09 листопада 2022 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 362/1733/22
Номер провадження 22-ц/824/10326/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», про розірвання договору, повернення сплаченої грошової суми, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом про розірвання договору, повернення сплаченої грошової суми, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», про розірвання договору, повернення сплаченої грошової суми, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 17 серпня 2022 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року скасувати та направити справу для подовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 22 березня 2016 року ТОВ «Сімдистрибюшен» уклало з ПАТ «КБ «Центр» агентський договір про забезпечення агентом здійснення операцій із застосуванням АПК № 220316/01-АГ. Рішенням НБУ від 30 жовтня 2018 року відкликано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ «КБ «Центр», у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання його до ПАТ «МТБ «Банк». 01 квітня 2018 року ТОВ «Севен-Кард» набуло прав кредитора за вищевказаним агентським договором. 10 листопада 2021 року ТОВ «Севен-Кард» відступило скаржнику право вимоги за агентським договором. Отже, сторонами агентського договору стали скаржник, як фізична особа, та ПАТ «МТБ Банк», у зв'язку з чим, будь-який спір щодо виконання умов агентського договору, не може розглядатися в порядку господарського судочинства. Таким чином, даний спір виник з приводу виконання цивільно-правового зобов'язання, предметом якого є розірвання агентського договору, який має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Скаржник до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставлення судової повістки-повідомлення на його електронну адресу.
Відповідачі до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду апеляційної інстанції не надходило. Враховуючи наведене, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у відсутність осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного позову є розірвання агентського договору про забезпечення агентом здійснення операцій із застосуванням АПК №220316/01/АГ від 22 березня 2016 року укладеним між ТОВ «СІМДИСТРИБЮШЕН» та ПАТ «КБ «ЦЕНТР», право вимоги за яким ТОВ «СЕВЕН КАРД» набуло на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 квітня 2018 року, директором та засновником якого є позивач ОСОБА_1 , а відтак, суд вважав, що даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.
Відповідно до частин 1-3 статті 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.
Статтею 296 ГК України встановлено, що агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.
За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГК України)
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №826/27224/15 під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 348/742/19 (провадження № 61-15651св21) дійшов висновку про те, що випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
З огляду на наведені вище норми законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є розірвання агентського договору про забезпечення агентом здійснення операцій із застосуванням АПК №220316/01/АГ від 22 березня 2016 року укладеним між ТОВ «Сімдистрибюшен» та ПАТ «КБ «Центр», право вимоги за яким позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги від 10 листопада 2021 року та стягнення коштів.
Тобто, договір який позивач просить розірвати, стосується господарських правовідносин.
Так, суд першої інстанції встановивши, що спірні правовідносини виникли щодо розірвання агентського договору та стягнення коштів, укладеного між юридичними особами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини відносяться до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що даний спір виник з приводу виконання цивільно-правового зобов'язання, оскільки предметом даного спору є розірвання агентського договору укладеного 22 березня 2016 року між ТОВ «Сімдистрибюшен» та ПАТ «КБ «Центр», а відтак, виходячи з положень ст. 20 ГПЕ України, даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Т.О. Невідома
В.А. Нежура