Головуючий у І інстанції Скрипка О.І.
Провадження № 22-ц/824/8886/2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
03 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Тараса Володимировича на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Тараса Володимировича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 ,
У червні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва АртемчукТ.В. звернувся до суду з поданням пропримусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , обґрунтовуючи яке посилався на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 58530018 з примусового виконання виконавчого листа № 754/4353/17 від 17.01.2019року Деснянського районного суду м. Києва, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 17.11.2014 року (з урахуванням змін від 02.12.2015 року), що складає 1 103823 грн. 75 коп., у тому числі несплачена сума позики у розмірі 708 500 грн.; пеня за прострочення сплати позики у розмірі 395323 грн. 75 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.11.2014 року (з урахуванням змін від 02.12.2015 року), а саме:квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ѕ частини якої належать на праві власності ОСОБА_1 , ј частина квартири належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 408186180000), встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною в розмірі 517 000 грн. Боржником у даному виконавчому провадженні є ОСОБА_1 .
Постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2019 року було направлено боржнику рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому листі, відтак згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення.
Постановою виконавця від 19.03.2019 року було призначено виконавчі дії з опису та арешту майна боржника на 27.03.2019 року о 15.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , копію якої було направлено боржнику рекомендованим листом.
В зазначений день та час боржник не забезпечила доступ приватному виконавцю до квартири, про що складено відповідний акт. За відомостями з місця роботи, боржник ОСОБА_1 в цей день на робочому місці не перебувала. В подальшому в телефонній розмові з боржником ОСОБА_1 виконавцем було запропоновано останній повідомити зручну для неї дату та час проведення опису й арешту майна, однак чіткої відповіді від неї отримано не було.
02.04.2019 року боржником було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про призначення проведення виконавчих дій від 19.03.2019 року.
В подальшому, виконавцем повторно призначено виконавчі дії з опису й арешту майна боржника на 17.04.2019 року о 16.00 год., про що винесено відповідну постанову від 04.04.2019 року, копію якої було направлено боржнику, однак постановабула повернута за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, незважаючи на належне повідомлення виконавцем, боржник не виконує покладені на неї законом обов'язки, що унеможливлює вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту її майна, на яке згідно з виконавчим листом необхідно звернути стягнення.
Враховуючи викладене, приватний виконавець просив суд на підставі ст. 439 ЦПК України постановити ухвалу про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т.В.про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, приватний виконавецьвиконавчого округу м. Києва Артемчук Т.В. подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове рішення, яким його подання задовольнити та надати дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , а саме: в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи скаргу, виконавець зазначив, що суд не повідомляв його про дату й час розгляду подання та розглянув справу без його участі.
Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження та призначення виконавчих дій на 27.03.2019 року боржником було отримано лише 02.04.2019 року, а тому відсутні підстави вважати, що 27.03.2019 року боржник умисно не забезпечила приватному виконавцю доступ до квартири, оскільки вона не була належно та вчасно повідомлена про проведення таких дій.
Також необґрунтованим, на думку виконавця, є і висновок суду з приводу того, що про проведення виконавчих дій 17.04.2019 року боржник також не була обізнана, оскільки копію постанови не отримала, що також свідчить про відсутність підстав стверджувати, що дії боржника щодо ненадання доступу до квартири є умисними.
Апелянт у скарзі зазначив, що усі документи виконавчого провадження були надіслані боржнику у строк та завчасно, і не отримані або отримані ним із запізненням саме з вини боржника. Виконавець не погоджується з висновком суду, що неотримання боржником завчасно направлених документів не свідчить про його ухилення від виконання рішення суду, адже керуючись такою логікою, неотримання боржником направлених йому документів «убезпечить» його від виконання рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню. При цьому судом не враховано спосіб виконання рішення суду, який полягає у зверненні стягнення на квартиру, і без примусового входження (а добровільно боржник, обізнаний про відкрите виконавче провадження, виконавця до квартири не допускає) рішення суду виконати неможливо.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні подання, а фактично відмовляючи у подальшому виконанні рішення, суд зосередився на правах боржника, однак не звернув уваги на право стягувача на реальне виконання прийнятого на його користь судового рішення, що гарантується йому законами України та міжнародними правовими актами.
В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з'явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на виконанніприватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т.В. перебуває виконавче провадження № 58530018 з примусового виконання виконавчого листа № 754/4353/17 від 17.01.2019року Деснянського районного суду м. Києва, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 17.11.2014 року (з урахуванням змін від 02.12.2015 року), що складає 1 103 823 грн. 75 коп., у тому числі несплачена сума позики у розмірі 708500 грн.; пеня за прострочення сплати позики у розмірі 395 323 грн. 75 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.11.2014 року (з урахуванням змін від 02.12.2015 року) - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ѕ частиниякої належать на праві власності ОСОБА_1 , ј частина квартири належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 408186180000), встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною в розмірі 517 000 грн.
Боржником у даному виконавчому провадженні є ОСОБА_1
04.03.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.108), копію якої було отримано боржником 02.04.2019 року (а.с.112).
19.03.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про призначення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника на 27.03.2019 року о 15.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.113). Копію вказаної постанови заявником було отримано 02.04.2019 року.
27.03.2019 року боржником доступ до квартири приватному виконавцю не надано, двері не відчинено, про що свідчить відповідний акт приватного виконавця(а.с.121).
04.04.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про призначення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника на 17.04.2019 року о 16.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.122). Копію вказаної постанови заявником не було отримано, поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання(а.с.126).
17.04.2019 року під час проведення виконавчих дій боржником доступ до квартири не надано, про що свідчить відповідний акт приватного виконавця (а.с.127).
Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т.В. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності факту ухилення боржника від виконання судового рішення, з чим погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.
Частиною першою статті 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що приватний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.
Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Зазначене дає підстави для висновку, що до подання приватного виконавця мають бути долучені копії належним чином завіреного поштового повідомлення про вручення боржникові копії постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена боржнику на адресу, зазначену у виконавчому документі, або конверта з копією цієї постанови, який повернувся на адресу приватного виконавця з певною відміткою поштового відділення (адресат за цією адресою не проживає, не знайдений, по закінченні терміну зберігання тощо).
Право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України покладається в даному випадку на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
При цьому, надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника можливе лише за наявності відповідних обґрунтованих підстав та беззаперечних доказів на їх підтвердження.
Для цього, перш за все, необхіднимє встановлення фактуобізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідність вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).
Частинами 1, 2, 5 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, копію постанови про відкриття виконавчого провадження та призначення виконавчих дій на 27.03.2019 року боржником було отримано лише 02.04.2019 року, тобто вже після визначеної виконавцем дати вчинення виконавчих дій, що свідчить про необізнаність боржника як про відкриття виконавчого провадження, так і про призначення виконавчої дії на 27.03.2019 року. Про проведення виконавчих дій 17.04.2019 року боржник також не була обізнана, оскільки копію постанови не отримала. Вищенаведені обставини дали обґрунтовані підстави суду для висновку про недоведеність факту ухилення боржника від виконання покладених на неї виконавчим документом зобов'язань, в тому числі перешкоджання приватному виконавцю у доступі до квартири, яка є предметом стягнення, з метою її опису.
Таким чином, оскільки приватним виконавцем суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів перешкоджання боржником вільному доступу приватного виконавця до його житла, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про проникнення до житла боржника ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи без участі приватного виконавця, як підставу для скасування ухвали, не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду про відсутність підстав для задоволення поданняу зв'язку з його недоведеністю.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди приватного виконавця з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового рішення без змін, а скарги приватного виконавця Артемчука Т.В. - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Тараса Володимировича- залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянськогорайонного суду м. Києва від 10 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: