Єдиний унікальний номер: 378/487/22
Провадження № 2/378/126/22
"11" листопада 2022 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Мельник Н. Д.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,-
До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з посиланням на те, що приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить їй на підставі договору дарування. У вищевказаному будинку зареєстровані вона та її онука ОСОБА_2 .. Разом з тим, з січня 2013 року ОСОБА_2 не проживає в даному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих її речей в будинку не має і взагалі оселею не цікавиться, більш того місце перебування ОСОБА_2 нікому невідоме.
Позивач просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим будинком в АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини викладені в позовній заяві, позов просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибула, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що проживає в с. Іванівка Білоцерківського району Київської області. В даному селі по сусідству із домогомподарством позивача, близько на відстані 500 м, проживає його мати, яка має похилий вік, і за якою він доглядає. Тому він часто буває неподалік місця проживання ОСОБА_1 .. Онуку останньої, а саме ОСОБА_2 у домоволодінні позивача він бачив востаннє в 2010 році чи в 2012 році, точно не пам'ятає. Більше ОСОБА_2 він не бачив.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що проживає в АДРЕСА_1 по сусідству з домогосподарством ОСОБА_1 , а саме через дорогу. З 2010 року ОСОБА_2 у будинку ОСОБА_1 не проживає. З цього часу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не приїздить, її місцезнаходжнення їй не відомо.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача ОСОБА_1 , допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копій договору дарування житлового будинку від 03.09.1997 (а.с. 8), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 7) ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту від 27 липня 2022 року, у вищевказаному житловому будинку з 16.07.2010 року зареєстрована ОСОБА_2 , проте там з січня 2013 не проживає. В будинку відсутні речі останньої (а.с. 10).
Відповідно до копій довідок Ставищенської селищної ради № 14 15/09 320 від 20 липня 2022 року та № 14-15/10-339 від 27 липня 2022 року у житловому будинку АДРЕСА_1 , зареєстрована але не проживає ОСОБА_2 (а.с. 9, 11).
Збереження реєстрації відповідачів в будинку без фактичного проживання суперечить вимогам Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та створює позивачу, як власнику, перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 статті 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно статті 405 Цивільного Кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Сервітутні правовідносини виникають в силу закону згідно з ч. 1 статті 402 ЦК України за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільного з ним користування цим житлом.
У Цивільному кодексі України право членів сім'ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересах певної особи - члена сім'ї власника житла. Таким чином, суб'єктами даного сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член його сім'ї. Згідно з положеннями Житлового кодексу України до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64, ч. 3 ст.156 ЖК України). Об'єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла.
Відповідно до ст. ст. 2, 3, 6, 7 Закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи місця перебування є юридичною процедурою обліку фізичних осіб за обраним ними місцем проживання, наявність або відсутність якої не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами, або підставою для їх обмеження. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до вимог ч. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 167 Житлового Кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач в будинку позивача не проживає понад шість місяців та не веде спільне з позивачем господарство, в утриманні будинку позивача участі не бере, суд вважає, що відповідач втратила право користування належним позивачу житловим будинком.
Керуючись ст. ст. 29, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 72, 156, 167 ЖК України, ст. ст. 2, 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2022 року.
Суддя Р. В. Гуртовенко