Справа № 11-сс/824/3787/2022
Єдиний унікальний номер 757/22123/22-к Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
07 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року у кримінальному провадженні №12021000000001026, -
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12021000000001026, а саме: автомобіль марки «BMW328i» реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN -код НОМЕР_2 , який належить матері підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 .
Згідно ухвали, слідчий суддя погодився з доводами клопотання органу досудового розслідування про те, що зазначене майно фактично належить підозрюваному ОСОБА_10 враховуючи, що кримінальним законом за вчинення інкримінованого ОСОБА_10 злочину та передбачена конфіскація майна дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, пославшись на вимоги ст. 170 КПК України з метою його збереження як такого, що може бути конфісковане.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді так як вважає її незаконною. Апелянт вважає, що клопотання органу досудового розслідування є необґрунтованим, а ухвала слідчого судді про арешт майна не відповідає вимогам КПК України,. Апелянт зазначає, що слідчий суддя відповідно до положень статті 170 КПК України не врахував правової підстави для накладення арешту та належної мети для цього, зокрема можливості використання майна, як доказу у кримінальному провадженні чи можливості конфіскації майна в подальшому. Зазначає, що прокурор просив накласти арешт, майно, яке перебуває у власності третьої особи ОСОБА_8 , яка не має жодного відношення до обставин, за якими здійснюється досудове розслідування, тому на його погляд відсутні правові підстави для накладення арешту. На думку апелянта даний висновок слідчого судді про накладення арешту на майно ґрунтуються лише на жодним чином не доведеній процесуальній позиції органу досудового розслідування.
Також апелянт вказує і на те, що клопотання органу досудового розслідування не містить будь-яких обґрунтованих і підтверджених належними засобами доказування доводів щодо доцільності та правомірності застосування таких обмежень як арешт майна для третьої особи.
В судове засідання апеляційної інстанції власник майна не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у його відсутність, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційні вимоги, думку прокурора який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з поданого клопотання, ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021000000001026 від 06.08.2021 року, підозра в якому за ч.4 ст.190, ч.2 ст.255 КК України повідомлена ОСОБА_10 . Враховуючи, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину, санкцією якою передбачена конфіскація майна як вид покарання, орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно.
Перевіривши доводи органу досудового розслідування з приводу необхідності накладення арешту, встановивши достатність даних, які містяться у доданих до клопотання матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно, яке належить матері підозрюваного - ОСОБА_8 .
З вказаними висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
Таким чином, накладення арешту на майно за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України. Матеріали кримінального провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні, з огляду і на те, що органами досудового розслідування зібрані вагомі докази, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_10 , за яке може бути призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження і забезпечення можливої конфіскації майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170- 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків слідчого судді є безпідставними.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта на те, що арешт на належне ОСОБА_8 майно було накладено безпідставно колегією суддів не може прийматися до уваги. З огляду на матеріали, зокрема реєстраційної картки транспортного засобу, за якою на підставі договору купівлі продажу №8048/2022/3122174 від 22.02.2022 вищезазначений автомобіль був перереєстрований з ОСОБА_10 на ОСОБА_8 та фактично залишився у користуванні підозрюваного ОСОБА_10 .
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.
З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12021000000001026, а саме: автомобіль марки «BMW328i» реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN -код НОМЕР_2 , який належить матері підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , із забороною володіння, користування та розпорядження ним - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4