Справа № 755/5539/22 Головуючий в суді І інстанції - Левко В.Б.
Провадження № 33/824/2710/2022 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
09 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Полуніної Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 27 березня 2022 року, о 12 годині 50 хвилин, керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Івана Миколайчука у м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився проходити, а також відмовився проходити огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав про те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги указав, що матеріали провадження не містять доказів керування ним транспортним засобом, оскільки відеозапис події з нагрудної камери працівника поліції є виключно доказом того, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а не доказом того, що він керував транспортним засобом. Щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, апелянт зазначив, про те що він не керував транспортним засобом, а відтак у нього не було необхідності проходити такий огляд, у зв'язку із чим відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Поряд з цим, апелянт також указав на численні порушенні допущенні працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме те, що він був складений у його відсутність та йому не була вручена його копія, час поставленого йому у вину адміністративного правопорушення не співпадає з часом указаним в протоколі, а також в ньому відсутні дані свідків події та їх підписи. Крім того, зазначив, що працівниками поліції йому не було видано тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом. За наведених обставин просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення:
ОСОБА_1 та його захисника, які вимоги апеляційної скарги підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до оскаржуваної постанови у вину ОСОБА_1 поставлено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Між тим, ці висновки судді зроблені на підставі неповно досліджених доказів та погодитись із ними не можливо.
Так, частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Аналіз об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вчиненого у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у поєднанні із вимогами зазначених вище нормативних документів дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі зазначеної категорії підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у особи, яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Лише при наявності усіх зазначених обставин та доказів, які підтверджують ці обставини, поліцейських може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Вимог цих нормативних документів як у ході фіксації поліцейськими вчиненого адміністративного правопорушення, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції дотримано не було.
За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Проте, суд вважає, що указані висновки суддею місцевого суду зроблені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності та порушення вимог КУпАП в частині безпосередності дослідження доказів, а тому погодитись із цими висновками не можливо.
Як зазначено вище, факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп'яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП. Між тим, у справі не зібрано достатньої кількості доказів, які би указували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, з пояснень ОСОБА_1 , наданих в суді апеляційної інстанції вбачається, що він 27.03.2022 року дійсно вживав алкогольні напої. Однак автомобілем він не керував, а автомобіль був припаркований поруч біля будинку за місцем його проживання. При цьому він вийшов до автомобіля за сигаретами. Він від огляду відмовився, оскільки транспортним засобом не керував, а знаходився поруч, на його намагання пояснити, що він не керував авто, працівники поліції не реагували. Також зазначив, що на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції взагалі відсутній його автомобіль.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, вказаний відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Натомість, з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що він за кермом не був.
Таким чином, будь-яких доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять.
Наведене у свої сукупності указує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння.
З метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи до суду були викликані поліцейські, які складали протокол про адміністративне правопорушення. Не дивлячись на своєчасне неодноразове отримання повідомлення про необхідність явки до суду апеляційної інстанції, до суду працівники поліції не з'явились.
Витлумачивши, відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви у цій частині обвинувачення на користь ОСОБА_1 суд приходить до висновку про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Неврахування цих обставин призвело до хибних висновків судді про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За наявності зазначених вище порушень закону постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Оскільки зібраними у справі доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька