09 листопада 2022 р.Справа № 440/6181/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 13.08.2021 по справі № 440/6181/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними дій щодо відмови скасувати обтяження рухомого майна №27127398 зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.10.2019 та зобов'язання виключити з Державного реєстру запис щодо встановлення публічного обтяження №27127398 на майно ОСОБА_1 зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.10.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ГУ ДПС у Полтавській області ухиляється від прийняття рішення про скасування податкової застави. На думку позивача, підстава сплати грошових зобов'язань - договір оренди землі визнаний в судовому порядку недійсним з моменту укладення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року було відмовлено у задоволенні позову
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що суд першої інстанції не належним чином дослідив обставини справи, встановивши факт або обставини , які свідчать про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ушимлення прав та свобод позивача не зазначив про противоправність дій суб'єкта владних повноважень . що зневілювало досягнення завдань адміністративного судочинства.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вважає, що контролюючий орган не мав права здійснювати з його майном будь-які операції або обмежувати його, складати будь-які документи направленні на його обтяження, у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань . визначених у декларації з плати за землю, оскільки підстава сплати грошових зобов'язань - договір оренди землі - визнаний в судовому порядку недійсним з моменту його укладання, а відповідач безпідставно ухиляється від прийняття рішення про скасування податкової застави, що є порушенням його прав . Дії податкового органу щодо відмови в скасуванні обтяжень рухомого майна №27127398 зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.10.2019 вважає протиправними, незаконними та такими що порушують його права.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Відповідно до даних інтегрованої картки платника (далі - ІКП) за позивачем ОСОБА_1 обліковувався податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900) виник 02.03.2015 в сумі 816,83 грн у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань визначених у декларації з плати за землю №1500002000 від 12.02.2015.
У зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 податкового боргу та на виконання вимог ст.59 ПКУ податковим органом була сформована та направлена поштою на адресу реєстрації платника податкова вимога № 26.10.15 №367-23 на суму 36118,11 грн, яка повернута до податкового органу у зв'язку із неврученням по причині закінчення терміну зберігання /а.с. 66/.
В подальшому, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №38/16-24 від 25.07.2019, яке разом із запитом №1457/16-31-56-17-24 від 25.07.2019 про надання переліку майна, на яке може бути розповсюджене право податкової застави, направлені поштою на адресу реєстрації платника та повернуті до податкового органу у зв'язку із неврученням по причині закінчення терміну зберігання /а.с. 64/.
На підставі рішення про опис майна у податкову заставу №38/16-24 від 25.07.2019 та за інформацією "НАІС ДДАІ" МВС України від 12.06.2019 податковим керуючим складено акт опису майна №9/16-24 від 28.08.2019 /а.с. 65/. Реєстрацію відповідного обтяження рухомого майна, яке включено до зазначеного акту опису майна, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна проведено 21.10.2019 за номером 27127398 /а.с.13/.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.11.2020, яке напрало законної сили 14.12.2020, у справі №917/746/20 визнано недійсним договір оренди землі від 11.01.2008, підписаний ФОП ОСОБА_1 та Полтавською районною державною адміністрацією, предметом якого є оренда земельної ділянки комерційного призначення площею 0,705 га /А.С. 22-28/.
У зв'язку з прийняттям рішення у справі №917/746/20 для припинення податкової застави позивач звернувся в заявою №17/03 від 31.03.21 (вх. №13933/6/16-31 від 01.04.2021) та заявою № 21/05 від 12.05.2021 (вх. № М/105 від 12.05.2020) до начальника Головного управління ДПС у Полтавській області про звільнення з податкової застави активів платника податків /а.с. 62, 63/.
Листом від 17.05.2021 за вих. №229/М/16-31-09 заступником начальника Головного управління ДПС у Полтавській області відмовлено позивачу в задоволенні заяви про припинення податкової застави, накладеної на рухоме майно позивача №27127398 зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.10.2019 /а.с. 16-18/.
Позивач не погодився із відмовою скасувати обтяження рухомого майна №27127398 зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.10.2019, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої виходив з того, що правомірність спірних рішення та акту опису майна відповідачем доведена, а позивачем наявність у нього податкової заборгованості не спростована.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Положеннями ст. 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п.п. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 98 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право податкової застави виникає у разі:
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з п. 89.3 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що у позивача існував податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900), який виник 02.03.2015 в сумі 816,83 грн у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань визначених у декларації з плати за землю №1500002000 від 12.02.2015,
Відповідно до даних ІКП з моменту виникнення податкового боргу по 02.07.2021 ОСОБА_1 по орендній платі з фізичних осіб нараховано 554055,86 грн, в тому числі: орендна плата з фізичних осіб (Полтавський район) - 447134,29 грн, орендна плата з фізичних осіб (м. Полтава) - 106921,57 грн /а.с. 67-109/.Тобто відповідачем правомірно винесено спірне рішення «Про опис майна у податкову заставу» №38/16-24.
Підстави припинення податкової застави визначені ст. 93 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 93.1 Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Отже, ст. 93 ПК України встановлює вичерпний перелік підстав для звільнення майна платника податків з-під податкової застави.
На підставі вищевикладеного, колегія судів робить висновок, що у зв'язку з існуванням заборгованості у позивача на час розгляду цієї справи, підстави для звільнення його майна з-під податкової застави у відповідача відсутні, і, відповідно, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача виключити з Державного реєстру запис щодо встановлення публічного обтяження №27127398 на майно ОСОБА_1 зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.10.2019.
Щодо доводу апелянта, що договір оренди земельної ділянки визнаний судом недійсним, колегія судів зазначає.
Так, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що податковий борг станом на 02.07.2021 складає в загальній сумі 257875,67 грн, в тому числі: орендна плата з фізичних осіб (Полтавський район) - 198840,28 грн, орендна плата з фізичних осіб (м.Полтава) - 59035,39 грн. Тобто, податковий борг складається з орендної плати за два різні об'єкти нерухомості. З моменту виникнення податкового боргу по дату подання позову уточнені декларації (розрахунки) з орендної плати від позивача до податкового органу не надходили. Із заявами про списання податкової заборгованості з орендної плати з урахуванням рішення Господарського суду Полтавської області від 13.11.2020 у справі №917/746/20 позивач до відповідача не звертався.
Крім того судом першої інстанції було вірно зазначено, що оскільки до предмету цього позову не входить правомірність нарахування відповідачем боргу з орендної плати, правомірність податкової вимоги судом не досліджується.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав належні і допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості дій щодо відмови скасувати обтяження рухомого майна №27127398 зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.10.2019.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 по справі № 440/10617/21 про задоволення позовних вимог прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року по справі № 440/6181/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 11.11.2022 року