Справа №705/2202/20
2/705/405/22
20 вересня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
при секретарях судового засідання Романовій О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи Декарчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради про визначення місця проживання дітей, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з нею, в обґрунтування зазначивши наступне.
08.06.2012 року було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3 .
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 к них народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_5 .
Подружнє життя не склалося і 07.12.2018 шлюб було розірвано згідно рішення суду. Крім того, у зв'язку з невиконанням колишнім чоловіком своїх батьківських обов'язків вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів і 23.10.2018 року судом було задоволено її позовні вимоги і присуджено стягнення аліментів.
Після розірвання шлюбу сини постійно проживають з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
З першого дня народження сини проживають з нею, вона здійснює за ними догляд, піклується про них, надає постійне фізичне, психологічне, моральне виховання та матеріально забезпечує.
За час, що минув з моменту розірвання шлюбу, відповідач життям дітей не цікавився, допомоги у вихованні та матеріальної допомоги на їх утримання не надавав та вважає. Що наміру надавати таку допомогу не має, оскільки не спілкується ні з нею, ні з дітьми. Крім сплати аліментів жодної допомоги не надає.
До органів опіки з вимогою провести перевірку та винести відповідне рішення не зверталась, так як їх рішення щодо визначення місця проживання дітей чинне протягом року, рішення суду ж є безстроковим, а чинним законодавством право вибору у який спосіб захищати свої права та інтереси відведено до компетенції особи чиї права порушено чи обмежено.
Крім того, зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов'язку виховувати дитину, піклуватися про неї та матеріально її забезпечувати.
Наміру перешкоджати відповідачу в здійсненні його прав та обов'язків щодо їх дітей не має. Проте, у зв'язку із зміною національного законодавства та задля уникнення в подальшому бюрократичних проблем (реєстрація місця проживання дитини, постановка на облік в закладах охорони здоров'я, відвідування дошкільних навчальних закладів, здобуття базової освіти в шкоді, можливості виїзду на лікування та оздоровлення за кордон).
З вказаним позовом вона звернулася фактично документально закріпити факт проживання дітей з нею, оскільки вони і так постійно, з дня народження проживають з нею.
Вона має самостійний заробіток, який достатній для утримання дітей, не перебуває на обліку у нарколога, психіатра, її стан здоров'я дозволяє опікуватися дітьми.
Просить суд позов задовольнити та визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судові витрати просить покласти на відповідача та стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на її користь кошти затрачені на сплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок та на сплату правничої допомоги в розмірі 10 000 гривень 00 копійок.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та факти, викладені у позові, просив суд позов задовольнити в повному обсязі. В подальшому в судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи Декарчук О.С. в судовому засіданні покладався на думку суду, але просив суд при винесенні рішення суду врахувати інтереси неповнолітніх дітей.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву або будь-яких заяв щодо розгляду справи у його відсутність, на адресу суду не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, врахувавши позицію позивача, представника позивача, представника третьої особи та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.06.2012 року, який було розірвано рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.12.2018 року, яке вступило в законну силу 08.01.2019 року, що підтверджується відміткою у вказаному рішенні.
Від вказаного шлюбу сторони мають дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Уманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2018 року з відповідача ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь позивача ОСОБА_1 , на утримання їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину, для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 29 серпня 2018 року.
Діти проживають та зареєстровані разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою КП РЕУ № 3 від 13.02.2019 року № 451.
Згідно акту обстеження умов проживання неповнолітніх дітей, затвердженого 18 лютого 2020 року, складеного та підписаного начальником служби у справах дітей Уманської міської ради Декарчуком О.С., головним спеціалістом ССД Заболотною А.М. та головним спеціалістом ССД Морозом В.П. на підставі заяви ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що санітарний стан у квартирі задовільний, для проживання, виховання та розвитку дітей створені належні умови, діти забезпечені іграшками та всім необхідним для розвитку.
Батько дитини ОСОБА_3 участі у вихованні дітей не приймає, що підтверджується довідкою НВК «Уманська міська гімназія - школа естетичного виховання» Уманської міської ради Черкаської області, у якій навчається ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та характеристикою навчально-виховного комплексу № 1 м. Умань Черкаської області, у якому виховується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки ні вчителі, ні вихователі батька дітей не бачили, дітьми займається їх мати, діти охайні, доглянуті та розвинуті.
Позивач ОСОБА_1 працевлаштована, отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою ПрАТ «Технолог» м. Умань, Черкаської області.
Уманським міськрайонним судом Черкаської області орган опіки і піклування виконавчого комітету Уманської міської ради було зобов'язано надати висновок щодо розв'язання спору, а саме про визначення місця проживання дітей, але згідно відповіді виконавчого комітету Уманської міської ради від 09.09.2022 року вих. № 01/01-20/6654, орган опіки та піклування не має можливості надати такий висновок, оскільки не надалося можливим провести бесіду з батьком дитини так як місце проживання його невідоме, а також відсутності телефонного зв'язку з ним, відмовою матері щодо бесіди з дітьми, а також те, що діти після розірвання шлюбу батьків залишилися проживати разом з матір'ю.
Стаття 51 Конституції України гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічна норма міститься також у ч. 6 ст. 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братися до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08.07.2003р., «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009р.).
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно із ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України).
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Враховуючи все вищезазначене, а також те, що судом не встановлено виняткових обставин, за наявності яких малолітні діти можуть бути розлучені з матір'ю, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей саме з матір'ю.
У відповідності з частин 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У вказаному випадку судом було зобов'язано надати такий висновок, але через об'єктивні причини висновок виготовлено не було, але при цьому представником органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради зазначено, що діти проживають з матір'ю, а зв'язок з батьком встановити не було можливості, оскільки місце його фактичного перебування та засоби зв'язку невідомі.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що в судовому засіданні доведено вимоги позивача, тому вважає можливим визначити місце проживання дітей з матір'ю. При цьому суд звертає увагу, що у вказаному випадку суд вирішує спір не про розлучення дитини з батьком, а про визначення місця проживання дитини.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, тому суд враховує його під час обрання та застосування норм до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
У той же час, відповідач у судове засідання не з'явився та не зазначав про неспівмірність витрат позивач на правову допомогу, клопотання про їх зменшення відповідачем не заявлялося.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача на користь позивача сплачену останньою при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок та 10 000,00 гривень витрат на правову допомогу, що підтверджується відповідними квитанціями.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 11, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп НОМЕР_4 , сплачений судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя: Р. В. Піньковський