П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 815/5438/15
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника позивача - Танасійчук Олександра Миколайовича, представника Одеської міської ради - Неруш Анни Юріївни, представника Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» - Орлової Оксани Володимирівни, представника Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» - Чехлова Юрія Анатолійовича та представника Головного фінансового Управління Одеської обласної державної адміністрації - Чепурної Ксенії Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси та Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року по справі за позовом Південного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Одеської міської ради, Головного фінансового Управління Одеської обласної державної адміністрації та Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», про стягнення коштів,-
В серпні 2015 року Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (далі КП), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Одеської міської ради (далі ОМР), Головного фінансового Управління Одеської обласної державної адміністрації та Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», про стягнення коштів в сумі 51064610,43 грн..
Позовні вимоги відповідно до уточненого адміністративного позову обґрунтовані тим, що за результатами ревізії питання дотримання законодавства під час отримання та використання бюджетних коштів (за наявністю), забезпечення цільового використання бюджетних коштів (за наявністю) встановлено нецільове використання коштів субвенції (кошти загального фонду), а саме: фактично за рахунок коштів субвенції (кошти загального фонду) було погашено заборгованість за покупну теплову енергію, яку придбано КП у ПАТ «Одеська ТЕЦ» на загальну суму 51064610,43 грн..
Позивач зазначив, що ПАТ «Одеська ТЕЦ» безпосередньо теплову енергію населенню не постачає. Відповідні бюджетні кошти загального фонду субвенції було перераховано Головним фінансовим управлінням ОДА напряму ПАТ «Одеська ТЕЦ» відповідно до умов договорів про організацію взаєморозрахунків, абз.6 п.16-1 Порядку та розпорядження Одеської ОДА від 10.07.2012 року №684/А-2012, яка фактично не є одержувачем бюджетних коштів, зокрема коштів субвенції.
Проведеною зустрічною звіркою у Департаменті фінансів Одеської ОДА встановлено, що у всіх платіжних дорученнях зазначено у призначенні платежу: …субвенція з різниці в тарифах на тепло, ст.23 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Постанова Кабінету Міністрів України ввід 11.06.2012 року №517. Проведеною зустрічною перевіркою у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області підтверджено факт надходження коштів субвенції з загального фонду державного бюджету 196995,1 тис. грн. та те, що з поточного рахунку Одеського обласного фінансового управління Облдержадміністрації кошти загального фонду в сумі 51064,61 тис. грн. було перераховано ПАТ «Одеська ТЕЦ». Проведеною зустрічною звіркою у ПАТ «Одеська ТЕЦ» встановлено, що відповідні кошти зараховано в рахунок погашення заборгованості за куповану теплову енергію згідно договору, укладеному між КП з ПАТ «Одеська ТЕЦ» та про факт отримання бюджетних коштів від Одеського головного фінансового управління в рахунок зменшення кредиторської заборгованості КП за куповану теплову енергію у ПАТ «Одеська ТЕЦ проінформовано комунальне підприємство листом від 29.12.2012 року № 04/26-2469.
Таким чином, позивач зазначив, що у порушення пп.8 п.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, ст.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.16-1 Порядку №517, отримувачем бюджетних коштів КП використано частину субвенції загального фонду державного бюджету (51064610, 43 грн.) не на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, як того вимагає мета субвенції, а на погашення покупної теплової енергії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням КП та ОМР подали апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянти просили його скасувати та відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності КП за період з 01.06.2012 року по 30.06.2014 року, за результатами якої було складено акт від 29.09.2014 року № 06-11/170.
Суд встановив, що на вказаний акт відповідачем було подано заперечення, на які 17.11.2014 року Держфінінспекцією в Одеській області були надані письмові висновки.
З акту ревізії вбачається, що в ході ревізії було перевірено питання дотримання законодавства під час отримання та використанні бюджетних коштів (за наявністю), складання документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету (за наявністю) та забезпечення цільового використання бюджетних коштів (за наявністю).
Ревізію даного питання проведено суцільним порядком при визначенні та отриманні КП сум субвенції з державного бюджету із різниці в тарифах.
Ревізію проведено шляхом співставлення даних оборотних відомостей по субрахунках бухгалтерського рахунку 311/56 «ГУДКС України в Одеській області 37120001004485» та 311/70 «ГУДКС України в Одеській області 37125009004493», первинних документів до них.
За ревізійний період КП отримало в 2012 році з державного бюджету субвенцію на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася протягом 2009, 2010, 2011 років та січня-листопада 2012 року у відповідності до «Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування», затвердженому Постановами КМУ від 11.06.2012 №517 (далі - Порядок №517) за КФК 100602 «Погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» у загальній сумі 233604465,61 грн., в тому числі: з загального фонду - 196995105,29 грн., зі спеціального фонду - 5878400,00 грн. та у сумі - 30730960,32 гривень. Ревізією обґрунтованості проведених взаєморозрахунків з погашення різниці в тарифах, зокрема, наявності підтверджуючих документів встановлено, що у КП наявні підтверджуючі документи для проведення розрахунків.
Зокрема, відповідно до вимог Порядку №517 в наявності є протокол засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливо-енергетичного комплексу; фактичні калькуляції собівартості та розрахунки фактичного рівня базового тарифу на послуги теплопостачання; розрахунки обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з опалення та гарячого водопостачання; розрахунки різниці в тарифах на теплопостачання для населення; копії рішень виконавчого комітету Одеської міської ради про встановлення тарифів на теплопостачання в м.Одеса; звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності Підприємства, засвідчені підписами керівників та посадових осіб Підприємства (за формою №1С-теплопостачання); звіти про постачання теплової енергії (за формою №1-теп); договори про організацію взаєморозрахунків, підписаних учасниками розрахунків, акти звіряння взаєморозрахунків, довідка про податкову заборгованість.
Відповідно до вимог Порядку №517 Підприємством було розраховано обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, надані населенню за період з 01.01.2009 року по 30.11.2012 року включно на загальну суму 248696549,02 грн., у тому числі: за 2009 рік у сумі 24002157,36 грн., за 2010 рік - 25476860,32 грн. (з урахуванням вже отриманих субвенцій 2011 року у сумі 36587190,44 грн., та субвенції 2012 року - 5254100,0 грн.), за 2011 рік - 94316861,84 грн., за 9 місяців 2012 року - 82475291,4 грн., за жовтень 2012 року - 7446923,6 грн., за листопад 2012 року - 14978454,5 гривень.
Обсяг заборгованості погоджено територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу шляхом підписання протоколу від 06.12.2012 року №5.1.
Відповідно до Протоколу, обласною комісією з питань погашення заборгованості підприємств паливо - енергетичного комплексу узгоджено обсяги заборгованості по КП за період з 01.01.2009 по 30.11.2013 на загальну суму 248696549,02 грн.
Суд встановив, що позивачем відповідно до пункту 4 Порядку у 2012 році були укладені договори про організацію взаєморозрахунків: від 07.12.2012 № 676/517з-ГУ на суму 33365996,05 грн., сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта), КП (сторона п'ята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (сторона сьома), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання); від 07.12.2012 №677/517з на суму 3909136,63 грн., сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта),- КП «Теплопостачання міста Одеси» (сторона п'ята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання); від 07.12.2012 № 678/517з-ГУ на суму 13789477,75 грн., сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта), КП (сторона п'ята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (сторона сьома), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання).
Загальна сума усіх договорів складає 51064610,43 грн.
Відповідно до умов вказаних договорів (п.8), сторона п'ята перераховує на рахунок сторони шостої кошти у тому числі ПДВ для погашення заборгованості за покупну теплову енергію згідно з договором від 05.11.2012 року № 05-11-09/158/ТГО-577/09.
Згідно з умов (п.9) вказаних договорів, сторона шоста перераховує на рахунок сторони сьомої кошти у тому числі ПДВ для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 2012.2020 року №06/10-2366БО-23.
Згідно з умовами (п.11) усіх наведених вище договорів «сторона остання» - НАК «Нафтогаз України» перераховує кошти на сплату податкових зобов'язань перед бюджетом та її поточний рахунок, відкритий в ПАТ «Ощадбанк» для проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.
Позивач акцентує увагу, що взаєморозрахунки за коштами субвенції в сумі 233604465,61 грн. проведені за укладеними договорами з погашення заборгованості перед: ДК «Газ України» НАК Нафтогаз на загальну суму 119849142,81грн. (кошти загального фонду державного бюджету), за спожитий природний газ; НАК «Нафто Газ» - 27329,95 тис. грн. (в тому числі за рахунок загального фонду бюджету за спожитий природний газ; ПАТ «Одеська ТЕЦ» - 63274,56 тис. грн., (в тому числі за рахунок загального фонду 51064,61 тис. грн.) за покупну теплову енергію; УДКСУ у м. Одеса- 23775,11 тис. грн. за податковий борг по ПДВ.
Також судом першої інстанції встановлено, що між Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та КП (Покупець) укладені договори про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2578ТЕ-23/Т20-376/10 від 20.12.2010 року, №06/10-2579БО-23/ТГО-384/10 від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, та виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, відповідно. Також укладені договори купівлі продажу природного газу №460-БО-23/ТГО-328/12 від 31.07.2012 року та №14/2615/11 ТГО-351-11 від 30.09.2011 року.
Держфінінспекцією в Одеській області було направлено вимогу від 14.11.2014 №1 до одержувача бюджетних коштів (КП) про повернення бюджетних коштів до загального фонду державного бюджету в сумі, що використана ним не за цільовим призначенням, яку необхідно було виконати протягом 10 робочих днів після надходження вимоги, яка не була виконана відповідачем.
Не повернення КП бюджетних коштів до загального фонду державного бюджету в сумі, що використана ним не за цільовим призначенням, і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактично частина наданої субвенції була використана на погашення заборгованості за покупну теплову енергію згідно з договором від 05.11.2012 року №05-11-09/158/ТГО-577/09 перед ПАТ «Одеська ТЕЦ», що суперечить меті наданої субвенції та не відповідає вимогам п.16-1 Порядку №517.
Наведені обставини встановлені також висновком №2306/2307 судово-економічної експертизи по матеріалам справи №815/6922/14 від 30.09.2015 року, який є належним доказом у справі, оскільки стосується предмету доказування даної справи.
Посилання відповідача на те, що ним не були отримані кошти, а переведення субвенції на користь ПАТ «Одеська ТЕЦ» було здійснено управлінням Державної казначейської служби, було відхилено судом, оскільки матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що проведеною позивачем зустрічною звіркою у ПАТ «Одеська ТЕЦ» встановлено, що відповідні кошти зараховано в рахунок погашення заборгованості за куповану теплову енергію згідно договору, укладеному між КП з ПАТ «Одеська ТЕЦ», та про факт отримання бюджетних коштів від Одеського головного фінансового управління в рахунок зменшення кредиторської заборгованості КП за куповану теплову енергію у ПАТ «Одеська ТЕЦ» проінформовано комунальне підприємство листом від 29.12.2012 року №04/26-2469.
Посилання відповідача та третьої особи на те, що договори про взаєморозрахунки не визнані недійсними, відхилено судом, оскільки вони не змінюють по суті встановлених судом обставин. Чинність вказаних договорів та їх правомочність не спростовують встановлених судом обставин щодо використання частини субвенції не за цільовим призначенням.
Також відхилено посилання відповідача та третьої особи, що в подальшому кошти перераховані на рахунок НАК «Нафтогаз України», як на доказ, що підтверджує цільове використання коштів, оскільки це не змінює встановлених судом обставин щодо погашення кредиторської заборгованості КП за куповану теплову енергію у ПАТ «Одеська ТЕЦ» коштами, наданими як субвенція з метою погашення різниці в тарифах, що утворилася протягом 2009, 2010, 20121 роки та січень- листопад 2012 рік.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті (ст.3 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні).
Положеннями статті 8 (Основні функції органу державного фінансового контролю) вказаного Закону передбачено, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З аналізу наведеного вбачається наявність у органу державного фінансового контролю процесуальних повноважень щодо звернення до суду при не забезпеченні підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
На думку колегії суддів, з вищевказаного логічно вбачається, що саме зазначена підконтрольна установа, до якої звернуті вимоги в судовому процесі, і є тією особою, яка допустила порушення законодавства з питань збереження і використання активів шляхом вчинення протиправної, умисної дії, яка, в контексті даної справи, суперечить цільовому та ефективному використанню коштів державного бюджету.
Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Положеннями статті 13 вказаного закону передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать:
регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;
затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;
затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації;
здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;
погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на ідповідній території;
встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, рім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії;
погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС,огенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;
сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.
Також, зі змісту статті 20 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.
Статтею 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України та статті 23 Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” Кабінет Міністрів України прийняв 11.06.2012 року постанову №517, якою затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі Порядок).
Положеннями п.1-4 Порядку визначено, що ці Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість).
Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості (далі - субвенція) надається згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Головним розпорядником субвенції є Мінрегіон.
Відповідальними виконавцями відповідної бюджетної програми є Мінрегіон і Казначейство.
Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на 1 квітня 2012 р. і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків) на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.
Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; фінансові управління районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство “Енергоринок”; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство “Вугілля України”; вугледобувні підприємства.
Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення.
Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.
Відповідно до п.16-1 цього Порядку, надання субвенції із загального фонду державного бюджету здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) субвенція спрямовується на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, яка утворилася станом на 1 грудня 2012 р. та залишилася непогашеною на дату проведення взаєморозрахунків. Розрахунки з погашення такої заборгованості проводяться без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій;
2) підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, укладений підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, та іншими учасниками розрахунків.
8) підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, яка споживається населенням, та суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перераховують кошти в погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ на рахунок Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, відкритий в Казначействі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що КП у відповідності до пункту 4 Порядку у 2012 році були укладені договори про організацію взаєморозрахунків: від 07.12.2012 №676/517з-ГУ на суму 33365996,05 грн., сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя),' Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта), КП (сторона пята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (сторона сьома), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання); від 07.12.2012 №677/517з на суму 3909136,63 грн., сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта),- КП (сторона пята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання); від 07.12.2012 №678/517з-ГУ на суму 13789477,75 грн., сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта), КП (сторона пята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (сторона сьома), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання). Загальна сума усіх договорі складає 51064610,43 грн.
Звертаючсь з даним позовом Південний офіс Держаудитслужби зазначав, що КП шляхом підписання та скріплення печаткою вищезазначених договорів надало згоду на погашення кредиторської заборгованості за покупну теплову енергію, яку підприємство придбало у ПАТ «Одеська ТЕЦ», чим не дотримало вимоги п.16-1 Порядку та, відповідно, мети отримання субвенції з державного бюджету України.
Також позивач зазначив, що у порушення пп.8 п.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, ст.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.16-1 Порядку №517, отримувачем бюджетних коштів КП використано частину субвенції загального фонду державного бюджету (51064610,43 грн.) не на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, як того вимагає мета субвенції, а на погашення покупної теплової енергії.
З цього приводу суд зазначає, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року по справі №815/6922/14 задоволено клопотання КП частково та призначено у справі №815/6922/14 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено державній експертній установі Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України виготовлено висновок № 2306/2307 судово-економічної експертизи по матеріалам справи № 815/6922/14 від 30.09.2015 року, яким (а.с.171 т.3) встановлено, що дослідженням умов вищезазначених договорів не визначається загальний або спеціальний фонд державного бюджету, як джерело надання субвенції місцевому бюджету міста Одеси для погашення заборгованості цього бюджету перед КП, що постачало населенню теплову енергію за тарифами, узгодженими органами місцевого самоврядування.
При цьому, визначені п.16-1 Порядку №517 обмеження щодо цілього використання (лише на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ) стосуються тільки коштів загального фонду бюджету, а щодо коштів спеціального фонду (які відповідач також отримував) таких обмежень вказаний Порядок №517 не містить.
Наведені висновки, на думку суду, спростовують доводи позивача з приводу того, що КП вже шляхом підписання та скріплення печаткою вищезазначених договорів, які не містять визначення джерела фінансування (загальний чи спеціальний фонд бюджету), вчинило дії щодо нецільового використання коштів загального фонду державного бюджету.
Крім цього, Міністерством регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон) листом від 16.03.2015 року № 8/10-332-15 роз'яснено (на відповідний запит), що КП та ПАТ «Одеська ТЕЦ» є надавачами послуг та автоматично прирівнюються до учасників розрахунків, між якими можуть бути проведені взаєморозрахунки. Також у розясненнях акцентовано, що головною метою зазначеної субвенції було погашення заборгованості з різниці в тарифах на вироблення, транспортування та постачання теплової енергії населенню шляхом проведення взаєморозрахунків між учасниками, в тому числі між КП та ПАТ «Одеська ТЕЦ» за покупне тепло з подальшими розрахунками перед НАК «Нафтогаз України» або її дочірніми компаніями за купований природний газ (що фактично і відбулось в даному випадку, оскільки внаслідок виконання вказаних договорів НАК «Нафтогаз України» отримав вказані кошти субвенції у сумі 51064610,43 грн. у погашення заборгованості за спожитий газ, що не заперечував у судовому засіданні представник позивача та фактично відповідає меті субвенції), який складає приблизно 40% питомої ваги собівартості виробленої теплової енергії. За наданими роз'ясненнями вищевказана схема взаєморозрахунку виконує вимоги пункту 16-1 Порядку та не суперечить йому.
Більше того, за результатами проведеної судово-економічної експертизи експертом зроблено висновки, що договори: від 07.12.2012 №676/517з-ГУ на суму 33365996,05 грн, сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта), КП (сторона п'ята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (сторона сьома), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання); від 07.12.2012 року №677/517з на суму 3909136,63 грн, сторонами якого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша). Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент міського господарства Одеської міської ради (сторона четверта), КП (сторона п'ята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона шоста), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання); від 07.12.2012 року N 678/517з-ГУ на суму 13789477,75 грн, сторонами кого є Територіальний орган Казначейства в Одеській області (сторона перша), Одеське головне фінансове управління облдержадміністрації (сторона друга), Департамент фінансів Одеської міської ради (сторона третя), Департамент іського господарства Одеської міської ради (сторона четверта), КП (сторона п'ята), ПАТ «Одеська ТЕЦ» (сторона лоста), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (сторона сьома), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання), укладені у відповідності до вимог п.4 та Додатку 2 «Порядку та умов надання 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв 'язку невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».
Також, у висновках експертизи було зазначено, що виходячи з наданих матеріалів, спрямування саме Державною Казначейською службою частини субвенції Загального фонду державного бюджету 51064610,43 грн. не на погашення кредиторської заборгованості КП за спожитий газ, як того вимагає мета субвенції, а на погашення заборгованості за покупну енергію перед ПАТ «Одеська ТЕЦ», є недотриманням вимог пп.8 п.1 cт.1 Бюджетного Кодексу України, cт.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», п.16-1 Порядку.
Вказані обставини також свідчить про безпідставність вимоги позивача до КП про стягнення (повернення) грошових коштів, оскільки КП, як відповідна підконтрольна установа, до якої заявлені вимоги в судовому процесі, не є тією особою, яка допустила порушення законодавства з питань використання активів шляхом вчинення протиправної, умисної дії, яка, в контексті даної справи, могла суперечити цільовому використанню коштів державного бюджету.
Більше того, позивачем в акті ревізії було зазначено, що відповідні бюджетні кошти загального фонду субвенції було перераховано Головним фінансовим управлінням ОДА напряму ПАТ «Одеська ТЕЦ» (без зарахування вказаних коштів на рухунок КП) відповідно до умов договорів про організацію взаєморозрахунків, абз.6 п.16-1 Порядку та розпорядження Одеської ОДА від 10.07.2012 року №684/А-2012, а про факт отримання бюджетних коштів від Одеського головного фінансового управління в рахунок зменшення кредиторської заборгованості КП за куповану теплову енергію у ПАТ «Одеська ТЕЦ» лише проінформовано КП листом від 29.12.12 року №04/26-2469.
З наведеного вбачається, що КП взагалі не отримувало вказані кошти субвенції з загального фонду бюджету в сумі 51064610,43 грн., не мало їх у своєму розпорядженні та відповідно і фактично не мало можливості використати (перерахувати) їх не за цільовим призначенням.
Висновки ж суду першої інстанції з приводу того, що посилання відповідача на те, що ним не були отримані кошти, а переведення субвенції на користь ПАТ «Одеська ТЕЦ» було здійснено управлінням Державної казначейської служби, а тому такі кошті не можуть бути стягнуті з відповідача, слід відхилити, оскільки матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що проведеною позивачем зустрічною звіркою у ПАТ «Одеська ТЕЦ» встановлено, що відповідні кошти зараховано в рахунок погашення заборгованості за куповану теплову енергію згідно з договору, укладеному між КП з ПАТ «Одеська ТЕЦ», колегія суддів ввжає помилковими з огляду на таке.
На думку колегії суддів, вказана аргументація КП та висновок суду першої інстанції за змістом є неспіввідносними, а сам висновок суду не пояснює спростування вищевказаного доводу КП. Натомість, на думку апеляційного суду, відсутність спроможності КП, зокрема, в організаційному аспекті, вчиняти дії (в будь-якому вигляді) щодо перерахунку вказаних коштів виключає і відповідальність КП за вказаний перерахунок.
При цьому, додатково слід наголосити, що обсяг заборгованості КП погоджено територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу шляхом підписання протоколу від 06.12.2012 року №5.1.
Відповідно до цього протоколу, обласною комісією з питань погашення заборгованості підприємств паливо - енергетичного комплексу узгоджено обсяги заборгованості по КП за період з 01.01.2009 по 30.11.2013 на загальну суму 248696549,02 грн.
З огляду на вказані висновки, колегія суддів зазначає про дотримання під час апеляційного провадження ч.5 ст.353 КАС України, за якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Так, повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2020 року вказав, що: « 40.Проведеною зустрічною звіркою у Головному управління Державної казначейської служби України в Одеській області підтверджено факт надходження коштів субвенції з загального фонду державного бюджету 196995,1 тис. грн. Крім того, даною зустрічною звіркою підтверджено, що з поточного рахунку Одеського головного фінансового управління Облдержадміністрації кошти загального фонду у сумі 51064,61 тис. грн перераховано ПАТ «Одеська ТЕЦ».
41.Крім того, в ході ревізії на запит від 09 липня 2014 року №15-06-23-14/610 Управлінням Державної казначейської служби України у місті Одесі отримано наступну інформацію, що згідно з обліком, який ведеться в управлінні казначейства, КП «Теплопостачання міста Одеси» було включено до мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету з 2012 року в статусі одержувача бюджетних коштів (головний розпорядник бюджетних коштів Департамент міського господарства Одеської міської ради).
42.Проведеною зустрічною звіркою у ПАТ «Одеська ТЕЦ» встановлено, що відповідні кошти зараховано в рахунок погашення заборгованості за куповану теплову енергію згідно з договором, укладеним КП «Теплопостачання м. Одеси» з ПАТ «Одеська ТЕЦ».
43.Про факт отримання бюджетних коштів від Одеського головного фінансового управління в рахунок зменшення кредиторської заборгованості КП «Теплопостачання м. Одеси» за куповану теплову енергію у ПАТ «Одеська ТЕЦ» проінформовано Підприємство листом від 29 грудня 2012 року №04/26-2469.
44.Такі, зазначені в акті обставини, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, не дивлячись на посилання позивача, що саме ці обставини підтверджують, що заборгованість за куповану теплову енергію, яку Підприємство придбало у ПАТ «Одеська ТЕЦ» на суму 51064610,43 грн, складає кошти субвенції, які використано не за цільовим призначенням….».
Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів вважає необхідним враховувати правову позицію ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Враховуючи всі вищевстановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту доведення позивачем, яке б випливало із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, з приводу того, що КП, як відповідна підконтрольна установа, до якої звернуті вимоги в судовому процесі, допустила порушення законодавства з питань використання активів шляхом вчинення протиправної, умисної дії, яка, в контексті даної справи, могла суперечити цільовому використанню коштів державного бюджету.
Вищенаведені висновки також узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, в якій зазначено, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden). Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» наголошує на одному з обов'язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його «пропорційності», «справедливій рівновазі» між суспільним та приватним інтересами.
Колегія суддів вважає, що стягнення саме з КП коштів в сумі 51064610,43 грн. з врахуванням того, що: вказані кошти було перераховано саме Державною Казначейською службою як субвенцію загального фонду державного бюджету у сумі 51064610,43 грн.; КП вказані кошти не мало у своєму розпорядженні; договори від 07.12.2012 № 676/517з-ГУ, від 07.12.2012 року № 677/517з та від 07.12.2012 року Ns 678/517з-ГУ були підписані всіма учасниками без зауважень, а сам обсяг заборгованості погоджено територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу шляхом підписання протоколу від 06.12.2012 року №5.1, свідчить про не дотримання необхідного балансу та про наявність факту покладення на особу (КП) «індивідуального і надмірного тягаря».
Також, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності».
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
На думку суду, визначення Державою такого механізму надання субвенції з державного бюджету, за яким суб'єкт отримання фактично не має ключових («право вето») організаційних важелів впливу на порядок отримання такої субвенції, в сукупності з тією обставиною, що саме Держава в особі Держаудитслужби вчиняє дії щодо стягнення з КП вказаних коштів, свідчить про не впровадження Державою належних власних процедур для упорядкування процедури надання субвенції з державного бюджету, що виключає можливість отримання нею вигоди від вказаних дій.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що досліджувані позовні вимоги про стягнення з КП коштів в сумі 51064610,43 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, з матеріалів справи вбачається, що подаючи апеляційну скаргу, КП було сплачено судовий збір у розмірі 7308, 00 грн..
З огляду вказану обставину, враховуючи задоволення апеляційної скарги КП та відмову в позові Південного офісу Держаудитслужби, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Південного офісу Держаудитслужби на користь КП судового збору в розмірі 7308,00 грн..
При цьому, на думку суду, не зважаючи на задоволення апеляційної скарги і Одеської міської ради та сплату нею судового збору за апеляційне оскарження, вказані суми судового збору не належать до стягнення на користь Одеської міської ради, оскільки вказаний орган в розумінні адміністративного судочинства є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси та Одеської міської ради - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги Південного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Одеської міської ради, Головного фінансового Управління Одеської обласної державної адміністрації та Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення коштів - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) судовий збір в розмірі 7308 (сім тисяч триста вісім) грн..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.