Справа № 163/2220/20
Провадження № 1-кп/163/13/22
15 листопада 2022 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої вирішується клопотання, ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області клопотання прокурора Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні № 12020030150000215 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Артемівка Чутівського району Полтавської області, що проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середньої освіти, розлученого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, згідно із ст.89 КК України не судимого,
ОСОБА_4 близько 08:00 години 25 квітня 2020 року шляхом розбиття віконної шиби незаконно проник до належного ОСОБА_8 магазину "У сестер", що по АДРЕСА_2 , чим порушив недоторканість належного потерпілій житла.
ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що факт його проникнення в магазин мав місце, однак за збігом часу подробиць події не пам'ятає.
Крім таких пояснень ОСОБА_4 , факт скоєння ним суспільно-небезпечного діяння доведено іншими дослідженими доказами.
Протоколом огляду належного потерпілій ОСОБА_8 магазину в селі Підгородне Ковельського (колишнього Любомльського) району як місця події стверджено виявлення пошкодженої віконної шиби, польового каменю на підвіконнику та слідів пальців рук на рамі і шибі.
Висновком судової дактилоскопічної експертизи № 213 стверджено належність ОСОБА_4 слідів рук, виявлених під час огляду магазину потерпілої.
Згідно із висновком амбулаторної психіатричної експертизи № 196 ОСОБА_4 виявляє ознаки шизоафективного розладу у вигляді поточного маніакального епізоду з психотичними симптомами, які позбавляють його можливості усвідомлювати свої дії/бездіяльність або керувати ними. Наявне психічне захворювання позбавляє підекспертного здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними як в даний час, так і на момент вчинення інкримінованого діяння. У зв'язку із захворюванням ОСОБА_4 потребує госпіталізації до психіатричного закладу із загальним наглядом.
Отже, з досліджених доказів суд дійшов висновку, що суспільно-небезпечне діяння, яке під-падає під ознаки ч.1 ст.162 КК України, мало місце і це діяння вчинене ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор просила клопотання задовольнити.
ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_5 , законний представник ОСОБА_6 проти клопотання заперечили з тих підстав, що ОСОБА_4 тривалий час проходить лікування в медичному закладі.
Згідно із ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ч.3 ст.94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння в стані неосудності і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним типом нагляду, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Твердження сторони захисту про тривалий час перебування ОСОБА_4 в лікувальному закладі не є підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора, оскільки продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються відповідно до ст.95 КК України у в передбаченому ст.514 КПК України порядку.
Долю речових доказів належить визначити відповідно до ст.100 КПК України.
Судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи віднести за рахунок держави.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовано, клопотання про застосування такого заходу не заявлено, а підстави для ухвалення такого рішення з ініціативи суду не встановлені.
Керуючись ст.372, 376, 503, 512, 513 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.162 КК України, примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним типом нагляду.
Долю речових доказів вирішити таким чином:
- сліди рук, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12020030150000215, знищити;
- камінь, змиви з поверхні віконної рами, уламки скла із слідами крові, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, знищити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня її оголошення до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Повний текст ухвали буде проголошений о 08:30 годині 16 листопада 2022 року.
Головуючий: суддя ОСОБА_1