, 24 грн (16 648, 47 грн - 50%).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 544 584, 00 грн основного боргу, 8 324, 24 грн 3% річних та 129 865, 08 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10 366, 46 грн покладаються на відповідача.
Окрім цього, відповідно до платіжних доручень N 226, 561 позивачем 22.02.2022 та 26.07.2022 сплачено 11 873, 96 грн судового збору за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва. Згідно з виписок ці кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.
Суд зазначає, що ціна позову становить 691 097, 55 грн, а тому позивачу належало сплатити 10 366, 46 грн судового збору, отже, позивачем було переплачено 1 507, 50 грн судового збору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Суд роз'яснює позивачу, що він у праві звернутися до суду з заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1 507, 50грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (30100, Хмельницька область, місто Нетішин, вулиця Енергетиків, будинок 20, ідентифікаційний код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» (04071, місто Київ, вулиця Почайнинська, будинок 25/49, офіс 74, ідентифікаційний код 32556755) 544 584 (п'ятсот сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. основного боргу, 8 324 (вісім тисяч триста двадцять чотири) грн 24 коп. 3% річних, 129 865 (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 08 коп інфляційних втрат та 10 366 (десять тисяч триста шістдесят шість) грн 46 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань