Справа № 752/10883/22 Головуючий 1-ї інстанції: Токман Ю.Ф.
Провадження №33/824/3069/2022 Доповідач: Яковлева В.С.
09 листопада 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретаремсудового засідання - Кожевніковою А.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Федака М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, без офіційного місця роботи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.Стягнуто судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. на користь держави. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Апелянт зазначає, що 05.07.2022 року працівники поліції зупинили її автомобіль, за результатами огляду у пасажира було виявлено стан сп'яніння. При складанні матеріалів їй не були роз'яснені ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП. Звертає увагу, що в копії протоколу, яку видали їй, в графі які вимоги порушено стоїть прочерк, а в протоколі, що є в матеріалах - зазначено п. 2.9 ПДР України. Відсутність у протоколі пункту ПДР унеможливлює притягнення до відповідальності. Звертає увагу, що в протоколі зазначено про притягнення до відповідальності за передачу права керування, що не узгоджується з ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суду не надано доказів того, що протокол складено посадовою особою і що ця особа була уповноважена на складання протоколу. Апелянт заперечує обставини, викладені в постанові суду, щодо того, хто перебував за кермом транспортного засобу. Вказує, що особа, яка передає керування транспортним засобом повинна знати, що передає керування особі, яка знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, факт керування товаришем транспортним засобом в стані сп'яніння не підтверджує порушення апелянтом п. 2.9 ПДР, адже алкоголь товариш міг вживати після передачі йому транспортного засобу. Будь-яких доказів її обізнаності в цьому та умислу матеріали справи не містять. Судом не встановлений факт перебування товариша в стані сп'яніння. У протоколі не зазначено яким саме способом вона передала право керування автомобілем. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційні вимоги, дослідивши зібрані по справі докази, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 05 липня 2022 року близько 11:20 у м. Києві на проспекті Академіка Глушкова 12 (КП505) передала право керування належним їй транспортним засобом Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 , водію ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги п. 2.9 г Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, за викладених в постанові обставин, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених судом першої інстанції доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 139287 від 05.07.2022, копією протоколу № ААД № 139286 від 05.07.2022 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з керуванням ОСОБА_2 транспортним засобом Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, копію чеку приладу «Drager», відповідно до якого під час огляду 05.07.2022 об 11:56 у ОСОБА_2 виявлено 2,36 проміле алкоголю в крові, що значно перевищує норму, копією акту огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння, довідкою від 20.07.2022 року про те, що власником транспортного засобу Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , відеозаписом з бодікамери працівника поліції. Твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийнятими до уваги з наступних підстав. ОСОБА_1 посилається на те, що в копії протоколу, виданого їй, в графі «який пункт ПДР порушено» стоїть прочерк, тоді як в протоколі, що наявний в матеріалах справи, зазначено про порушення пункту 2.9 «г» ПДР. Відсутність у протоколі посилання на відповідний пункт правил унеможливлює притягнення особи до відповідальності. Разом з тим, відповідно до положень п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Таким чином, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є банкетною та в даному випадку повністю відображає зміст пункту 2.9 «г» ПДР, а тому відсутність посилання на цей пункт Правил у протоколі не є істотним порушенням. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 передала право керування транспортним засобом, тоді як ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність саме за передачу керування транспортним засобом. Вказані обставини заслуговують на увагу, проте за наведених обставин судом встановлено та підтверджується матеріалами справи факт передачі ОСОБА_2 керування транспортним засобом, належним ОСОБА_1 . Відповідно до відеозапису з бодікамери працівника поліції жінка-військовослужбовець, яка була безпосереднім свідком події, на запитання поліцейського стверджувала, що під час зупинки на блокпосту за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Крім того, репліки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом всього відеозапису свідчать про те, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_2 , а коли до транспортного засобу підійшов поліцейський ОСОБА_1 сіла на місце водія. Вказаний відеозапис спростовує доводи ОСОБА_1 про недоведеність факту керування автомобілем ОСОБА_2 . До того ж під час надання пояснень апеляційному суду ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що саме ОСОБА_2 перебував за кермом її транспортного засобу. Підстав вважати, що протокол про адміністративне правопорушення складений не уповноваженою особою, не встановлено. Відповідно до протоколу його складено поліцейським б1 р1 бзп1 УПП в м. Києві ДПП рядовим поліції Бойко О.П. Патрульна поліція входить до складу органів Національної поліції. Обгрунтованих доводів, які б свідчили про складення протоколу не уповноваженою особою, апелянтом не наведено. Апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що відсутні докази її обізнаності про перебування товариша в стані алкогольного сп'яніння при передачі йому керування, що на її думку свідчить про відсутність умислу, є безпідставними, розцінюються апеляційним судом як позиція захисту та не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Як видно з даних копії акту огляду ОСОБА_2 , його огляд проводився в зв'язку з наявним в нього запахомалкоголю з порожнини рота, нестійкою ходою, характерним тремтінням пальців рук, що в сукупності з встановленим результатом огляду (2,36 %о) вказує, на переконання апеляційного суду, про очевидність для оточуючих наявних ознак сп'яніння в ОСОБА_2 .Відтак протилежні твердження апелянта з цього приводу, не дають підстав для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.Вказівка у протоколі про спосіб передачі транспортного засобу особі, яка керувала ним у стані алкогольного сп'яніння, про що зазначає апелянт, не є обов'язковою та не має значення для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на нероз*яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП, апеляційний суд оцінює критично. В протоколі від 05.07.2022 року міститься відмітка про роз*яснення ОСОБА_1 її прав та обов*язків передбачених ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП. Зазначений протокол ОСОБА_1 підписала без зауважень та висловилася лише по суті правопорушення. Доводи апелянта про відсутність в справі належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а також інші порушення, які на думку апелянта мали місце 05.07.2022 року та могли вплинути на обгрунтованість оскаржуваного рішення, під час апеляційного розгляду свого підтвердження не знайшли. Разом з тим, при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку на ОСОБА_1 , яка не була водієм при вчиненні даного правопорушення, не повинно було бути накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, позаяк це не передбачено санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, згідно якої за дії, зазначені в диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Таким чином, «водій» це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія. У даному випадку ОСОБА_1 не є водієм, а відноситься до категорії «інші особи», стягнення для якої передбачено окремо санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, а саме штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки за встановлених обставин ОСОБА_1 не була водієм та не здійснювала керування транспортним засобом на момент його зупинки, а передала право керування іншій особі, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, то в даному випадку суд першої інстанції безпідставно визначив ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга саме з цих підстав підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 необхідно змінити, виключивши з її резолютивної частини посилання на застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року стосовно ОСОБА_1 змінити. Виключити з резолютивної частини постанови посилання на застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. В іншій частині постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева