вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" листопада 2022 р. Cправа № 902/765/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (вул. Коцюбинського, 52, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22436)
до: Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" (вул. Миру, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)
про стягнення 65 542,45 грн.
На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення 65 5742,45 грн, з яких: 47 698,20 грн - заборгованість за договором; 17 844,25 грн - штрафних санкцій.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів №51/ПММ від 21.07.2021 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 26.08.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/765/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 22.09.2022.
За наслідками судового засідання 22.09.2022 розгляд справи по суті відкладено на 08.11.2022, про що постановлено відповідну ухвалу.
На визначену судом представник позивача не з'явився.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача за довіреністю 02.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2251315204100.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 08.11.2022 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
21.07.2021 між Дочірнім підприємством «Районний торговий дім» Відкритого акціонерного товариства МТСЗ «Калинівкаміжрайагротсхсервіс» (позивач, за Договором Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №51/ГІММ (надалі Договір) за умовами якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору та Додатків до нього, що є невід'ємними частинами до нього.
За змістом п.п. 3.1-3.3. Договору якість Товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТ), що діють на території України, і підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника Товару. Одиниця виміру кількості Товару та кількість поставки кожної Партії Товару, що поставляється за Договором, визначається в Додатках. Загальна кількість Товару що може бути поставлена за даним Договором протягом терміну його дії, визначається у Додатку до даного Договору. Зобов'язання Постачальника по поставці Товару в рамках даного Договору виникає тільки після підписання Сторонами відповідного Додатку до даного Договору, у якому Сторони фіксують конкретний об'єм Партії Товару.
Ціна Товару, що поставляється, узгоджується Сторонами для кожної Партії Товару окремо в Додатку до даного Договору. (п. 4.1. Договору)
Відповідно до п. 4.2. загальна вартість Товару, що може бути поставлений за даним Договором протягом терміну його дії визначається у Додатку до даного Договору. Зобов'язання Постачальника но поставці Товару визначеної вартості виникає тільки після підписання Сторонами відповідного Додатку до даною Договору в межах суми, що визначена в даному пункті, в якому Сторони фіксують вартість Партії Товару, що поставляється.
Сторони узгодили, що у випадку, якщо Товар (партія Товару) буде оплачуватися Покупцем не в день складання Додатку, тобто з розстроченням або відстроченням платежу та в тому випадку, якщо курси іноземних валют (долара США та/або Євро) до гривні, що склалися на міжбанківському ринку України на день фактичної оплати Товару є вищими за курси іноземних валют, що були на дату укладення Додатку, ціна Товару, що вказана в Додатках та загальна сума Договору, яка підлягає до оплати Покупцем в гривнях, підлягає коригуванню в сторону збільшення на наступною формулою:
Х2 = (Y2/Y1) * X1, де
Х2 - ціна Товару в гривнях, що підлягає до сплати Покупцем;
Y1 - курс продажу долара США та/або Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню укладення Додатку;
Y2 - курс продажу (графа «закриття/ASK») долара США та/або ЄВРО на міжбанківському валютного ринку України до гривні, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по Додатку;
XІ - Ціна Товару в гривнях на лагу підписання Додатків.
При здійсненні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику якналежну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в доларах США та/або Євро на курс продажу відповідної іноземної валюти, який буде встановлений на міжбанківському валютному ринку України в день, що передує дню фактичної оплати Покупцем ціни Товару але не нижчий ніж на дату укладення Додатків. Сторони погодили, що процедура коригування ціни Товару у порядку передбаченому даним пунктом є погодженою на весь термін дії цього Договору та не вважається односторонньою зміною умов та ціни Договору та не потребує окремого погодження Сторін, оскільки Сторони погодили такий порядок та умови в Договорі.
Сторони встановили, що загальна ціна Товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на Товар на дату здійснення кожного фактичного платежу - є фактичною загальною ціною Товару по цьому Договору, яку Покупець зобов'язаний оплатити в строки (терміни) встановлені в Додатках. Перерахунок (коригування) ціни Товару може робитися необмежену кількість разів у порядку визначеному в даному пункті.
Зазначене в даному пункті коригування ціни, також застосовується у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупцем. За настання таких умов, Покупець оплачує повну вартість придбаного Товару з урахуванням ціни скоригованої в порядку п. 3.2. цього Договору. При цьому, загальною ціною за Товар є ціна скоригована в зв'язку зі зміною курсу валют на дату здійснення фактичного платежу або на дату звернення до суду.
Згідно п. 4.4. Договору, Сторони погодили, що міжбанківські курси продажу долара США та/або ЄВРО до валюти України і їх співвідношення визначаються згідно даних на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку України, що передує дню фактичних розрахунків по даному Договору та вказані на інтернет-сайті: http://minfin.соm.uа/сurrenсу/mb, (а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній, визначається як курс готівкового продажу долару США та/або ЄВРО на початок відповідного дня у банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві).
Загальна сума Договору становить суму вартості замовленого і поставленого Товару за даним Договором, згідно укладених Сторонами Додатків та/або видаткових накладних на Товар в період дії цього Договору. (п. 4.5. Договору)
Умови поставок кожної Партії Товару узгоджується Сторонами у відповідних Додатках. (п. 5.1.1. Договору)
Приймання Товару по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог щодо порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, а також відповідно до умов даного Договору і Додатків до нього. (п. 6.1. Договору)
За змістом п. 6.4. Договору, за результатами поставки Товару Сторонами підписується накладна (видаткова накладна) про отримання Товару. Обов'язок по складанню накладної на Товар покладається на Постачальника, при цьому накладна на Товар оформляється на підставі даних про кількість Товару, зазначених у відповідному Додатку до даного Договору.
Відповідно до п. 7.1. Договору Покупець зобов'язується здійснити оплату за Товар у строки (терміни) встановлені в Додатках до цього Договору.
Товар оплачується Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в національній валюті - гривні, згідно цін, вказаних у Додатках до Договору, скоригованих у порядку, визначеному пунктом 4.2., 4.3. цього Договору та є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати Товару. (п. 7.2. Договору)
Право власності на Товар і ризик випадкової загибелі Товару переходить до Покупця з моменту поставки Товару, незалежно від термінів здійснення оплати. (п. 7.3. Договору)
Відповідно до п. 8.3. Договору, у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару визначених Договором та Додатками, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією.
Згідно п. 8.5. Договору, у разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати Товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець, додатково до пені, зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі двадцяти відсотків від загальної суми заборгованості.
Крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та тридцять відсотків річних від простроченої (неоплаченої) суми. (п. 8.6. Договору)
За змістом п. 8.9. Договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного та повного виконання відповідного зобов'язання в межах строку загальної позовна давність (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Цей Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представника Сторін і діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. (п. 11.1. Договору),
Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 51/ПММ від 21.07.2021 поставлено відповідачу товар на загальну суму 128 551,75 грн., в розрізі по накладним:
видаткова накладна № РНСк2-0000181 від 10.09.2021 на суму 58 731,70 грн;
видаткова накладна № РНСк2-0000280 від 26.11.2021 на суму 69 820,05 грн..
Вказані накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
За доводами позивача, відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань, вартість отриманого товару оплатив частково, а саме товар, поставлений за накладною № РНСк2-0000181 від 10.09.2021 оплачено повністю, перерахувавши грошову суму в розмірі 58 853,55 грн. Тоді як товар, поставлений за накладною № РНСк2-0000280 від 26.11.2021 оплачено на суму 22 000,00 грн. При цьому, враховуючи надлишкову оплату товару згідно накладної № РНСк2-0000181 від 10.09.2021 на суму 121,85 грн (58 853,55 - 58 731,70 = 121,85), сума боргу складає 47 698,20 грн.
Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу вимогу від 07.06.2022 про термінову сплату боргу в розмірі 47 698,20 грн.
Вимога позивача, згідно трекінгу ДП «Укрпошта», отримана представником відповідача за довіреністю 15.06.2022, проте залишена без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача вартості поставленого товару та штрафних санкцій.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Перерахованими видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 128 551,75 грн.. Тоді як доказів оплати товару в повному обсязі матеріалах справи відсутні, і відповідачем не надано.
Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суму основного богу у розмірі 47 698,20 грн.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 4 051,08 грн пені, 9 539,64 грн штрафу, 1 822,88 грн інфляційних втрат та 2 430,65 грн 30% річних.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно до п. 8.3. Договору, у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару визначених Договором та Додатками, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією.
Згідно п. 8.5. Договору, у разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати Товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець, додатково до пені, зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі двадцяти відсотків від загальної суми заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, п. 8.6. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 30%.
З огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.
При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.
Суд, перевіривши розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" (вул. Миру, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513; код ЄДРПОУ 05474145) на користь Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (вул. Коцюбинського, 52, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22436; код ЄДРПОУ 24893862) 47 698 грн. 20 коп. - основного боргу; 4 051 грн. 08 коп. - пені; 9 539 грн. 64 коп. - штрафу; 2 430 грн. 65 коп. 30% річних; 1 822 грн. 88 коп. - інфляційних втрат та 2 481 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відому суду електронну адресу відповідача zdtyrbsvkaolin@gmail.com.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 14 листопада 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Коцюбинського, 52, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22436)
3 - відповідачу (вул. Миру, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)