Справа № 296/5922/22
2/296/2594/22
14 листопада 2022 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючого судді: Шкирі В.М.,
за участю секретаря: Бабич А.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 13.09.2022 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира належить йому на підставі договору купівлі-продажу. У квартирі окрім нього зареєстровані: дружина - ОСОБА_3 , онука - ОСОБА_4 , онук - ОСОБА_5 та невістка - ОСОБА_2 .
Однак, невістка ОСОБА_2 з 02.09.2020 року у квартирі не проживає, про що працівниками ТОВ «УК «Полісся» складено акт №50 від 25.05.2021, у складі комісії: майстрів дільниці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та акт №46 від 09.09.2022, у складі комісії: майстрів дільниці ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , на підставі свідчень сусідів, про не проживання зареєстрованої ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач змушений самостійно нести витрати за комунальні послуги та підтримання житла у належному стані.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 27.09.2022 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити пояснивши, що його син був одружений з ОСОБА_2 , згодом шлюб розпався і вона поїхала до матері де знайшла іншого чоловіка. Потім вони з сином помирилися та вона повернулася, але в кінці2020 року вони знову посварилися, вона забрала всі речі, навіть штори і поїхала геть, наразі добровільно виписатися вона не хоче, тому він змушений звернутися до суду з цим позовом
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомена у встановленому законом порядку за адресою реєстрації місця проживання, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву не подавався. .
Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи,судом встановлено обставини та відповідно них визначено правовідносини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, на його ім'я 08.02.2000 року видано паспорт серії НОМЕР_1 де на 11 аркуші вказано, що місцем його реєстрації з 06.06.17973 є АДРЕСА_2 , має картку платника податків НОМЕР_2 (а.с.6-8)
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири №10009 від 18.06.1973 року (а.с. 16-19) та користується примішеннями, що вказані в довідці № А-10009 від 20.06.2018.
Відповідно до довідки ТОВ «Упраляюча компанія «Полісся» відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Відповідно до актів ТОВ «УК «Полісся» №50 від 25.05.2021, у складі комісії: майстрів дільниці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та №46 від 09.09.2022, у складі комісії: майстрів дільниці ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , на підставі свідчень сусідів, у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає з 02.09.2020 (а.с. 14-15).
Оскільки відповідачка більше року не проживає без поважних причин у вказаному житлі, позивач звернувся до суду із цим позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Таким чином судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються главою 28, 32 Цивільного кодексу України "Право власності на житло" та "Право користування чужим майном".
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до ч.4 ст.9 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Так ч.1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.2 с. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири №10009 від 18.06.1973 року (а.с. 16-19). Відповідно до довідки ТОВ «Упраляюча компанія «Полісся» відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , як невістка позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Підстави втрати членом сім'ї власника житла права користування цим житлом передбачені ч.2 ст. 405 ЦК України, згідно з якою член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За приписами ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Позивач вказує, що відповідач не проживає в квартирі понад один рік, через що він сплачує надмірно нараховані комунальні послуги, а відповідач коштів на оплату послуг не надає, речей його в квартирі не має.
При цьому, суду, на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач (невістка) не користується житлом без поважних причин понад один рік, позивачем надано лише - акт №50 від 25.05.2021, у складі комісії: майстрів дільниці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та акт №46 від 09.09.2022, у складі комісії: майстрів дільниці ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , на підставі свідчень сусідів, про не проживання зареєстрованої ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з 02.09.2020.
Вказані в актах від 25.05.2021 від 09.09.2022, свідки не допитані безпесередньо судом, та не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, оскільки таких клопотань до суду позивачем не заявлено. А суд позбавлений можливості сам збирати будь- які докази по справі, оскільки це може свідчити про його упередженість та надання переваг одній зі сторін.
Доказів сплати комунальних платежів за користування квартирою АДРЕСА_1 , будь-ким, суду взагалі не надано, як і доказів того на яку кількість осіб нараховані такі платежі.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Отже, суд вважає, що акти від 25.05.2021 та від 09.09.2022 , які надані позивачем не є належними та достатніми доказами, що підтверджують відсутність відповідача у вказаному у житловому будинку та поважності причин його відсутності понад один рік. Інших доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем суду не надано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
При цьому позивач не позбавлений права повторного звернення до суду за наявності інших доказів.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладено, керуючись ст.405 ЦК України, ст. ст. 7, 8,12, 81, 141, 142, 258-259, 263, 264, 265, 273, 280,281,352,354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлено та проголошено 14.11.2022 о 16 годині 00 хвилин
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП: НОМЕР_2 ,
місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
РНОКПП: НОМЕР_3 ,
місце реєстрації: АДРЕСА_3
Суддя В. М. Шкиря