08 листопада 2022 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 759/4641/21
Номер провадження 22-ц/824/10335/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.
вивчивши апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про поновлення на квартирному обліку,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про поновлення на квартирному обліку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є інвалідом війни ІІ групи. З 22 березня 1996 року позивач перебував на квартирному обліку у загальній черзі, а з 19 квітня 1999 року його було включено до списку позачергового забезпечення житлом для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно рішення виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва від 09 квітня 2001 року № 640 «Про житлові питання працівників підприємств, організацій та установ району», позивачу надано однокімнатну квартиру (кімнату гуртожиткового типу) АДРЕСА_1 , та відповідно його було знято з квартирного обліку.
Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 лютого 2005 року № 283, позивачу на родину з двох осіб (позивача та його дружини) надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на правах оренди.
21 серпня 2020 року, керуючись п.14 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за № 470, позивач звернуся до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою вх. № 107/ОП/М-823 щодо перебування на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Листом № 107-107/ОТМ-823-2069 від 02 вересня 2020 року адміністрація повідомила позивачу про те, що наразі відсутні правові підстави для поновлення його на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов на підставі вищевикладених обставин.
Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 42 від 29 січня 2021 року позивачу відмовлено у прийнятті на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Відмову відповідача у прийнятті позивача на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, як інваліда війни ІІ групи, останній вважає незаконною та безпідставною, а його житлові права, порушеними.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року (а.с. 46-48) позов ОСОБА_1 , задоволено, визнано протиправною відмову Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації у поновленні ОСОБА_1 на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; зобов'язано Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію поновити ОСОБА_1 на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з часу зняття з обліку.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 18 серпня 2022 року Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація направила апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач з дружиною зареєстровані та проживають у спеціалізованому будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів, а саме у будинку АДРЕСА_3 . Вказаний будинок, у розумінні вимог Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», є установою соціального обслуговування, яка крім приміщень для проживання включає комплекс служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування, при цьому, приміщення для проживання, не мають статусу комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартир. Крім того, позивач з 2006 року по 2020 рік питанням перебування на квартирному обліку не цікавився, заходів для проходження щорічної перереєстрації громадян, які перебувають на квартирному обліку, не здійснював, що свідчить про обізнаність його з рішенням про зняття з обліку та його згоду із вказаним рішенням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
24 жовтня 2022 року від позивача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його скаржнику.
З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.
Позивач зазначає, що посилання скаржника на те, що родина позивача була забезпечена жилою площею відповідно визначеної норми, у зв'язку з чим, була правомірно знята з квартирного обліку, є помилковим та суперечить приписам ст. 47 ЖК УРСР та п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. Також зазначає, що згідно п. 14 Правил, зокрема, особами, які потребують поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, яким є позивач. Таким чином, вважав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Ніколенко Є.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.
Скаржник до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується звітом про доставленя судової повістки-повідомлення на її електронну адресу, у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутність останньої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи та особою, що забезпечена житлом на сім'ю у складі 2 осіб площею 18,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим, останній потребує поліпшення житлових умов на підставі пп.1 п.13 та п.14 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за № 470.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є інвалідом війни ІІ групи (а.с. 15).
Розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 23 лютого 2005 року № 283, ОСОБА_1 на родину з двох осіб (його та дружину ОСОБА_2 ) надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на правах оренди (а.с. 13).
Згідно витягу з розпорядження № 42 від 29 січня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті на квартирний облік (а.с. 14).
Із листа Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 вересня 2020 року вбачається, що за інформацією відділу обліку та розпорядження житлової площі, ОСОБА_1 (один) перебував на квартирному обліку з 22 березня 1996 року у загальній черзі, а з 19 квітня 1999 року включено до списку позачергового забезпечення житлом для осіб з інвалідністю внаслідок війни. Рішенням виконкому Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва від 09 квітня 2001 року № 640 ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку, у зв'язку із наданням житла. Враховуючи наведене, у Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації відсутні законні підстави для поновлення на квартирному обліку (а.с. 10).
Із архівного витягу із розпорядження Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва від 09 квітня 2001 року № 640 «Про житлові питання працівників підприємства, організацій та установ району» з Державного архіву м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , інваліду війни 2 групи, на одного, надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . З квартирного обліку ОСОБА_2 , знято. ОСОБА_1 проживає у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_4 , де проживає 6 осіб (він, батько, мати, сестра, дві племінниці) (а.с. 12).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно статтею 19 Конституції України та статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти винятково на підставі, у межах повноважень та способами, передбаченими Конституцією й законами України.
Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевою самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 2 частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Відповідно до статті 60 ЖК УРСР, правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Відповідно до підпункту 1 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за № 470, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами.
Жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки (п. 53 Правил).
Статтею 47 ЖК УРСР встановлено, що норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Відповідно до п.14 вищевказаних Правил, тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населенного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10); Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.
Частиною 1 ст. 36 ЖК УРСР встановлено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Згідно п. 23 Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку, житлове приміщення у спеціалізованому будинку не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.
З матеріалів справи вбачається, що з 22 березня 1996 року позивач був поставлений на чергу у зв'язку із необхідністю поліпшення житлових умов. Із 19 квітня 1999 року позивача включено до списку позачергового забезпечення житлом для осіб з інвалідністю внаслідок війни.Наразі, відповідно до Розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 23 лютого 2005 року № 283, ОСОБА_1 на родину з двох осіб (його та дружину ОСОБА_2 ) надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Директору КП УЖГ доручено заключити договір оренди з позивачем на зазначене жиле приміщення. В свою чергу, проживання в спеціалізованому будинку, звужує житлові права позивача, оскільки відповіднодо п. 23 Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку, квартири у вказаному будинку не підлягають приватизації. Крім того, площа зазначеної квартири, є значно нижчою за встановлену законодавство нижчою за встановлену законодавством норму м норму. Незважаючи на наведене, рішенням виконкому Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва від 09 квітня 2001 року № 640 ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку, у зв'язку із наданням житла.
З вказаного слідує, що відповідача було знято з квартирного обліку, як особу, що потребує поліпшення житлових умов, безпідставно, оскільки позивач є інвалідом війни ІІ групи, надана йому квартира, має нижчу за встановлену законодавством норму, знаходиться у спеціалізованому будинку та не підлягає приватизації, що звужує житлові права позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивача було знято з квартирного обліку безпідставно та наразі останній потребує поліпшення житлових умов на підставі пп.1 п.13 та п.14 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за № 470, а відтак, позовні вимоги підлягали задоволенню.
Посилання скаржника на те, що будинок АДРЕСА_3 , у якій розташована квартира де проживає позивач, не має статусу комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартир, а також, що з 2006 року по 2020 рік питанням перебування на квартирному обліку позивач не цікавився, заходів для проходження щорічної перереєстрації громадян, які перебувають на квартирному обліку, не здійснював, що свідчить про обізнаність його з рішенням про зняття з обліку та його згоду із вказаним рішенням, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки позивач є інвалідом війни ІІ групи та особою, що забезпечена житлом нижче за встановлену законодавством норму, а відтак, потребує поліпшення житлових умов відповідно до пп.1 п.13 та п.14 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за № 470. Крім того, факт проживання позивача у квартиру АДРЕСА_2 , не є підставою для зняття позивача з квартирного обліку, оскільки вищевказаний будинок є спеціалізованим та не підлягає приватизації, що звужує житлові права позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2022 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Т.О. Невідома
В.А. Нежура