пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 листопада 2022 року № 903/842/22
за заявою Головного управління ДПС у Волинській області, м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Сервіс Восток ЛТД”, м. Ковель, Волинська обл.
про банкрутство
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
за участю представників сторін:
від заявника: н/з
від боржника: н/з
встановив: 26.10.2022 на адресу суду надійшла заява ГУ ДПС у Волинській області про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ТОВ “Логістик Сервіс Восток ЛТД”.
У заяві ГУ ДПС у Волинській області просить розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Андрощук Олену Павлівну.
Арбітражний керуючий Андрощук Олена Павлівна у заяві №01-34/б/н від 25.10.2022 надає згоду на призначення її розпорядником майна ТОВ “Логістик Сервіс Восток ЛТД”.
Ухвалою суду від 27.10.2022 заяву Головного управління ДПС у Волинській області від 26.10.2022 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " Логістик Сервіс Восток ЛТД " прийнято до розгляду. Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 09.11.2022 о 12 год. 00 хв. Зобов'язано боржника до дати проведення підготовчого засідання надати суду та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.
Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Місцем реєстрації відповідача ТОВ «Логістик Сервіс Восток ЛТД» є м. Ковель, вул. Театральна, буд. 18.
З метою повідомлення боржника про розгляд справи та про його право подати відзив на заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 27.10.2022 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу боржника.
Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №4301040477700 ухвала суду повернута за зворотною адресою з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 51).
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення ухвали суду, а саме - 08.11.2022.
Відзив боржника на адресу суду не надходив.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Частиною 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Згідно з приписами абз. 6 ч.2 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви кредитора - контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, іншого органу, який відповідно до закону здійснює контроль за справлянням інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Таким чином законодавець встановив обов'язкову кваліфіковану умову ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство з огляду на його повноваження, як органу стягнення податкового боргу чи недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та правовий механізм забезпечення погашення цих боргів за рахунок коштів і майна платників податків, обов'язок реалізації якого покладено на контролюючі органи відповідно до спеціального законодавства.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що на контролюючий орган покладено обов'язок подання разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство всіх доказів вжиття заходів забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до компетенції та в порядку, передбаченому спеціальним законодавством, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння відповідних податків і зборів.
Відповідно до п. 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4 статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Спеціальний порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється, зокрема, статтями 87, 95-99 ПК України.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 статті 87 ПК України)
Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).
Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Водночас спеціальним законодавством щодо справляння податків і зборів, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення дебіторської заборгованості платника податків.
У абзацах 2, 3 пункту 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу .
Відповідно до п. 95.22. статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.
У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов'язання платника податків укласти зазначений договір (абзац 4 пункту 87.5 статті 87 ПК України).
В контексті цих положень системне тлумачення статті 34 КУЗБ дає підстави для висновку, що тільки вжиття контролюючим органом сукупності передбачених спеціальним законодавством заходів стягнення податкового боргу чи недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо такі заходи не призвели до погашення боргу, може бути передумовою для ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство боржника.
Подібний за змістом висновок щодо застосування частини сьомої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладений у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 924/687/18, від 04.12.2018 у справі № 920/1141/16, від 26.12.2018 у справі № 908/2229/17, від 20.02.2020 у справі № 910/19276/16 та не втратив своєї актуальності із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, оскільки зазначена норма містила аналогічну абзацу 6 частини другої статті 34 КУзПБ вимогу щодо подання контролюючим органом доказів вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Логістик Сервіс Восток ЛТД» ГУ ДПС У Волинській області зазначає про наявність заборгованості в сумі 1 663 211 грн. 25 коп., яка підтверджена податковими повідомленнями рішеннями ГУ ДФС у Харківській області від 15.09.2017, 13.12.2017, 10.07.2018, 09.08.2018, 24.09.2018, 21.12.2018, 10.05.2019, 01.07.2019, 05.12.2019.
Матеріали заяви про відкриття провадження у справі не містять доказів стягнення у судовому порядку боргу та оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Заявником до заяви долучено копію акту ГУ ДФС у Волинській області від 30.03.2018 перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності (а.с. 15).
Матеріали заяви не містять доказів вжиття заходів щодо пошуку майна боржника. При цьому, суд зазначає, що долучена інформаційна довідка з державних реєстрів не є безумовним доказом наявності/відсутності у боржника активів (а.с. 16).
Згідно довідки ГУ ДПС у Волинській області без дати та номеру, відкриті банківські рахунки у товариства відсутні.
З поданої заяви не можливо встановити наявність чи відсутність активів у товариства та які дії вчинялись податковим органом для їх пошуку у період з дня виникнення боргу 15.09.2017 по день звернення до суду 26.10.2022.
Підтвердженням наявності/відсутності активів у підприємства є відомості від державних органів та установ, які здійснюють облік тих чи інших видів активів, як то Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України з відомостями про наявність/відсутність у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України; Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з відомостями щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, де замовником будівництва є боржник; КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"; Головного сервісного центру МВС України про наявність транспортних засобів; Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про наявність земельних ділянок; ДП "Український інститут промислової власності "Філія "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" про наявність об'єктів промислової власності; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з відомостями чи є серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств; Головного управління Держпраці у Волинській області щодо наявності вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, технологічних транспортних засобів, об'єктів нафтогазового комплексу, ділянок надр та інших об'єктів; Волинської обласної державної адміністрації з проханням повідомити про наявність зареєстрованих за боржником захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони); Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) щодо наявності записів щодо суден, власником або судновласником є боржник; Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо наявності сільськогосподарської техніки, машин та механізмів; Державної адміністрації залізничного транспорту України щодо інформації про наявність вагонів та локомотивів у боржника, а також з відомостями чи є боржник в довіднику "Власники вантажних вагонів держав-учасників Співдружності"; Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо наявності захисних споруд цивільного захисту; Регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області щодо наявності в інформаційно-пошукові системі "ЕТАП" інформації щодо будь якого державного майна, об'єктів житлового фонду, соціальної сфери, захисних споруд цивільного захисту, що перейшли у власність боржника; Державного космічного агентства чи обліковуються за боржником в ДКА об'єкти космічної діяльності та космічна техніка.
У разі зміни місця реєстрації боржника до відповідних установ за попереднім місцезнаходженням.
Відповідно до п. 95.22. статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.
У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов'язання платника податків укласти зазначений договір (абзац 4 пункту 87.5 статті 87 ПК України).
Наразі, податковим органом не подано суду доказів щодо вжитих заходів формування відомостей про дебіторську заборгованість, матеріали заяви взагалі не містять відомостей щодо наявності/відсутності такої заборгованості.
Отже наведене свідчить, що контролюючий орган не здійснював всіх передбачених законодавством заходів щодо погашення податкового боргу, зокрема опис майна боржника в податкову заставу, отримання дозволу суду на погашення за рахунок майна наявного у підприємства податкового боргу, стягнення з дебіторів підприємства сум дебіторської заборгованості тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Відповідно до ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 6 ст. 39 Кодексу суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, або якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.
Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення наявності чи відсутності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Наявність заінтересованості інших осіб у вирішенні певної категорії справ можливо виявити лише після пред'явлення заяви до суду і здійсненні підготовчих дій до розгляду справи або при розгляді справи по суті.
При цьому, у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов'язано з особливостями позовного провадження, як то пред'явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 20.05.2021 у справі № 924/1277/20.
У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).
Таким чином, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 11.08.2021 у справі № 908/2570/20.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що надання оцінки в частині наявності/відсутності спору про право є виключно завданням підготовчого засіданні.
Невжиття контролюючим органом сукупності передбачених ПК України заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу до ініціювання цим органом провадження у справі про банкрутство боржника може свідчити про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, серед іншого шляхом заявлення контролюючим органом вимог про стягнення коштів з рахунків платника податків (абзац 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України), надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абзаци 2, 3 пункту 95.3 ст. 95 ПК України), стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості (абзаци 2, 3 пункту 95.3 ст. 95 ПК України).
Правова позиції Верховного Суду, що поняття «спір про право» в розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ викладена у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21.
Поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №917/1234/21 від 31.05.2022.
Враховуючи вищевикладене, що вимоги ГУ ДПС У Волинській області свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Логістик Сервіс Восток ЛТД».
Суд вважає за необхідне роз'яснити Головному управлінню ДПС у Волинській області, що відповідно до ч. 7 ст. 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 39Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви Головного Управління ДПС у Волинській області від 24.10.2022 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Сервіс Восток ЛТД» відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 14.11.2022.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256,п. 4 Прикінцевих положень ГПК України, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук