Справа: 165/1821/21
п/с 2/164/292/2022
03 листопада 2022 року Смт. Маневичі
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Токарської І.С.,
з участю секретаря Панасюк Ю.В.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіального сервісного центру МВС №0744 Коваль І.В. (в режимі відеоконференції),
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Піддубного О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіальний сервісний центр МВС № 0744, про визнання договору купівлі - продажу автомобіля недійсним, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом, який обґрунтувала тим, що 04 листопада 2001 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано в Оконській сільській раді Маневицького району Волинської області, про що зроблено актовий запис № 7 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 . Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 28 січня 2021 року, яке набрало законної сили 02 квітня 2021 року, шлюб між ними розірвано. Позивач змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». 15 лютого 2020 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль було зареєстровано 15 лютого 2020 року підрозділом МВС ТСЦ 0744 в м. Нововолинську (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 ). Тобто придбаний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 07 листопада 2020 року ОСОБА_1 в м. Нововолинськ продав вказаний автомобіль своєму братові ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі - продажу № 0744/2020/2287886. Договір купівлі - продажу транспортного засобу було вчинено ОСОБА_1 до розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_1 Автомобіль «RENAULT TRAFIC» був зареєстрований за ОСОБА_1 з 15 лютого 2020 року по 07 листопада 2020 року. Позивач усної згоди, а тим більше письмової на відчуження автомобіля не надавала. Про факт продажу транспортного засобу ОСОБА_5 стало відомо вже після розірвання шлюбу. В результаті таких дій відповідачів, автомобіль «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , вибув із спільної сумісної власності подружжя без згоди позивача, чим порушено її майнові права та інтереси. Покупець згідно договору купівлі - продажу № 0744/2020/2287886 транспортного засобу ОСОБА_2 зареєстрував даний договір в ТСЦ МВС № 0744 в м. Нововолинську та отримав новий реєстраційний документ на автомобіль. Оскільки чинне законодавство пов'язує виникнення права власності на майно з моменту державної реєстрації, просить визнати недійсним Договір купівлі - продажу № 0744/2020/2287886 від 7 листопада 2020 року транспортного засобу марки «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номерний знак: НОМЕР_4 (номер кузова НОМЕР_2 ) та скасувати реєстрацію автомобіля «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номерний знак: НОМЕР_4 (номер кузова НОМЕР_2 ) за ОСОБА_2 .
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 9 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіальний сервісний центр МВС №0744, про визнання договору купівлі - продажу автомобіля недійсним, передано за підсудністю на розгляд Маневицькому районному суду Волинської області.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 10 січня 2022 року вказаний позов прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
30 травня 2022 року ухвалою суду підготовче провадження у даній справі закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про годину та дату призначеного судового засідання, зокрема, на: 2 лютого 2022 року, 30 травня 2022 року, 5 липня 2022 року, 29 червня 2022 року, 1 серпня 2022 року, 13 вересня 2022 року, 5 жовтня 2022 року для участі в розгляді справи відповідачка не з'явилася, подала через канцелярію суду заяви про відкладення судового засідання (через необхідність скористатися правовою допомогою, через смерть батька, через хворобу), у зв'язку з чим справа розглядом відкладалася.
В судове засідання, призначене на 13 годину 30 хвилин 3 листопада 2022 року також не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою, жодних підтверджуючих документів про перебування на лікуванні не долучила.
Також адвокатом Чайкою О.Ф., який здійснював представництво позивачки, 2 травня 2022 року на електронну адресу суду було надіслано заяву про відкладення справи розглядом, оскільки перебуває за межами України.
Однак суд звертає увагу, що ордер ВЛ №000080360, виданий адвокатом Чайкою О.Ф. 31 серпня 2021 року надає право на надання безоплатної правової допомоги лише в Нововолинському міському суді. Підтверджуючих документів щодо подальшого представництва інтересів в Маневицькому районному суді Волинської області стороною позивача не надано.
Відповідач, представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, не заперечували щодо розгляду справи у відсутності позивачки.
Згідно з частиною першою ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов'язків цивільного характеру.
Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
На думку суду, чергова заява ОСОБА_6 про відкладення справи розглядом є зловживанням процесуальними правами, що, в свою чергу, призводить до порушення судом норм чинного законодавства України щодо розгляду справи в розумні строки, а тому, беручи до уваги предмет позову, а також те, що інтереси дітей переважають над інтересами батьків, приходить висновку про розгляд справи за відсутності позивачки, що також відповідатиме вимогам ст. 223 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Піддубний О.О., кожен зокрема, позов заперечили, просили відмовити в його задоволенні повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіального сервісного центру МВС № 0744 Коваль І.В. в судовому засіданні пояснила, що 7 листопада 2020 року ОСОБА_1 відчужив транспортний засіб марки «RENAULT TRAFIC», 2004 року випуску, ОСОБА_2 шляхом укладення договору в присутності адміністратора в територіальному центрі. Даний правочин здійснювався згідно вимог закону, а тому позов вважають безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення відповідача, представника відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, дослідивши письмові докази та проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить наступного висновку.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.
Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першої 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
В судовому засіданні встановлено, що 04 листопада 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано в Оконській сільській раді Маневицького району Волинської області, про що зроблено актовий запис № 7 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 28 січня 2021 року, яке набрало законної сили 02 квітня 2021 року, шлюб між ними розірвано. Позивач змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 5-7).
Судом встановлено, що 15 лютого 2020 року, тобто в період перебування у шлюбі із позивачкою, ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_1 з 15 лютого 2020 року по 07 листопада 2020 року, що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області № 31/3-13аз від 04 березня 2021 року (а.с. 10).
Як вбачається з договору купівлі - продажу 0744/2020/2287886 від 07 листопада 2020 року, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 автомобіль марки «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який є спільною сумісною власністю подружжя (а.с. 9).
В матеріалах про перереєстрацію вищевказаного транспортного засобу відсутня заява - згода на відчуження транспортного засобу дружини ОСОБА_7 , що підтверджується письмовими матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні і відповідачами не спростовано презумпцію спільності майна.
Відсутність згоди одного зі співвласників на розпорядження майном, відчуженим за правочином, який виходить за межі дрібного побутового, є підставою для визнання цього правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно норм ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, оскільки вказаний транспортний засіб набутий під шлюбу сторін та є їх спільною сумісною власністю, суд вважає, що неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог ст. ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України та підставою для визнання недійним договору купівлі-продажу спірного автомобіля відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, а отже, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів, кожного зокрема, на користь позивача підлягає стягненню по 454 гривні судового збору, сплачених при подачі позову до суду.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76, 79, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 60-63, 65 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 15, 16, 203, 204, 215, 355, 368, 369 ЦК України, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним Договір купівлі - продажу № 0744/2020/2287886 від 7 листопада 2020 року транспортного засобу марки «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номерний знак: НОМЕР_4 (номер кузова НОМЕР_2 ) та скасувати реєстрацію автомобіля «RENAULT TRAFIC», синього кольору, 2004 року випуску, номерний знак: НОМЕР_4 (номер кузова НОМЕР_2 ) за ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 454 гривні судового збору з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний сервісний центр МВС № 0744, вул. Сокальська, 1-А, м. Нововолинськ Волинської області.
Відповідачі: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2022 року.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська