ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11556/22
провадження № 3/753/5495/22
"21" жовтня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котвицький В.Л, розглянувши адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. -
З Дарницького УП ГУ НП у м. Києві до суду надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАІІ.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 454937, 16.07.2022 о 19:00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , в ході якої ображала останню нецензурною лайкою, кидалась у бійку, не пускала до квартири.
В суді ОСОБА_1 вину у вчиненому адмінправопорушенні не визнала та пояснила, що 16.07.2022 о 19:00 вона разом з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вона проживає разом зі своїми батьками. Увечері її мати - ОСОБА_2 повернулась додому з дачного будинку в поганому настрої і почала виговорювати ОСОБА_1 і повчати як їй треба жити. Розмова між ними дійсно проходила на підвищених тонах, проте між ними не було ніякого фізичного контакту, ніхто нікого не штовхав, і вся розмова проходила безпосередньо у квартирі. Ображена мати по телефону викликала працівників поліції, які по словах її матері оформили протокол про сімейну сварку. При цьому працівники поліції не врахували пояснення ОСОБА_1 щодо причин конфлікту і не відібрали від неї письмові пояснення з цього приводу.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи приходжу до висновку, що адміністративний матеріал не містить доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАГІ.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Ознаками психологічного насильства, зокрема, є: постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви; звинувачення, засудження, словесні образи; обзивання нецензурними словами, приниження; ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей); покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими; зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви; відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її; ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах; знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.
Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа, навіть повторювані сварки не можуть розцінюватися як психологічне насильство. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Оцінивши усі обставини справи, суддя приходить до висновку, що 16.07.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник особистий конфлікт через непорозуміння.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09.06.2009 Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні га інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, іцо стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Жодних доказів, що ОСОБА_1 вчинила насильство в сім'ї, матеріали справи не містять.
За таких обставин справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст. 279, 280, 283 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя В.Л. Котвицький