Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 листопада 2022 року Справа № 520/5439/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та дискримінаційними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії у загальному розмірі 7842.61 грн. (сім тисяч вісімсот сорок дві гривні 61 копійка) на картковий рахунок НОМЕР_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем грубо порушено охоронювані Конституцією та Законами України права позивача, позбавивши позивача пенсії єдиного джерела для існування. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач надав відзив, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Керуючись приписами ст. ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
З 01.06.2020 року виплату пенсії позивачу було зупинено.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо законності підстав припинення/призупинення виплати пенсії.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача про те, що виплата пенсії була призупинена у зв'язку надходженням даних про те, що позивач перебуває в Державній установі «Темнівська виправна колонія № 100».
Не погоджуючись із такою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Випадки припинення виплат за пенсією викладені, зокрема, у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Судом встановлено, що припинено виплату пенсії позивачу за відсутності рішення про припинення, прийнятого уповноваженим на те органом, з підстав, не передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В той час названим законом встановлено, що припинення виплати пенсії може відбуватись лише на підставах, визначених законом, а не будь-яким іншим нормативним актом. За таких обставин, виплата позивачу пенсії за період З 01.06.2020 року припинена без передбачених на те законом підстав.
Приймаючи до уваги, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, встановлений законом, відмова у виплаті пенсії не відповідає критеріям правомірності дій суб'єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приходить до висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії є протиправною.
Щодо вимоги позивача визнати дії відповідача дискримінаційними, суд зазначає наступне.
Право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у зразковій справі №240/6263/18 (пз/9901/19, провадження №11-366заі19) з приводу застосування статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 №45, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018: 1) пенсійний орган має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак не має права самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку; 2) політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України; 3) за практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів") (пункти 48 - 49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України", заява № 10441/06); 4) чинним законодавством по-різному визначені вимоги для первинного обчислення пенсії та вимоги щодо перерахунку раніше призначених пенсій, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо первинного обчислення розміру пенсії та перерахунку раніше призначеної пенсії; 5) дії пенсійного органу відповідають законодавству, чинному на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанові Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103, Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за № 45. До того ж такий підхід до застосування вказаних правових норм не є дискримінаційним та не порушує принцип рівності перед законом.
З урахуванням вище викладеного, суд визнає протиправним дії відповідача, однак вони не є дискримінаційними.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії, суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону України №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону України №2050-III).
Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону України №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З урахуванням вище викладеного та встановлення судом факту порушення відповідачем строків виплати пенсії, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії на картковий рахунок НОМЕР_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Харківськіи? області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 700 грн. (сімсот гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2022 року.
Суддя Сагайдак В.В.