Справа № 545/5271/22
Провадження № 1-в/545/1085/22
10.11.2022р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарі ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщення Полтавського районного суду Полтавської області в м.Полтава, подання державної установи «Крюковська виправна колонія (№29)» відносно засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області, гр. України, українця, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Адміністрація державної установи «Крюковська виправна колонія (№29)» звернулись до суду із поданням про застосування щодо засудженого ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання посилаючись на те, що він відбув встановлені законом 1/2 частини строку покарання і довів своє виправлення.
В судове засідання представник адміністрації не з'явився, надавши заяву про розгляд подання в його відсутність, подання підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у поданні.
Від засудженого до суду надійшла заява з проханням розглядати подання в його відсутність, подання підтримує, прохає задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення подання заперечував, виходячи з того, що засуджений не досяг необхідного рівня виправлення, тому відсутні підстави для задоволення умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши думку прокурора, розглянувши подані заяви, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд проходить до такого висновку.
Відповідно до ч.2, ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч.ч.2,3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 2/3 строку покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є засудженим: 11.03.2016 року Пятихатським районним судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Початок строку відбування покарання, 30.03.2020 року, кінець строку, 30.03.2025року.
Також судом встановлено, що з 01.04.2020р. засуджений ОСОБА_4 у місцях позбавлення волі в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4», де характеризувався посередньо, режим утримання не порушував. Стягнень та заохочень не мав.
З 11.08.2020 року, ОСОБА_4 відбуває покарання в державній установі «Крюковська виправна колонія (№29)», за час відбування покарання характеризувався посередньо, має 5 стягнень, та 6 заохочень, що вказує на нестабільну поведінку засудженої особи.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання щодо можливого застосування ст. 82 КК України було розглянуто 09.12.2021 року та засудженому відмовлено у застосуванні передбаченої законодавством заохочувальної норми як особі, що не довела свого виправлення.
Суд вважає, що отримані заохочення перед настанням пільги УДЗ не дають для суду підстав вважати, що засуджений - ОСОБА_4 став на шлях виправлення, а лише вказують на його бажання пришвидшити залишення місця відбування покарання, тому висновок ДУ «КВК №29», про те, що засуджений ОСОБА_4 , став на шлях виправлення і заслуговує на умовно-дострокове звільнення є хибним та не може бути взятий судом, як доказ виправлення засудженої особи.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» , звернено увагу судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: а) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).
Відповідно до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд враховує особу засудженого, відомості щодо його посередньої поведінки, та виходячи з того, що єдиною та достатньою підставною умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарань є виправлення засудженого, що повинно підтверджуватися його сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання у процесі відбування покарання.
За таких підстав суд вважає, що засуджений своє посередньою поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення і у суду відсутні підстави для його умовно-дострокового звільнення від відбуття не відбутої частини покарання, а тому у задоволенні спільного подання, - слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. 537ч.2 КПК України, -
У задоволенні подання державної установи «Крюковська виправна колонії (№29)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя
Полтавського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1