Житомирський апеляційний суд
Справа №292/645/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 331 КУПК України Доповідач ОСОБА_2
07 листопада 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянула відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20.10.2022 року про продовження дії раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 19.12.2022 року включно,
На розгляді Червоноармійського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки розгляд справи триває, а ризики, передбачені ст.177 КПК України не перестали існувати та обвинувачений ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких, тому з метою уникнення від покарання може в будь-який момент змінити своє місце проживання, незаконно впливати на свідків та потерпілу, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20.10.2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 19.12.2022 року включно.
На вказане рішення обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Посилається на те, що невинуватий у вчиненому злочині та відсутні докази тримання його під вартою.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та його ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу суду в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, 20.10.2022 року в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
З журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні як прокурора, так і сторони захисту доводи перевірялись судом при його розгляді. При цьому був допитаний обвинувачений ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора, та захисника, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження та зміну запобіжного заходу.
Разом з тим, колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і тяжкість та обсяг обвинувачення, оскільки «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Фактичні обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання (ч.1 ст.115 КК України) у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також судом враховано, що ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв'язків,
не працює, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, негативно впливати на потерпілу та свідків, які ще не допитані у ході судового розгляду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Зазначені ризики не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів визнає безпідставними посилання апелянта на його невинуватість у вчиненні злочину, зазначені доводи не можуть бути предметом розгляду апеляційного суду в межах вирішення питання щодо запобіжного заходу ОСОБА_7 , оскільки зазначені обставини мають бути перевірені в ході судового розгляду самого кримінального провадження судом першої інстанції.
Суд, розглядаючи заявлені клопотання, взяв до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, характер вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкість, наслідки вчинення протиправних діянь та дійшов до обґрунтованого висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та є правові підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також необхідним і доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд повно дослідив обставини кримінального провадження, які стосуються вирішення питання про запобіжний захід, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зазначивши, що ризики, які були підставою щодо обрання міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою та продовження даного заходу не змінились та не відпали.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, підстав для зміни запобіжного заходу апеляційний суд на даний час не вбачає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407,422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20.10.2022 року про продовження дії раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 19.12.2022 року включно залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: