"14" листопада 2022 р. м. Черкаси Справа № 925/1195/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву
стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР" (ідентифікаційний код 43552213, адреса місцезнаходження: 02141, м. Київ, вул. О. Мишуги, 10, офіс 214)
до боржника Приватного підприємства “ВІКТОРІЯ-ТРАНС Україна” (ідентифікаційний код 35995259, адреса місцезнаходження: 19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Лозова, 8)
про видачу судового наказу за вимогами про стягнення 198884,40 грн боргу за надані послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним за укладеними між сторонами у письмовій формі договорами від 01 липня 2020 року №106/1 та №106 та 248 грн 10 коп. витрат на сплату судового збору,
09.11.2022 заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР" (ідентифікаційний код 43552213, адреса місцезнаходження: 02141, м. Київ, вул. О. Мишуги, 10, офіс 214) звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Приватного підприємства “ВІКТОРІЯ-ТРАНС Україна” (ідентифікаційний код 35995259, адреса місцезнаходження: 19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Лозова,8) 198884,40 грн боргу за надані послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним за укладеними між сторонами у письмовій формі договорами від 01 липня 2020 року №106/1 та №106 та 248,10 грн витрат на сплату судового збору.
В обґрунтування заяви заявник вказав, що відповідно до умов договорів заявник (комісіонер) зобов'язується надати боржнику (замовнику) пластикові картки "ARIS" і надати йому послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на автозаправочних станціях комітента з використанням замовником пластикових карток"ARIS", розташованих поза межами території України та надавати додаткові послуги, а боржник зобов'язався проводити оплату наданих послуг. На виконання умов договору боржнику надані послуги по заправці автотранспорту. Факт отримання послуг боржником по заправці автотранспорту дизельним пальним на АЗС поза межами та тв. Межах території України по пластиковим карткам "ARIS", за який останній не розрахувався підтверджується: рахунком-фактурою №19965т від 27.02.2022 на суму 198884,40 грн з додатком, що був направлений на офіційну електронну пошту боржника; реєстром послуг автотранспорту підприємства №ЗкП-28022022 від 28.02.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022; актом надання послуг №313 від 28 лютого 2022 року; випискою з банківського рахунку з 23.02.2022 по 04.11.2022, у якій зазначено, що боржник по рахунку від 27.02.2022 не платив.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до пункту 4.3.2 договору від 01 липня 2020 року №106 сторони погодили, що покупець (боржник) зобов'язується приймати від постачальника (заявника) і підписувати рахунки-фактури, витратні накладні, акти прийому - передачі товарів та надання послуг, і акти звірки взаєморозрахунків, що є підтвердженням факту прийняття покупцем поставлених йому товарів і послуг.
Покупець зобов'язаний після отримання від постачальника по електронній пошті документів, перелічених в п. 4.3.2, поставити свою печатку і підпис уповноваженої особи, і протягом 3-х робочих днів з дати отримання відправити підписані документи на адресу електронної пошти постачальника. У разі надсилання поштою поштові витрати оплачує покупець. Якщо покупець не відправив постачальнику документи в установленому порядку, то такі документи вважаються прийнятими покупцем (п. 4.3.3 договору від 01.07.2020 №106).
Згідно з Протоколом №1 узгодження умов розрахунків до договору боржник зобов'язався сплачувати вартість послуг протягом 1 (одного) календарного дня з часу виставлення рахунку.
До заяви про видачу судового наказу заявник не додав доказів надсилання боржнику на офіційну електронну пошту боржника чи засобами поштового зв'язку рахунку-фактури №19965т від 27.02.2022 на суму 198884,40 грн, акту надання послуг №313 від 28 лютого 2022 року. Доданий стягувачем до заяви про видачу судового наказу акт надання послуг №313 від 28 лютого 2022 року не підписаний боржником.
Відповідно до рахунку-фактури №19965т від 27.02.2022 на суму 198884,40 грн строк його оплати 7 днів.
З доданих до заяви про видачу судового наказу претензії божнику та відстеження поштового відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта» за відсутності опису вкладення у лист суд позбавлений можливості встановити чи була надіслана претензія та чи відповідає номер поштового відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта» номеру поштового відправлення, яким надіслано претензію.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, заявник не довів, що станом на день звернення до суду із заявою про видачу судового наказу у нього виникло право грошової вимоги до боржника та не довів порушення боржником грошового зобов'язання через невиконання свого обов'язку у строк погоджений сторонами.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд звертає увагу стягувача, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленим цим розділом, після усунення її недоліків.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Згідно з пунктом "d" статті 3 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Можливість оскарження ухвал суду першої інстанції у наказному провадженні статтею 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.
Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Враховуючи викладене, ухвала суду про відмову заявнику у видачі судового наказу в наказному провадженні не підлягає апеляційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР" у видачі судового наказу.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР" право повторно звернутися із заявою про видачу судового наказу після усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, в порядку передбаченому частиною другою статті 235 Господарського процесуального кодексу України, і оскарженню не підлягає.
Суддя А.І.Гладун