Справа № 560/3715/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зазначене в листі № 466-12437/Л-03/8-2200/22 від 12.01.2022 року, про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та в розмірах передбачених ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та обов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та в розмірах передбачених ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 27.12.2021 року, здійснити перерахунок та виплату зазначеної пенсії, з урахуванням виплачених коштів.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Наказом начальника головного управління національної поліції в Хмельницькій області №162 о/с від 11.07.2016 р. (по особовому складу) позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2004 № 247 з 30.11.2004 позивач виключений із списків особового складу частини.
Вислуга на день звільнення (11.06.2016 р.) в календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 23 дні, з урахуванням пільгової служби 25 років 04 місяці 23 дні.
22.12.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення і виплату йому пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та в розмірах, передбачених ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом від 12.01.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачу, що згідно подання про призначення пенсії від 29.07.2016 р. №178 головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області та розрахунку вислуги років, загальна вислуга років позивача станом на 12.07.2016 р. складає 25 років 04 місяці 27 днів, у тому числі: в календарному обчисленні 19 років 10 місяців 27 днів, в пільговому обчисленні 05 років 056 місяців 00 днів. У зв'язку із тим, що станом на 12.07.2016 р. у позивача немає необхідної вислуги років (22 календарних роки), визначеної Законом №2262-ХІІ, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням пільгової вислуги років, загальна вислуга років позивача, визначена з дотриманням Закону N 2262-XII, Порядку № 393 складає 25 років 04 місяці і 23 дні та є достатньою для призначення пенсії за вислугу років. Тому, відмова відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ є протиправною.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
За змістом пункту б статті 1 - 2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і поліцейські.
Позивач, як особа начальницького складу органів внутрішніх справ України звільнена зі служби 11.07.2016 р., має право на пенсію за вислугу років при умові, що його вислуга років є достатньою для призначення такого виду пенсії.
Відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей";
г) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
За змістом пункту б статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ складу з дня призначення на відповідну посаду.
Статтею 17-1 Закону N 2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17 2 Закону N 2262-XII передбачено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII.
Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу із наказу №162 о/с від 11.07.2016 р. календарна вислуга років позивача складає 19 років 10 місяців 23 дні, а вислуга років у пільговому обчисленні - 05 років 06 місяців і 00 днів. З урахуванням пільгової вислуги років, загальна вислуга років позивача, визначена з дотриманням Закону № 2262-XII, Порядку № 393 складає 25 років 04 місяці і 23 дні та є достатньою для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до частини 1 статті 45 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Оскільки позивач подав заяву про призначення пенсії за вислугою років 27.12.2021 року, саме з цієї дати відповідач зобов'язаний призначити йому пенсію за вислугу років.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.