02 листопада 2022 року
справа № 761/35102/19
провадження № 22-ц/824/3004/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Волошиній А.О.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк»
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Кочіна Геннадія Івановича та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Савицього О.А., у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2018 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11365142000 від 26.06.2008 року, в якому представник позивача просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість у сумі 114 114,32 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 45 442,61 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 180,56 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідно до умов кредитного договору № 11365142000 від 26.06.2008 р. ПАТ «УкрСиббанк» надано ОСОБА_1 кредит в розмірі 130 000,00 дол. США з кінцевим терміном погашення 26.06.2025 р., зі сплатою 13,5 відсотків річних за кредитом. Разом з тим, у якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 26.06.2008 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 213887. У зв'язку з виникненням у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яку вона у добровільному порядку не сплачує, а також не сплачує поручитель, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 114 114 доларів США 32 центи та пеню в сумі 45 442,61 грн, а також стягнуто судові витрати по оплаті судового збору в сумі 23 590,28 грн.
В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представником ОСОБА_1 та представником банку подано апеляційні скарги.
В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення коштів з ОСОБА_1 скасувати, в цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредитних коштів та долучені до матеріалів справи виписки не є такими доказами в розумінні закону. Зазначає, що позивачем не надано відповідачу детального графіку погашення заборгованості із відображенням усіх платежів, всупереч положень Закону України «Про захист прав споживачів», не надано інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, та іншу інформацію про умови кредитування.
В поданій апеляційній скарзі представник АТ «Укрсиббанк» просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні судового збору, постановити нове, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» судовий збір у розмірі 47 180,56 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при подачі позову банком сплачено судовий збір у розмірі 47 180, 56 грн. Вказує, що рішенням суду першої інстанції заявлений розмір позовних вимог банку до ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, а тому відповідачем має бути відшкодований сплачений позивачем судовий збір.
В судовому засіданні представник банку подану апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга представника банку підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість за кредитним договором із ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із невиконання останньою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та припинення поруки ОСОБА_4 .
Рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_4 не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Судом встановлено, що 26.06.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11365142000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за яким позивач надав відповідачці 1 кредит в розмірі 130 000,00 дол. США з кінцевим терміном погашення 26.06.2025 р., зі сплатою 13,5 відсотків річних за кредитом.
В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника 26.06.2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 213887, відповідно до умов якого відповідальність боржника і поручителя є солідарною.
Із долученого до справи розрахунків заборгованості за вказаним кредитним договором вбачається, що отриманий кредит ОСОБА_1 за умовами договору не сплачує, в результаті чого станом на 14.02.2017 року має заборгованість перед АТ «УкрСиббанк» у розмірі 114114,32 дол. США, а саме: заборгованість за кредитом - 102353,12 дол. США; заборгованість по процентам - 11761,20 дол. США. А також заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 14.02.2017 р. складає 45 442,61 грн., а саме: пеня за прострочення сплати кредиту - 13 498,07 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 31 944, 54 грн.
Таким чином, як на задоволення своїх вимог позивач вважає, що необхідно солідарно стягнути заборгованість за кредитним договором з позичальника та поручителя в розмірі 114114,32 дол. США та 45 442,61 грн.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно п.1.2.2. договору кредиту позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 26.06.2025 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього Договору на підставі будь-якого з п. п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2., 10.14. Договору. Сукупна вартість кредиту визначається «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» (додаток №1), Графік розрахований на дату підписання Договору.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається застава нерухомості - двокімнатної квартири, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею 52,69 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю ОСОБА_1 , або порука ОСОБА_2 .
Згідно з п. 4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати нараховані проценти шляхом сплати ануїтетних платежів, розмір яких встановлений згідно із п. 1.2.2. на рахунок, вказаний в пункті 1.2.2 даного договору.
У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати ануїтетного платежу, банк має право стягнути з позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений в п. 2.1. договору та інше майно позичальника (п.5.7. кредитного договору).
Відповідно до п. 5.8. кредитного договору, у випадку невиконання позичальником умов цього договору про надання забезпечення належного виконання зобов'язань за цим договором, та/або у разі втрати забезпечення виконання зобов'язань за цим договором та/або погіршення його умов (стану забезпечення, умов його зберігання) банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього договору.
Зі змісту кредитного договору № 11365142000 від 26.06.2008 р. судом встановлено, що сторони строк договору окремо не визначили, проте погодили кінцевий термін закінчення повернення кредиту до 26.06.2025 р., що в даному випадку збігається з строком кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положення ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
У зв'язку з невиконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позивачем направлено ОСОБА_1 22.11.2016 р. вимогу щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 11365142000 від 26.06.2008 р.
Таким чином, банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, та змінив строк виконання основного зобов'язання за договором від 26.06.2008 р. № 11365142000, направивши позичальнику досудову вимогу 22.11.2016 р.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що направивши вимогу ОСОБА_1 22.11.2016 р., термін дострокового повернення кредиту настав 03.01.2017 р., тобто на 41 день з моменту направлення вимоги, та враховуючи, що остання взяті на себе за договором зобов'язання не виконує наявні підстави для стягнення заборгованості.
Посилання представника ОСОБА_1 на те, що банком не надано належних доказів на підтвердження видачі їй кредитних коштів, колегія судді не приймає.
Банком на підтвердження своїх позовних вимог надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається надання останній кредитних коштів у розмірі 130000,00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженого
Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстав дійти висновку, що подана представником банку виписка по особовому рахунку є належним доказом на підтвердження видачі кредитних коштів.
Доводи представника ОСОБА_1 щодо ненадання банком детального графіку погашення заборгованості із відображенням усіх платежів, всупереч положень Закону України «Про захист прав споживачів», інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, та іншу інформацію про умови кредитування судом до уваги не приймається, оскільки предметом даного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, а невизнання кредитного договору недійним, відтак вказані обставини судом не встановлюються.
Відповідачем належних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань та спростування наявної заборгованості за кредитних договором не надано.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги АТ «Укрсиббанк».
Так, при подачі позову банком було сплачено судовий збір у розмірі 47180, 56 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі - 114 114,32 доларів США та пеню в сумі 45 442,61 грн, відтак підлягає поверненню сплачений позивачем судовий збір у повному обсязі.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів доходить до висновку про скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судового збору в сумі 23590, 28 грн, з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення судового збір у розмірі 47180,56 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Кочіна Геннадія Івановича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судового збору в сумі 23590,28 грн, в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.
Стягнути судовий збір з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» в сумі 47180,56 грн.
Апеляційну скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2022 року.
Суддя-доповідач
Судді