печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27769/22-к
07 листопада 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3, при секретарі - ОСОБА_4, за участю адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ФОП ОСОБА_1 про скасування арешту майна,
Адвокат ОСОБА_6 звернувся в інтересах ФОП ОСОБА_1 до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022000000001038.
В обґрунтування клопотання зазначає, що під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2022 року (провадження № 757/21420/22-к) накладено арешт, зокрема на кошти, які належать ФОП ОСОБА_1 , які знаходяться у безготівковому вигляді та розміщені на банківських рахунках, а саме: Акціонерний банк «Південний» (МФО 328209) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; AT «Альфа-Банк» y м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
Вказує, що матеріали кримінального провадження, на підставі яких накладено арешт на майно ОСОБА_1 , не містяться відомості про його причетність до подій, які зазначені у витягах з ЄРДР, а особами, відносно яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, є службові особи податкових органів або службовими особами приватного права, до яких ОСОБА_1 не має жодного відношення.
Окрім того, звертає увагу, що орган досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001038 від 03.08.2022, звернувшись із клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ряду суб'єктів господарювання та фізичних осіб, вжив необґрунтовані протиправні заходи забезпечення кримінального провадження, на момент накладення арешту на майно і по цей час жодна з осіб, яка є власником арештованого майна (коштів), не отримала у встановленому процесуальному порядку будь-якого статусу.
Крім того, вважає, що слідчим суддею при накладенні арешту на майно не надано оцінки тому факту, що на рахунку ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2021 року, тобто до події які зазначені в ухвалі, на рахунку у банку вже перебували грошові кошти ФОП ОСОБА_1 , які необґрунтовано були включені до складу коштів на які було накладено арешт на підтвердження чого долучив виписку по особовим рахункам АБ «Південний» за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 та здійснення усіх передбачених чинним законодавством обов'язкових платежів та податків ФОП ОСОБА_1 за кожний звітний період по проведених фінансових операціях.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав вимоги клопотання, просив задовольнити з викладених в ньому підстав.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду клопотання за його відсутності на адресу суду не надав.
Слідчим суддею визнано можливим проводити розгляд клопотання у відсутності прокурора, адже його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявника, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 19.08.2022 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.
Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).
Так, в судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001038 від 03.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2022 року (провадження № 757/21420/22-к) накладено арешт, зокрема на кошти, що належать ФОП ОСОБА_1 , які знаходяться у безготівковому вигляді та розміщені на банківських рахунках, а саме: Акціонерний банк «Південний» (МФО 328209) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; AT «Альфа-Банк» y м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
З матеріалів клопотання вбачається, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001038 від 03.08.2022 винесено постанову про визнання речовими доказами грошових коштів, які отримано ТОВ «Військсервіс-Волонтер» (код ЄДРПОУ 40887542) та ТОВ «Армісет» (код СДРПОУ 43727442), на підставі перемоги в тендерних процедурах, оголошених Міністерством оборони України (далі - МО України) щодо надання «Послуг забезпечення комплектами продуктів для особового складу військових частин в стаціонарних та польових умовах», фактично послуги в повному обсязі не надали, а кошти легалізували через підконтрольні їм товариства.
У свою чергу, ТОВ «Військсервіс-Волонтер» та ТОВ «Армісет», згідно попереднього злочинного задуму, частину отриманих від МО України грошових коштів спрямовували на рахунки комерційних структур, які мають окремі ознаки фіктивності та задіяні в протиправних схемних операціях із мінімізації податкового навантаження та обготівкування грошових коштів.
Встановлено, що грошові кошти, отримані від МО України, перераховуються на рахунки юридичних осіб, які мають ряд спільних ознак ризиковості, а саме: спільний посадово-засновницький склад, реєстрація за однією юридичною адресою та за адресами масової реєстрації, відсутня інформація щодо задекларованого валового доходу, мізерні відносно обороту компанії суми сплачених податків, здійснюють доступ до системи «Клієнт-Банк» та подають податкову звітність із обладнання з ідентичною ІР-адресою.
Таким чином установлено, що частину бюджетних коштів, одержаних від MO України, ТОВ «Військсервіс-Волонтер» та ТОВ «Армісет», у подальшому, перераховано із застосуванням таких ринкових фінансових механізмів, як фінансова допомога, фінансові кредити, повернення фінансових кредитів на користь суб'єктів господарювання, що використовуються невстановленими особами у єдиній злочинній діяльності, направленій на надання легально діючим підприємствам незаконних послуг по переведенню безготівкових коштів в готівку та забезпечення фіктивними бухгалтерськими документами, які, у подальшому, використовуються службовими особами вказаних підприємств для збільшення валових витрат, формування податкового кредиту та документального підтвердження використання грошових коштів, з метою розкрадання грошових коштів державної установи і ухилення від сплати податків.
У межах досудовою розслідування отримано висновок «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРМІСЕТ» (код ЄДРГІОУ 43727442) щодо наявності ознак правопорушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2022 по 31.07.2022 року.
Подальшим аналізом бази даних ЄРПН було встановлено ланцюги постачання товарів на адресу ТОВ «АРМІСЕТ», а саме: продуктів харчування. Вищевказаний висновок покладено в основу обґрунтування клопотання прокурора про накладення арешту.
Згідно висновку згаданого дослідження встановлено, що у зв'язку з відсутністю детального введення в обіг (імпорт, придбання або виробництво) поставлених ТМЦ, а, як наслідок, наявності ознак безтоварності укладених угод, може мати місце приховування чи маскування незаконного походження згаданих товарів шляхом укладання таких угод на запільну суму 106 236 164,28 грн (з ПДВ).
При накладенні арешту на грошові кошти, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, посилаючись у клопотанні, що грошові кошти є предметом злочину та наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України для його арешту, прокурор повинний надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. Між тим, жодних доказів того, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ФОП « ОСОБА_1 » є предметом та доказом розслідуваних кримінальних правопорушень, отримані внаслідок безтоварності укладених угод, є предметом розкрадання грошових коштів державної установи або отримані внаслідок ухилення від сплати податків, прокурором не доведено.
Крім того, посилаючись на те, що грошові кошти які знаходяться на рахунках ФОП « ОСОБА_1 » є речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор не обґрунтував причетність останнього, як власника арештованого майна, до даного злочину та наявного кримінального провадження, такі відомості також відсутні у витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування.
Орган досудового розслідування має ретельно перевірити, чи зібрані органами досудового розслідування вагомі докази дають право на втручання у права особи мирно володіти майном, з метою забезпечення кримінального провадження, в даному випадку накладення арешту на майно.
Так, прокурор, у своєму клопотанні, як на підставу накладення арешту на майно посилався на висновок аналітичного дослідження господарської діяльності ТОВ «Армісет», який виконано уповноваженою особою ГУ ДПС у Сумській області, за ініціативою та згідно листа про проведення дослідження органу досудового розслідування.
Разом з тим, у наданому до матеріалів клопотання Висновку про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРМІСЕТ» щодо наявність ознак правопорушень, пов'язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинних шляхом за період з 01.01.2022 по 31.07.2022, який складено Начальником відділу запобігання фінансовим операціям, пов'язаним із легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Сумській області ОСОБА_2 , відсутні будь-які посилання на взаємовідносини суб'єктів господарювання із ФОП ОСОБА_1 .
Поряд із цим, слід звернути увагу те, що стороною захисту надано докази на підтвердження діяльності ОСОБА_1 , як підприємця, сплати ним усіх передбачених чинним законодавством обов'язкових платежів та податків за відповідний звітний період та за проведені фінансові операції, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (форма 1401803), а також випискою по особовим рахункам банку.
Таким чином, органом досудового розслідування не зазначено, які саме кошти та у якому розмірі надійшли до ФОП " ОСОБА_1 ", внаслідок можливої неправомврної діяльності суб'єктів господарювання, по факту діяльності яких здійснюється досудове розслідування, а також той факт, що арешт на майно ТОВ «Армісет», як одного із головних суб'єктів вказаного кримінального провадження, діяльність якого орган досудового розслідування ставить у зв'язок із ФОП " ОСОБА_1 " - скасовано ухвалою слідчого судді від 07.10.2022 року через необгрунтованість накладення врешту та збереження арешту грошових коштів в якості речового доказу .
Окрім того, будь-які дані щодо проведення податкової перевірки та наявності рішень-повідомлень, винесених контролюючим органом в порядку Податкового кодексу України, по факту здійснення господарської діяльності ФОП « ОСОБА_1 » за результатами відповідної податкової перевірки - відсутні.
Враховуючи викладене, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них, а також яким чином грошові кошти можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, слідчим суддею не встановлено.
Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.
Також, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження у ОСОБА_1 відсутній процесуальний статус, з яким закон пов'язує можливість накладення арешту на його майно, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданих матеріалів доведено відсутність підстав для арешту грошових коштів, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та скасувати арешт накладений на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках та належать ФОП « ОСОБА_1 », оскільки зазначене не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
За таких обставин, керуючись ст. 86, 98, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання- задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Киева від 19.08.2022 року (№ 757/21420/22-к) у кримінальному провадженні №42022000000001038 від 03.08.2022 року на грошові кошти ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_8 ), розміщені на банківських рахунках, а саме:
- Акціонерний банк «Південний» (МФО 328209) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
- AT «Альфа-Банк» y м. Києві (МФО 300346) № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_3