18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 листопада 2022 року м. Черкаси справа № 925/844/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Черкаської міської ради до Фізичної особи-підприємця Шипки Тетяни Олександрівни про стягнення 130145 грн. 79 коп.,
Позивач - Черкаська міська рада звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Шипки Тетяни Олександрівни (далі-відповідач) про стягнення 130145 грн. 79 коп. безпідставно утриманих коштів та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 0,1483 га кадастровий номер 7110136400:05:001:0044 яка знаходиться за адресою вул. В'ячеслава Чорновола, 263 в м. Черкаси без оплати за її користування за період з 13.07.2019 року по 13.07.2022 року.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 31.08.2022 року, року, 29.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/844/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без виклику, призначено судове засідання для розгляд справи по суті, яке в подальшому відкладено на 10.11.2022 року.
В судове засіданні 10.11.2022 року сторони явку своїх представників не забезпечили, причини неявки не повідомили, сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання відповідно до даних Укрпошти про відстеження поштових відправлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.
Із інформаційної довідки № 306885874 від 09.08.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо наявності зареєстрованого права власності, інших речових прав, обтяжень за відповідачем за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. В'ячеслава Чорновола (Енгельса), буд. 263 (а.с. 14) вбачається запис у відомостях про об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 11174310 про право приватної власності на нежитлову будівлю за Шипкою Т.О., запис внесено 19.12.2005 року на підставі договору купівлі-продажу, №8372 від 03.12.2005 року посвідченого приватним нотаріусом Малою Н.А.
Із витягу № НВ-7101861772014 від 10.11.2014 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,1483 га з кадастровим номером 7110136400:05:001:0044 (а.с. 11) вбачається, що 17.11.2014 року Управлінням Держземагенства у Черкаській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки у комунальну власність.
Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.08.2022 року (а.с. 13) вбачається, що суб'єктом права власності на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:05:001:0044, що за цільовим призначенням віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,1483га, що розташована в Черкаська обл., м. Черкаси, вул. В'ячеслава Чорновола, 263 є Черкаська міська рада.
13.02.2015 року відповідачка - Фізична особа-підприємець Шипка Т. О. звернулась до позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1483 га розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. В'ячеслава Чорновола, 263 під адміністративну будівлю (а.с. 15).
Рішенням другої сесії Черкаської міської ради № 2-1247 від 14.05.2015 року «Про надання Фізичній особі-підприємцю Шипці Тетяні Олександрівні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. В'ячеслава Чорновола, 263» (а.с. 16) вирішено зокрема наступне:
надати Фізичній особі-підприємцю Шипці Тетяні Олександрівні дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1483 га в оренду по вул. В'ячеслава Чорновола, 263 під адміністративну будівлю. На земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування пов'язані із реалізацією генерального плану (передбачена територія промислових підприємств)(п. 1);
зобов'язати Фізичну особу-підприємця Шипку Тетяну Олександрівну укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. В'ячеслава Чорновола, 263 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення у порядку встановленому чинним законодавством (п. 2).
За даними позивача відповідач документи на підтвердження розроблення для позивача проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:05:001:0044 не надав, договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю не уклав, як і договір оренди, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплатив, права на земельну ділянку не оформив.
У зв'язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою по вул. В'ячеслава Чорновола, 263 площею 0,1483 га кадастровий номер 7110136400:05:001:0044, у період з 13.07.2019 року по 13.07.2022 року позивачем подано до Господарського суду Черкаської області відповідний позов про стягнення 130145 грн. 79 коп. безпідставно утриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
За розрахунком позивача, заборгованість за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1483 га по вул. В'ячеслава Чорновола, 263 в м. Черкаси за період з 13.07.2019 року по 13.07.2022 року становить 130145 грн. 79 коп., з якої:
з 13.07.2019 по 31.12.2019 року - 20069 грн. 10 коп.;
з 01.01.2020 по 31.12.2020 року - 42588 грн. 50 коп.;
з 01.01.2021 по 31.12.2021 року - 42588 грн. 50 коп.;
з 01.01.2022 по 13.07.2022 року - 24899 грн. 69 коп.;
Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2021 роках становив 1419616 грн. 58 коп., у 2022 році - 1561578 грн. 24 коп. (а.с. 17).
Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 130145 грн. 79 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.
Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Положеннями статей 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:
розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;
розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Абзацом 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що 19.12.2005 року Шипка Т. О. отримала у власність об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. В'ячеслава Чорновола (вул.Енгельса), буд. 263 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2005 року, який зареєстровано за №8372.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах № 2731 від 02.06.2020 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:05:001:0044 площею 1483 кв.м. становить 1419616 грн.58 коп. (цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код 03.07.).
Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, а також рішення Черкаської міської ради від 27.06.2019 року № 2-4690, яким це Положення затверджене, знаходяться у відкритому доступі опубліковані на офіційному сайті Черкаської міської ради та відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України є актами податкового законодавства.
Пунктом 10 таблиці 1 вказаного Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 року № 2-4690, для земельних ділянок, яким згідно КВЦПЗ присвоєно коди 03.07. розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси встановлено у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок.
Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Черкаською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2021 роках становив 1419616 грн. 58 коп., у 2022 році - 1561578 грн. 24 коп.
До відповідача перейшло право користування земельною ділянкою по вул. В'ячеслава Чорновола (вул.Енгельса), буд. 263 у м. Черкаси з 19.12.2005 року за договором купівлі-продажу від 03.12.2005 року, однак належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між сторонами відсутні.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 130145 грн. 79 коп. безпідставно утриманих коштів за період з 13.07.2019 року по 13.07.2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).
Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.
Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 13.07.2019 року по 13.07.2022 року.
Разом з тим, суд зазначає, що вимоги позивача заявлені без урахування приписів законодавства про застосування позовної давності. Однак, згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи скористався на власний розсуд, в засідання суду не з'явився, жодних заяв і клопотань щодо розгляду справи, в тому числі і про застосування позовної давності, не подав.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги позивача щодо стягнення 130145 грн. 79 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею - задовольняє у повному обсязі.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шипки Тетяни Олександрівни, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 25212542, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36:
130145 грн. 79 коп. безпідставно утриманих коштів для зарахування до міського бюджету м. Черкаси (рахунок: UA608999980314000611000023759; одержувач платежу: УК у м. Черкасах/Черкаси/, код ЄДРПОУ: 37930566; Банк: Казначейство України (ЕАП); код бюджетної класифікації 24062200 безпідставно утримані кошти (орендна плата);
2481 грн. судових витрат із зарахуванням на рахунок UA868201720344250014000086302, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, отримувач: Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38715770.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14.11.2022 року.
Суддя В.М. Грачов