Справа № 537/64/22 Номер провадження 22-ц/814/4541/22Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
01 листопада 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду:
головуючого судді Чумак О.В.
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.07.2022 року, у складі судді Мурашової Н.В., повний текст рішення складено 18.07.2022 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат Ірини Миколаївни, про визнання права власності в порядку спадкування.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
11.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за участі третьої особи державного нотаріуса Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат Ірини Миколаївни, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову вказала, що вона є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Її дошлюбне прізвище ОСОБА_4 . Батьки перебували у зареєстрованому шлюбі. За життя їм як подружжю рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради депутатів трудящих №168/29 від 21.04.1964 року була виділена земельна ділянка для забудови та розроблений план забудови земельної ділянки (архівна копія від 14.03.2006 року), за адресою: АДРЕСА_1 , де подружжя побудували житловий будинок з господарськими будівлями. Будівництво будинку завершено у 1965 році, всі господарські будівлі збудовані до 05.08.1992 року. Будинок та господарські будівлі не є самочинними спорудами, що підтверджено технічним паспортом.
29.03.1975 року батьки шлюб розірвали. Мати отримала прізвище « ОСОБА_5 ».
За позовом ОСОБА_2 рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.02.1982 року було поділено спільне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме у вказаному домоволодінні кожному з подружжя виділено у користування по 1/2 його частини, а також встановлений порядок користування присадибною ділянкою в рівних частинах по 1/2 частині кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 .
Позивачка вказує, що постійно проживала у вказаному будинку з батьком, зокрема і на час відкриття спадщини, а також після його смерті, де і була зареєстрована.
13.10.1982 року ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги, зверталася до Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_6 .
Позивачка вказує, що зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини матері, проте отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлих матері та батька.
Після чого вона звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука із двома позовами про визнання за нею права власності на вказане домоволодіння в порядку спадкування після померлої матері, а також після померлого батька.
Вважає, що наявні підстави для задоволення її позову про визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 липня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат Ірини Миколаївни, про визнання права власності в порядку спадкування.
З вказаним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що спірне майно було побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а виникнення права власності на нього не пов'язувалося з проведенням його державної реєстрації, воно не є об'єктом самочинного будівництва, оскільки побудоване до 05.08.1992 р. та не потребувало введенню в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом об'єктів, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, стандартів і правил зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, який і є свідченням того, що майно прийняте в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт.
Зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги щодо майна після смерті батька, та тією особою, котра прийняла спадщину після померлого, у власності якого на час смерті перебувала 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що є підстави для задоволення її позовних вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вимоги законні і обґрунтовані.
16.09.2022 р. від позивачки надійшли письмові пояснення, до яких додана копія рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.01.2022 р. у справі № 537/4299/21, яким задоволено частково її позов та визнано за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_6 . Рішення набрало законної сили.
Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідач Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області та третя особа державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М. до суду не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема в порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України на офіційні електронні адреси. Направили на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27.10.202 р. за клопотанням позивачки ОСОБА_1 постановлено розгляд справи провести в режимі відеоконференції із Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за участю позивачки.
01.11.2022 р. позивачка з'явилася до Крюківського районного суду м. Кременчука на розгляд справи в режимі відеоконференції, проте з технічних причин зв'язок із судом перервався.
Клопотань про відкладення розгляду справи від позивачки та її представника не надійшло.
Апеляційний суд, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи, враховуючи технічну неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції із Крюківським районним судом м. Кременчука, та відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, з огляду на положення ст. 372 ЦПК України, дійшов висновку про розгляд справи у відсутність сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 1 ст. 376 ЦПК України).
Суд першої інстанції правильно встановив, що рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради депутатів трудящих №168/29 від 21.04.1964 року дозволено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забудову земельної ділянки площею 530 м2, виділеної колгоспом «Більшовик» Білецьківської сільради по АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в місячний строк одержати від управління головного архітектора міста технічну документацію на забудову цієї земельної ділянки і оформити її через міськкомунгосп в порядку реєстрації (а.с.22).
Згідно з технічним паспортом, виготовленим Кременчуцьким МБТІ станом на 25.02.1983 року та 03.03.2006 року на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що житловий будинок побудований у 1965 році, господарські будівлі - до 1971 року. На технічному паспорті наявна відмітка, що житловий будинок не зданий в експлуатацію. Фактично будинок різниться від проекту (а.с.45-54).
У довідці КП «Кременчуцьке МБТІ» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №61/1404 від 06.04.2021 року зазначено, що за даними архівного обліку станом на 28.12.2021 року у КП «Кременчуцьке МБТІ» не зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інвентарної справи, станом на 03.03.2006 року будинок не зданий в експлуатацію (а.с.111).
29.03.1979 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу громадянка ОСОБА_3 отримала прізвище ОСОБА_5 (а.с.16).
Рішенням Крюківського районного народного суду м. Кременчука від 25.02.1982 року у справі №2-221/1982 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою, у домоволодінні по АДРЕСА_1 виділено 1/2 частину: кімнату 1-4 ил. 5.4 кв.м., кімнату 1-3 ил. 17.9 кв.м., зафарбовано на плані, за висновком МБТІ від 27 березня 1975 р., синім кольором, 1/2 частину сараю лит. «Б», з погребом під ним, вбиральню лит. «В», що складає 1/2 ідеальної долі, дійсною вартістю 2118 руб., у користування ОСОБА_2 .
З цього ж домоволодіння в користування ОСОБА_3 виділено: сені 1-1 ил. 6,2 кв.м., передню 1-2 ил 9.10 кв.м., кухню 1-5 ил.5,1 кв.м., кладову 1-6 ил. 5.5 кв.м. (на плані зафарбовано у червоний колір), 1/2 частину сараю лит. «Б», дощатий сарай лит. «б», що складає 1/2 частину ідеальної долі, дійсною вартістю 2136 руб.
Колодязь і огородження залишено в загальному користуванні. Роботи пов'язані з розподілом: закриття дверних пройомів з передньої 1-2 в кімнату 1-3, 1-3 1-4 і облаштування виходу з віконного пройому, за вказівкою головного адміністратора і добудову коридору з боку існуючого виходу - покласти на ОСОБА_2 у строк 2 місяці.
Відповідно до висновку МБТІ від 25 березня 1978 року згідно варіанту № 1 визначено порядок користування ОСОБА_2 частину саду площею 326,5 кв.м з боку присадибної ділянки № НОМЕР_2 , на плані зафарбовано червоним кольором, а ОСОБА_3 виділено частину саду площею 326,5 кв.м, з боку присадибної ділянки № НОМЕР_3 , на плані зафарбовано синім кольором. Двір - 183 кв.м. залишити у загальному користуванні. Розподіл провести умовно без права загородження.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 73 руб. судових витрат.
Рішення набрало законної сили 08.03.1982 р. (а.с. 20-21).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , яке видане 10.05.1982 року ЗАГС Кременчука (а.с.18).
ОСОБА_1 (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 10.04.1964 року ЗАГС у м. Кременчуці Полтавської області, свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_6 , виданого 15.09.1984 року Світловодським міськвідділом ЗАГС Кіровоградської області (а.с.15, 17).
Позивачка була зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.1981 року по 24.01.1984 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи відповідно архівних даних №535 від 24.11.2021 року, а також витягом з домової книги (а.с.30-33).
Згідно витягу з домової книги, ОСОБА_2 був зареєстрований у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.08.1973 року, знятий з реєстрації 13.10.1982 року у зв'язку зі смертю (а.с.30-32).
13.10.1982 року ОСОБА_1 звернулася до другої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №234/82 (а.с.105).
27.02.1997 року прийнято рішення № 156 виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, яким передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування жилих будинків і господарських будівель (присадибна ділянка) згідно розмірів, що підтверджуються даними бюро технічної інвентаризації (додаток №1 п/п №206 ОСОБА_6 , яка мешкає по АДРЕСА_1 , площею 530 м2). Зобов'язано громадян замовити виготовлення проектної документації по передачі земельних ділянок у приватну власність та встановленню меж цих ділянок в натурі (на місцевості) (а.с.23-25).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Чечелево Кременчуцького району Полтавської області померла мати позивачки ОСОБА_6 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_7 , виданого 05.10.2020 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.19).
Згідно з висновком оцінювача ОСОБА_7 №210709 від 09.07.2021 року, вартість житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 09.07.2021 року складає 159000 грн (а.с.26-29).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.12.2021 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат І.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки спадкоємцем не подано документів на підтвердження права власності ОСОБА_2 на вказане майно. Відсутня інформація щодо зареєстрованих речових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.12-14).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.05.2021 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_6 , оскільки спадкоємцем не подано документів на підтвердження права власності ОСОБА_6 на вказане майно. Відсутня інформація щодо зареєстрованих речових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.34-37).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що у ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не виникло право власності на нерухоме майно за вищевказаною адресою.
У зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, районний суд зазначив, що ОСОБА_1 як спадкоємець після померлого батька має право звернутись до суду з позовом про визнання за нею майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Пунктом 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК України та інших норм цивільного законодавства і застосувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Частиною першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів зазначає, що на час завершення будівництва житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 питання набуття права власності регулювалось Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», згідно яких підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його та не пов'язували виникнення права власності на нерухоме майно із проведенням його реєстрації.
Відповідно до п. 3.2 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001, зареєстрованого в Мінюсті України за № 582/5773 від 10.07.2001 не належить до самочинного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 за № 12/5-126, в якому надано роз'яснення по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до набрання чинності Постанови КМУ від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення», якою вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
Окрім того, листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів», надано роз'яснення, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР №1540-06 (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони регулюються нормами ЦК Української РСР (1963 року).
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
Частиною першою статті 529 ЦК Української РСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
За змістом статті 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У ст.549 ЦК Української РСР перелічені дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).
Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції при вирішенні цього спору вказав про те, що згідно технічної документації спірне нерухоме майно не здане в експлуатацію та різниться від проекту.
Як встановила колегія суддів, у технічному паспорті на спірне нерухоме майно (а.с. 45-54) станом на 03.03.2006 р. зазначено, що житловий будинок побудований у 1965 році, господарські будівлі - до 1986 року. На технічному паспорті дійсно наявна відмітка, що житловий будинок не зданий в експлуатацію. Водночас, на ньому відсутня відмітка про те, що майно є самочинним будівництвом.
Отже, спірне нерухоме майно було побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а виникнення права власності на нього не пов'язувалося з проведенням його державної реєстрації. Воно не є об'єктом самочинного будівництва, оскільки побудоване до 05.08.1992 р. та не потребувало введенню в експлуатацію при оформленні права власності.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом об'єктів, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, стандартів і правил зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, який і підтверджує той факт, що майно прийняте в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проводилось всупереч закону.
Матеріалами справи достовірно підтверджено, що на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належала 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , оскільки 13.10.1982 року звернулася до Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Позивачка є спадкоємцем першої черги за законом.
Враховуючи те, що у власності ОСОБА_2 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено матеріалами справи, які проаналізовано вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги, прийняла спадщину в порядку спадкування.
Оскільки позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , її вимоги про визнання права власності на вказане нерухоме майно в порядку спадкування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Тоді як висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, а місцевим судом неповно застосовані норми матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 липня 2022 року з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 липня 2022 рокускасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: державний нотаріус Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат Ірини Миколаївни, про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: житлового будинку літера «А,а,а1,аг», загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., літньої кухні-сараю, літера «Б», погребу літера «Бп», сараю літера «б1», літнього душу літера «Г», колодязю літера «к», вбиральні літера «В», замощення літера «І», зливних ям літера «ІІ, ІІІ», огорожі літера «№1-4», в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук