14 листопада 2022 рокуСправа №: 695/1719/22
Номер провадження 3/695/1401/22
14 листопада 2022 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, що надійшли з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , -
за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.06.2022, серії ААБ №158407, ОСОБА_2 28.06.2022р. о 23 год. 49 хв. в м. Золотоноша по вул.. Шевченка керував автомобілем Форд, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах спиртного з порожнини рота, від медичного освідування в установленому законом порядку відмовився при свідках.
Під час розгляду матеріалів справи ОСОБА_2 свою вину заперечував та вказав, що він разом із своїм зятем ОСОБА_3 та товаришем ОСОБА_4 приїхали до м. Золотоноша, при цьому за кермом був саме ОСОБА_3 , який відійшов у своїх справах. в цей час до них підійшли працівники поліції та представники територіальної оборони почали вимагати документи. При цьому він був на задньому сидінні авто, а оскільки паспорт був тільки в нього то працівники поліції почали складати протокол саме на нього. В цей час до них прийшов ОСОБА_3 , який вказував, що саме він був за кермом, однак працівники поліції із невідомих причин його пояснення до уваги не взяли.
Захисник ОСОБА_2 , адвокат Пилипенко Р.Б. вину ОСОБА_2 заперечував та вказував, що він автомобілем не керував, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні. Просив допитати свідків, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та осіб, які були присутні при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приїхали до м. Золотоноша на автомобілі ОСОБА_2 .. Керував автомобілем саме він, а ОСОБА_2 сидів на задньому пасажирському сидінні. Коли вони приїхали до м. Золотоноша то він пішов у своїх справа, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишилися в автомобілі. Через деякий час він повернувся та побачив біля автомобіля працівників поліції та представників територіальної оборони. Підійшовши до автомобіля йому стало відомо, що відносно ОСОБА_2 складають протокол про адміністративне правопорушення за те, що він нібито керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Хоча він вказував працівникам поліції, що саме він керував автомобілем, однак вони його пояснення до уваги не брали та свідком його не залучили.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі ОСОБА_2 приїхали до м. Золотоноша. Керував автомобілем саме ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 сидів на задньому пасажирському сидінні. Коли вони приїхали до м. Золотоноша то ОСОБА_3 пішов у своїх справах, а через деякий час до них підійшли працівники поліції та територіальної оборони і почали вимагати документи. Документи були лише в ОСОБА_2 та працівники поліції почали складати на нього протокол про адміністративне правопорушення за те, що він нібито керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. В цей час до них підійшов ОСОБА_3 та почав вказувати, що саме він був за кермом автомобіля. Хоча і він і ОСОБА_3 вказував працівникам поліції, що саме ОСОБА_3 керував автомобілем, однак вони їх пояснення до уваги не брали та свідками їх не залучили.
З метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин по справі судом викликались свідки, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які до суду не з'явилися із невідомих причин, хоча викликалися судом у встановленому законом порядку.
Судом були вжиті всі можливі заходи для належного виклику свідків, а тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за їх відсутності.
Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника та свідків, оцінивши всі докази в справі в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Крім того, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КупАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи і з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» ( заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» ( заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність в тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортуй також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що прямо вказував Пленум Верховного Суду України в п.27 Постанови від 23.12.2005 № 14.
У своєму рішенні по справі №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд бере до уваги, що жодних належних доказів факту керування ОСОБА_2 вказаним у протоколі автомобілем матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом
Отже матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають, адже не містять жодних доказів факту керування ОСОБА_2 вказаним автомобілем.
В якості доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи додані вказаний протокол про адміністративне правопорушення; письмове пояснення свідка ОСОБА_6 та відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, що знаходяться на доданому до матеріалів справи DWD-диску.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції врегульований ст.. 266 КУпАП, а також «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція).
Частиною 2 та 3 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Переглядом доданого до матеріалів справи DWD-диску судом встановлено, що на ньому міститься один відеофайл, що зроблений з нагрудної камери працівника поліції. Із вказаного відео файлу вбачається, що відеозапис починається з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому на вказаному відеозаписі чітко вбачається, що ОСОБА_2 заперечує факт керування транспортним засобом, а ОСОБА_3 в присутності працівників поліції вказує, що керував автомобілем саме він. На цьому відеозапис закінчується..
При цьому до матеріалів справи додано лише письмове пояснення свідка ОСОБА_6 ..
Пояснення свідка ОСОБА_5 в матеріалах справи відсутнє.
Таким чином доданий до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, не містить відомостей щодо всіх обставин вчинення порушення.
Зазначене вище письмове пояснення свідка ОСОБА_6 викликає обґрунтовані сумніви в їх достовірності, оскільки в матеріалах справи письмові пояснення іншого свідка відсутні.
При цьому закон пов'язує достовірність фіксації та встановлення факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння із присутністю двох неупереджених свідків, чи наявності належного відеозапису такої відмови і це у подальшому є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення водія до адміністративної відповідальності. Відсутність же таких доказів, в тому числі і їх неналежність та недопустимість, тобто належного відеозапису чи саме належних пояснень саме двох свідків, свідчить про порушення вимог ст.. 266 КУпАП наслідком чого є недійсність такого огляду, що прямо визначено ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Сукупність вказаних обставин та пояснень свідків, які безпосередньо надані суду викликає сумнів у достовірності наданих працівниками поліції доказів на доведеність факту вчинення адміністративного правопорушення, адже надані докази є суперечливими та неповними. Крім того надані докази не підтверджують факту керування ОСОБА_2 транспортним заобом.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи не винуватості особи.
Разом із тим у своєму рішенні Конституційний Суд України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст.. 69 Конституції України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя приходить до переконання, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного так і міжнародного законодавства.
Отже, провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 283, 284, 247 п.1 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів.
Суддя Середа Л.В.