Справа № 638/17306/21
Провадження № 2/638/2485/22
14.11.2022 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю: секретаря судового засідання позивача свідка свідка- ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, шляхом зняття її з реєстраційного обліку,-
10 листопада 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, шляхом зняття її з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (далі - квартира).
У вищевказаній квартирі зареєстрований брата позивача - ОСОБА_6 . Станом на час звернення до суду з даним позовом на реєстраційному обліку у квартирі перебувають позивач та відповідач - ОСОБА_6 , в квартирі фактично проживає лише позивач, точне місце перебування відповідача не відоме. В період з квітня 2013 року по теперішній час відповідач у квартирі за вказаною адресою не проживає, власних речей не зберігає, комунальними послугами не користується, участі в утриманні квартири та сплаті комунальних послуг не приймає. Позивач вважає, що його права як власника квартири порушені відповідачем, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи призначено в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2022 року закрито підготовче засідання у вказаній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав в повному обсязі. Пояснив, що відповідач не проживає у вказаній квартирі приблизно з 2012 року, а лише з дозволу позивача, як власника квартири, був зареєстрований в ній.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином (в тому числі й шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті судової влади), причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , є сусідкою ОСОБА_3 та перебуває в дружніх стосунках з його дружиною, ніколи не бачила ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить позивачу. В даній квартирі проживає лише позивач - ОСОБА_3 та його дружина.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , є сусідом ОСОБА_3 та ніколи не бачив ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить позивачу. В даній квартирі проживає позивач ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованих 09 серпня 2022 року, ОСОБА_3 з 07 квітня 1998 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні від 11 листопада 2021 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 надала пояснення, відповідно до яких вона зареєстрований та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_5 , та є сусідкою позивача, відповідача - ОСОБА_6 ніколи не бачила, зазначила, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 надав пояснення, відповідно до яких він зареєстрований та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_6 та є сусідом позивача, відповідача - ОСОБА_6 ніколи не бачив за адресою проживання позивача.
Факт реєстрації відповідача за місцем проживання в квартирі підтверджується також довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 11 листопада 2021 року.
На виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2022 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 23 серпня 2022 року було надано відповідь, що інформація у базі даних осіб щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства зберігається протягом п'яти років, у зв'язку з чим відомостей про перетинання державного кордону ОСОБА_6 з 22 серпня 2017 року по 11 серпня 2022 року не виявлено.
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Глава 28 ЦК України визначає житло об'єктом права приватної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З досліджених судом доказів встановлено, що позивач є власником спірної квартири. Відповідач зареєстрований за місцем проживання в квартирі не проживає в квартирі більше року.
Обставин, з якими чинне законодавство України пов'язує збереження за відповідачем права користування квартирою понад вказані строки, судом не встановлено.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задоволення позову щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою.
Щодо вимог позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.
Таким чином, наявність судового рішення про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за місцем проживання за адресою квартири.
Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем станом на час розгляду даної справи не доведений факт порушення його прав в частині зняття відповідача з реєстраційного обліку Відділом реєстрації місця проживання Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в позові в частині вимог про зняття відповідача з реєстраційного обліку за адресою квартири у зв'язку з їх передчасністю. Одночасно суд враховує, що в разі відмови Відділу реєстрації місця проживання Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради в знятті відповідача з реєстраційного обліку за адресою квартири на підставі, зокрема, даного рішення суду, позивач не буде позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, шляхом зняття її з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання не відоме, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання не відоме, на користь ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2022 року.
Суддя О.В. Орос