м. Чернівці
03 листопада 2022 року Справа № 926/2923/22
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» (04128, місто Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-В, приміщення 4, код 42916873)
до Дочірнього підприємства «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» (59350, Чернівецька область, Кіцманський район, село Кальнівці, код 33330053)
про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 350 000,06 грн,
представники:
від позивача - керівник Савін О.О.;
від відповідача - адвокат Іванов С.В.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до дочірнього підприємства «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина», в якому просить стягнути 350 000,06 грн штрафу.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що 14.02.2022 між сторонами укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22, згідно якого постачальник зобов'язався продати, а покупець - прийняти у власність та оплатити сою не ГМО українського погодження в кількості 100 т загальною вартістю 1 750 000,32 грн. У відповідності до умов договору відповідач повинен поставити товар до 17.02.2022 (включно). Однак в порушення умов договору товар не був поставлений як до 17.02.2022, так і не поставлений протягом наступних днів та на дату звернення з позовом, що стало підставою для звернення до суду та нарахування штрафу.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов протягом наданого судом строку не скористався, судом відмовлено у поновленні строку на подачу відзиву під час розгляду справи по суті ухвалою від 25.10.2022.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 12.08.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31.08.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.
Ухвалою від 19.08.2022 підготовче судове засідання за участю представника позивача - керівника Савіна О.О. вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 31.08.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.09.2022, яке вирішено провести в режимі ВКЗ.
15.09.2022 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.09.2022, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За наслідками підготовчого засідання 22.09.2022 суд призначив справу до розгляду по суті на 25.10.2022, судове засідання за участю представника позивача - керівника Савіна О.О. вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 25.10.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» залишено без руху через її не відповідність вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано позивача надати суду докази сплати судового збору в сумі 5 250,00 грн.
Після усунення недоліків позовної заяви суд ухвалою від 27.10.2022 призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 03.11.2022, яке вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних заходів за участю представника позивача.
Суд заслухав вступне слово представника позивача, який позов підтримав та просив задовольнити, натомість представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що згідно п. 6.1 договору строк виконання зобов'язання ще не настав, період, за який нарахована штрафна санкція, включає дію непереборних обставин (карантин та воєнний стан), що є форс-мажорною обставиною, водночас зазначив, що суд може зменшити розмір штрафних санкцій. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
14 лютого 2022 року між дочірнім підприємством «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22, згідно якого постачальник зобов'язався продати, а покупець - прийняти у власність та оплатити сою не ГМО (ДСТУ 4964:2008) українського погодження в кількості 100 т загальною вартістю 1 750 000,32 грн (далі - Договір) (пункти 1.1, 1.3 Договору).
В пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що строк поставки товару постачальником покупцю - 17.02.2022 (включно), але не пізніше строку дії даного Договору. Якщо кінцева дата передачі Товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі Товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.
Товар може передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв'язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному Договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 даного Договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1. даного Договору (п.2.1.1 Договору).
Пунктом 2.2 даного Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад, вказаний покупцем, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці.
Згідно із пунктом 3.1 Договору оплата товару здійснюється в наступному порядку: 100% вартості партії товару оплачується покупцем після зважування транспорту.
15.02.2022 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» із використанням цифрових підписів, позивач надіслав відповідачу заявку №1 від 15.02.2022 до Договору поставки №100с-22 від 14.02.2022, в якій просив надати підтвердження про готовність 17 лютого 2022 року поставити/передати товар сою українського походження у кількості 100 тон. Пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23 (підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису).
Листом №3 від 16.02.2022 дочірнє підприємство «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» підтвердило готовність передати/поставити товар на адресу складу, зазначену в заявці №1 від 15.02.2022, проте його слід довести до вимог що визначено характеристиками ДСТУ 4964:2008 та надалі вказаний товар зможе бути поставлений на склад відповідно виставленої заявки.
Пунктом 4.1. Договору узгоджено, що за прострочення поставки/передачі Товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 20% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару.
Строк дії Договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до « 31» грудня 2022 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань (пункт 6.1 Договору).
Відповідно до пункту 6.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним Договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин дії непереборної сили, що виникли після укладення цього Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти розумним заходам (форс-мажор). До таких подій надзвичайного характеру відносяться (але не обмежуючись) війна, громадянські заворушення, набуття чинності нормативних актів органів державної влади і управління, і інших дій державних органів і організацій і їх співробітників, мораторії і заборони на здійснення банківських операцій, епідемії, блокади, ембарго, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха і інші випадкові події. У випадку виникнення обставин непереборної сили сторона для якої такі обставини настали має повідомити іншу сторону про їх настання не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня їх настання, та відповідно штрафні санкції, передбачені умовами даного Договору, не застосовуються протягом строку дії таких обставин, а строки виконання прийнятих на себе зобов'язань переносяться на строк дії таких обставин.
У зв'язку з невиконанням умов Договору щодо поставки товару позивач відповідно до п. 4.1 Договору нарахував відповідачу неустойку (штраф) в сумі 350 000,06 грн (1 750 000,32 грн х 20%).
02.05.2022 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» з використанням цифрових підписів позивач направив відповідачу претензію про виконання умов Договору та сплати неустойки (штрафу) від 02.05.2022 року. Позивач просив відповідача розглянути претензію та протягом 5 календарних днів із дати її отримання провести оплату на користь ТОВ «Українська тютюнова корпорація» штрафу у сумі 315000,05 грн, та здійснити у строк не більше 7 календарних днів з дати отримання даної претензії поставку на користь ТОВ «Українська тютюнова корпорація» 100 тон сої ДСТУ 4964:2008 на загальну суму 1750000,32, попередньо повідомивши покупця (ТОВ «УТК») про дату поставки (підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису).
04.05.2022 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» із використанням цифрових підписів відповідач надав відповідь на претензію позивача про виконання умов договору та сплати неустойки (штрафу) від 02.05.2022. У відповіді відповідач надав пояснення, що ДП «Калина-1» не змогла здійснити поставку продукції згідно п.1.1. Договору в термін до 17.02.2022 року у зв'язку із тим, що на момент відправки продукції соя не відповідала характеристикам ДСТУ 4964:2008 згідно п.1.3 та п.1.4 Договору. Керівництвом ДП «Калина-1» було прийнято рішення продукцію довести до норм ДСТУ 4964:2008 та зберігати товар у належній кількості та якості згідно п.2.10 Договору» (підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису).
28.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» із використанням цифрових підписів повторно надіслало відповідачу заявку на поставку товару, в якій просив протягом 7 календарних днів із дати отримання запиту надати письмову відповідь та не пізніше 14 робочих днів до запланованої дати поставки повідомити про дату запланованої поставки. Дану заявку отримано відповідачем 28.09.2022 (підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису).
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК).
За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК України).
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
14 лютого 2022 року між дочірнім підприємством «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22.
На даному договорі міститься підпис директора та печатка дочірнього підприємства «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина».
Договір поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22 від 14.02.2022 укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» із використанням цифрових підписів факт укладення підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису позивача та відповідача та підтверджується представниками сторін.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару.
У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із приписами статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 662 ЦК України: «Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.»
При цьому, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (частина перша статті 664 ЦК України).
Як вже було встановлено судом, у пункті 2.1 Договору сторони узгодили, що строк поставки товару постачальником покупцю - 17.02.2022 (включно), але не пізніше строку дії даного Договору. Якщо кінцева дата передачі Товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі Товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.
Товар може передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв'язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному Договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 даного Договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1. даного Договору (п.2.1.1 Договору).
Пунктом 2.2 даного Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад, вказаний покупцем, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці.
15.02.2022 позивач за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» із використанням цифрових підписів надіслав відповідачу заявку №1 від 15.02.2022р до Договору поставки №100с-22 від 14.02.2022, в якій просив надати підтвердження про готовність 17 лютого 2022 року поставити/передати товар сою українського походження у кількості 100 тон. Пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23.
Факт надіслання та отримання відповідачем та погодження відповідачем заявки підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису директорів позивача та відповідача та підтверджується представниками.
Проаналізувавши умови пункту 2.1 Договору, суд констатує, що ним передбачено чіткий термін поставки товару - 17.02.2022 (включно).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що строк поставки товару погоджено сторонами у п. 2.1 Договору поставки сільськогосподарської продукції №100с-22 від 14.02.2022 - до 17.02.2022 (включно).
Листом №3 від 16.02.2022 дочірнє підприємство «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» підтвердило готовність передати/поставити товар на адресу складу, зазначену в заявці №1 від 15.02.2022, проте його слід довести до вимог що визначено характеристиками ДСТУ 4964:2008 та надалі вказаний товар зможе бути поставлений на склад відповідно виставленої заявки. Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів направлення даного листа позивачу, надана копія журналу вихідної кореспонденції відповідача не містить доказів здачі у відділення поштового зв'язку.
Відповідь відповідачем надіслано 04.05.2022 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» із використанням цифрових підписів, якою відповідач надав відповідь на претензію позивача про виконання умов договору та сплати неустойки (штрафу) від 02.05.2022. У відповіді відповідач надав пояснення, що ДП «Калина-1» не змогла здійснити поставку продукції згідно п.1.1. Договору в термін до 17.02.2022 року у зв'язку із тим, що на момент відправки продукції соя не відповідала характеристикам ДСТУ 4964:2008 згідно п.1.3 та п.1.4 Договору. Керівництвом ДП «Калина-1» було прийнято рішення продукцію довести до норм ДСТУ 4964:2008 та зберігати товар у належній кількості та якості згідно п.2.10 Договору» (підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису).
Однак, станом на момент звернення з позовом товар так і не був поставлений позивачу.
Під час розгляду справи судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» 28.09.2022 повторно за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» із використанням цифрових підписів надіслало дочірньому підприємству «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» заявку на поставку товару, в якій просило протягом 7 календарних днів із дати отримання запиту надати письмову відповідь та не пізніше 14 робочих днів до запланованої дати поставки повідомити про дату запланованої поставки. Дану заявку отримано відповідачем 28.09.2022, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису директорів позивача та відповідача та підтверджується представниками, проте будь-якої відповіді надано не було.
Відповідно до пункту першого статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки не здійснив поставку товару, а, отже, є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання з поставки товару ще не настав, оскільки пунктом 2.1 Договору сторонами погоджено, що строк поставки товару постачальником покупцю - 17.02.2022 (включно), але не пізніше строку дії даного Договору - « 31» грудня 2022 року (пункт 6.1 Договору).
Зазначений пункт договору суд тлумачить так, що в даному випадку сполучник «але» виражає загальне зауваження щодо необхідності поставки товару до 17.02.2022 (включно), а у випадку не подання покупцем (позивачем) заявок раніше то до кінця грудня 2022 року або поставка товару здійснюється партіями, однак не надає відповідачу право вибору щодо строків поставки товару. У випадку надання відповідачу альтернативи (вибору) строку поставки повинен вживатись сполучник «або».
Пунктом першим статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно пункту першого статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до пункту першого статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.1. Договору узгоджено, що за прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 20% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару.
За розрахунком позивача, розмір штрафу відповідно до п. 4.1 Договору становить 350 000,00 грн (1 750 000,32 грн х 20%).
Суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком та вважає, що вимоги позивача про стягнення 350 000,00 грн штрафу є обґрунтовані й підлягають задоволенню.
Щодо форс-мажорних обставин, на які посилається дочірнє підприємство «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина», суд зазначає, що відповідно до пункту 6.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним Договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин дії непереборної сили, що виникли після укладення цього Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти розумним заходам (форс-мажор). До таких подій надзвичайного характеру відносяться (але не обмежуючись) війна, громадянські заворушення, набуття чинності нормативних актів органів державної влади і управління, і інших дій державних органів і організацій і їх співробітників, мораторії і заборони на здійснення банківських операцій, епідемії, блокади, ембарго, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха і інші випадкові події. У випадку виникнення обставин непереборної сили сторона для якої такі обставини настали має повідомити іншу сторону про їх настання не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня їх настання, та відповідно штрафні санкції, передбачені умовами даного Договору, не застосовуються протягом строку дії таких обставин, а строки виконання прийнятих на себе зобов'язань переносяться на строк дії таких обставин.
Однак доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» із відповідною заявою / повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.
Також суд погоджується із позицією позивача та звертає увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Однак, форс-мажорні обставини, які мають безпосередній вплив стосовно відповідача (війна) сталися 24.02.2022, а обов'язок щодо поставки товару виник 17.02.2022. Таким чином дія форс-мажорних обставин жодним чином не впливала на обов'язки відповідача щодо поставки товару.
Щодо заявленого представником відповідача клопотання про зменшення розміру штрафу суд зазначає, що можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України.
Так, частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Так, укладаючи з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» договір поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22 від 14.02.2022, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків поставки продукції дочірнім підприємством «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» як постачальником, та беручи на себе відповідні зобов'язання щодо такої поставки відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасної поставки товару - нарахування 20% штрафу.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави cуду скористатись своїм правом для зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, відповідач жодного разу не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» із проханням не нараховувати йому неустойку; не надавав документів та будь-яких належних доказів, які б засвідчували неможливість відповідача вчасно поставити товар через існування об'єктивних та/або виняткових обставин, в тому числі до введення в Україні воєнного стану; не звертався із проханням пролонгації боргу; не повідомляв про існування обставин, які вплинули на можливість поставити товар згідно заявки на поставку товару від 28.09.2022. Сама лише вказівка на те, що сума штрафу є надмірно великою порівняно із збитками, які позивач міг понести у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язанням з поставки товару не може бути підставою для зменшення неустойки. Також відповідачем не надано доказів майнового стану відповідача чи значення спору для сторін.
Поведінка відповідача та його дії, на переконання суду, не свідчать про добросовісність виконання свого обов'язку щодо поставки позивачу продукції, оскільки умови Договору були проігноровані, а поставку на даний час все ще не здійснено. Крім того, зменшення штрафних санкцій до 5 000,00 грн є значним, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Також, позовна заява не містить позовних вимог, щодо стягнення завданих відповідачем збитків, а для застосування неустойки, оперативно-господарських санкцій достатньо факту господарського правопорушення.
Приймаючи до уваги наведені норми, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, наявність форс-мажорних обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення зменшення погодженої у Договорі ставки неустойки і звільнення його від відповідальності, передбаченої законом.
V. Висновок суду.
За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач в порушення умов Договору не виконав обов'язку щодо поставки товару, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 350 000,00 грн є обґрунтованими.
VІ. Розподіл судових витрат.
У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 5 250,00 грн слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Позовна заява містить орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 122 500,02 грн (гонорар за позитивний результат по справі в розмірі 7% від вартості непоставленого товару), однак у порушення вимог частини 8 статті 129 ГПК України відповідних доказів не надав та не заявив, до закінчення судових дебатів клопотання, що такі докази ним будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Калина-1» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Калина» (59350, Чернівецька область, Кіцманський район, село Кальнівці, код 33330053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська тютюнова корпорація» (04128, місто Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-В, приміщення 4, код 42916873) неустойку (штраф) в сумі 350 000,06 грн, 5250,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. З набранням рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2022 року.
Суддя І.В. Марущак