П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7964/22
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії ГУПФУ щодо сплати з 01.06.2022 проіндексованої пенсії по інвалідності із обмеженням її граничним розміром 45621,37 грн та відмови сплачувати пенсію в розмірі фактично нарахованої суми 51965,33 грн; зобов'язати відповідача сплачувати позивачу проіндексовану пенсію по інвалідності з 01.06.2022 в розмірі фактично нарахованої суми 51965,33 грн з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення без обмеження граничним розміром та сплатити заборгованість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є військовим пенсіонером і має статус ветерана війни - інваліда війни 1-ї групи внаслідок війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 07.06.1991 р. та копією посвідчення ветерана війни-інваліда війни 1-ї групи від 25.09.2020 р. З 01.06.2022 підсумок пенсії (з надбавками) позивача нараховується органом ПФУ з урахуванням 100% відповідних сум грошового забезпечення в розмірі 51965,33 грн, але сплачується із її граничним розміром 45621,37 грн. Відповідач на звернення позивач пояснив це тим, що рішенням ООАС від 20.09.2021 було установлено з 01.10.2020 року провести перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату (таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління). Зважаючи на те, що за пенсійною справою визначено підсумок пенсії (з надбавками) у розмірі 51965,33 грн, але відповідачем сплачується із обмеженням її граничного розміру в сумі 45621,37 грн, тобто пенсія позивача фактично обмежена таким розміром виплати, чим порушуються права та інтереси позивача, що зумовило його звернутися за судовим захистом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є військовим пенсіонером і має статус ветерана війни - інваліда війни 1-ї групи внаслідок війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 07.06.1991 р. та копією посвідчення ветерана війни-інваліда війни 1-ї групи від 25.09.2020 р.
Рішенням ООАС від 17.12.2021 (набрало законної сили 18.04.2022 року) по справі №420/18854/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення і сплати з 01.04.2019 року пенсії по інвалідності з урахуванням основного розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення та в обмеженні граничним розміром сумі та відмови сплатити позивачу пенсію по інвалідності з 01.04.2019 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01.04.2019 року з урахуванням основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення та в розмірі фактично нарахованої суми з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, та з 01.10.2020 року з урахуванням основного розміру 100% відповідних сум грошового забезпечення та в розмірі фактично нарахованої суми з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивачу був проведений перерахунок пенсії за рішенням суду по справі №420/14813/20 без обмеження максимального розміру з 01.10.2020 року (у зв'язку з чим розмір пенсії визначений на зазначену дату), та станом на 01.06.2022 року розмір індексації пенсії становить 5926,60 грн, розмір пенсії становить 45621,37 грн. Крім того, відповідно до Постанови №118 позивачу був проведений перерахунок пенсії з 01.03.2022 року, сума якої становить 19340,00 грн, в тому числі основний розмір пенсії 27093,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) - 6773,25 грн, індексація основного розміру пенсії (0,14) 3793,02 грн, індексація збільшення основного розміру пенсії (25%) - 783,96 грн, підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни 1 групи 948,25 грн, цільової грошової допомоги 70,00 грн., державної соціальної допомоги на догляд 1934,00 грн та пенсії за особливі заслуги перед Україною 734,92 грн. Таким чином, позивачу відповідно до зазначеної Постанови №118 була проведена індексація пенсії з 01.03.2022 року, розмір якої становив 4576,98 грн..
26.05.2022 року позивач направив до ГУПФУ звернення ВЕБ-15001-Ф-С-22-044474 з проханням усунути протиправне рішення та провести з 01.03.2022 року виплату без обмеження підсумка пенсії 51965,33 грн її граничним розміром 45621,37 грн.
02.06.2022 року ГУПФУ листом № 9122-7172/Л-02/8-1500/22 відмовило в задоволенні заяви позивача, зважаючи на те, що розмір пенсії з 01.06.2022 року становить 45621,37 грн. Оскільки рішенням ООАС від 20.09.21 року було установлено з 01.10.2020 року позивачу провести перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі у визначеному законодавством порядку та в межах повноважень пенсійного органу.
27.05.2022 року позивачем було направлено до ГУПФУ звернення з проханням усунути протиправне рішення та провести з 01.06.2022 року виплату проіндексованої пенсії без обмеження підсумка пенсії 51965,33 грн її граничним розміром 45621,37 грн.
06.06.2022 року ГУ ПФУ листом № 9206-7251/Л-02/8-1500/22 відмовило в задоволенні заяви позивача, зважаючи на те, що йому була проведена індексація пенсії з 01.03.2022 року, розмір якої становив 4576,98 грн. У зв'язку із тим, що позивачу проведений перерахунок пенсії за рішенням суду по справі №420/14813/20 без обмеження максимального розміру з 01.10.2020 року, розмір індексації становить 5926,60 грн, розмір пенсії становить 45621,37 грн.
Вважаючи протиправним обмеження максимальним розміром пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження розміру пенсії позивача не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 року №1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені частиною 7 статті 43 Закону від 09.04.1992 року №2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Відтак, зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при виплаті позивачу пенсії, підлягає задоволенню й вимога щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження її розміру.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 постанови КМУ «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 р. №118, установлено, що з 1 березня 2022 року:
перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14;
у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Згідно до п.2 вказаної постанови установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
З аналізу наведеної постанови (п.2) вбачається, що вказане підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення може бути обмежено максимальним розміром пенсії, однак, такий максимальний розмір повинно бути визначено законом.
Суд зазначає, що ні під час виникнення спірних правовідносин, ні під час провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було зазначено яким законом України визначено максимальний розмір пенсії, яким повинна бути обмежена пенсія позивача.
Поряд з цим, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
З наведеного вбачається наявність колізії між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, що свідчить про явну суперечливість вказаних норм одна одній з огляду на неоднаковість регулювання правовідносин щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Наведені висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 грудня 2021 року №400/2085/19.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин щодо відсутності правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.