Справа № 761/14547/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3324/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
01 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Семенюк Т.А.
Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Стешенко М.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У квітні 2021 року позивач звернулась до суду з даним позовом, посилаючись в обгрунтування своїх вимог на те, що їй стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадженняпро стягнення з неї заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса від 20.06.2019 року.
На думку позивача, даний виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки нотаріус не перевірив безспірності заборгованості та строки давності.
У зв'язку із викладеним просила визнати виконавчий напис № 840 від 20.06.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» на її користь збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 8370 грн. та судові витрати у розмірі 908 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київськоїобласті Колейчиком В.В. 20.06.2019, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором в розмірі 158 908,87 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір на загальну суму 1 362,00 грн.та судові витрати в сумі 8 370,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, директор ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, зменшивши суму судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 4000 грн., вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг необхідних для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в п. 1.2 Договору № А-715 від 08.02.2021 року, зокрема перелік юридичних послуг, які виконавець бере на себе зобов'язання надати, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та здійснених втрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що в свою чергу є підставою для зменшення таких витрат на правову допомогу.
Вважає, стягнуту суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8370 грн. завищеною та необгрунтованою.
30 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись в обгрутнування на те, що твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що витрати у розмірі 8370,00 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: копією договору про надання юридичних послуг від 08.02.2021 року, фіскальними чеками про сплату коштів за юридичні послуги на загальну суму 8370 грн., натомість зменшеня розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. був вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 158908,87 грн.
На виконання даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. було відкрите виконавче провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що воспорюваному виконавчому написі приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., посилається на ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та на п. 2 Переліку за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України яким повинен керуватись нотаріус.
Пунктом 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, щона день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений.
Пункт 1 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.
З огляду на викладене, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується та апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції вирішив питання про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 8370,00 грн., оскільки дані витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: копією договору про надання юридичних послуг від 08.02.2021, фіскальними чеками про сплату коштів за юридичні послуги на загальну суму 8370,00 грн.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витратиз розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Київський центр юридичної допомоги» 08 лютого 2021 року укладено Договір про надання юридичних послуг - проекту претензії до ФК, проекту заяви до Банку (в особі Фонду гарантування вкладів), проекту заяви до нотаріуса, проекту позовної заяви, проекту заяви про забезпечення позову (а.с. 29). Позивачем також надані докази оплати встановленої договором суми.
Проте, судом першої інстанції не враховано, що правові послуги щодо захисту інтересів в судовому порядку відповідно до статті 133 ЦПК України є професійною правничою допомогою.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, визначеному частиною четвертою статті 137, частиною сьомою статті 139 та частиною третьою статті 141 ЦПК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8370,00 грн. підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначенних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 8 370 грн. -скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» 8 370 грн. судових витрат - відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 11 листопада 2022 року.
Головуючий
Судді