Копія
154/1578/22
2/154/624/22
(заочне)
14 листопада 2022 року м. Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Каліщука А.А.
за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2009 вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідачі є попердніми власниками даного помешкання, однак добровільно знятись із реєстрації не бажають.
Відповідачі створюють перешкоди у розпорядженні, користуванням житлом, так як вона несе витрати пов'язані з користуванням і утриманням квартири, а також як власник житла не має змоги вільно розпоряджатись цим житловим приміщенням.
Просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач та його представник в судове засіданні подали заяви в якій просять розгляд справи проводити у їхній відсутності, позов задоваольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не повідомили суд про причину неявки, не подавали клопотань про відкладення розгляду справи, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач у поданій заяві не заперечив проти такого порядку вирішення справи.
Враховуючи те, що в судове засідання сторони не з'явились, тому згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позивач набула право власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2009, згідно з яким вона купила дану квартиру у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Із будинкової книги виданої на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що у даному житлі зареєстровані попередні власники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що відповідачі не є членами сім'ї позивача ОСОБА_1 , котра є новим власником житла і вона не надавала згоди відповідачам на користування цим житлом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти будь-які угоди щодо свого майна, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 383 ЦК та ст.150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною 1 ст.156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно з ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якої вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування житловим приміщенням у членів її сім'ї, тобто право членів сім'ї власника будинку на користування цим житлом є похідним від прав власника будинку.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Факт реєстрації відповідачів створює перешкоди позивачу, як власнику житла, оскільки вона не може вільно користуватись, розпоряджатись, володіти житлом.
Оскільки позивач є новим власником спірного будинку, а відповідачі є попередніми власниками даного житла і не є членами сім'ї позивача, і позивач не надавала згоди відповідачам на користування цим житлом (не укладала договорів найму), тому з припиненням права власності попередніх власників житла у відповідачів припинилось право на користування цим житлом і їх слід визнати такими, що втратили право на користування цим житлом.
Оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є законними, доведеними, а тому підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 по 330 грн 80 коп судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного судуі шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:/підпис/
виготволено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А. Каліщук