09 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8409/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради (надалі також відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати неправомірним рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради щодо відмови призначити та виплатити державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім"ї за період з 01.05.2022 по 31.10.2022, згідно з повідомленням № 745 від 27.05.2022 про відмову в наданні державної соціальної допомоги;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім' ї ОСОБА_1 за період з 01.05.2022 по 31.10.2022 у відповідності до Постанови КМУ № 214 від 07.03.2022.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказала на те, що 18.05.2022 вона звернулася до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, проте відповідачем відмовлено , оскільки у складі сім'ї є непрацюючі працездатні, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно протягом 3 місяців . Зазначені обставини не відповідають дійсності, тому, на думку позивача, наявні підстави для призначення допомоги як малозабезпеченій сім'ї.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
31.10.2022 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у складі сім'ї є непрацюючі працездатні, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно протягом 3 місяців.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю у багатодітній сім'ї , що підтверджується копією посвідчення батьків багатодітної сім'ї серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 11.01.2017 та перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі.
18.05.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Рішенням Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №7899 від 27.05.2022 відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї у зв'язку із тим, що у складі сім'ї є непрацюючі працездатні, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно протягом 3 місяців.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
На реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям спрямований Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї. Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" визначені Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (далі Порядок №250).
Згідно із пунктом 1 Порядку № 250 цей Порядок визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім'ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.
За приписами пункту 3 Порядку № 250 призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Пунктом 5 Порядку № 250 передбачено, що для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи: заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходита майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).
Відповідно до пункту 9 Порядку № 250 середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців.
Шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи).
Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632.
Згідно із пунктом 10 Порядку № 250 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна соціальна допомога не призначається, якщо: 1) у складі сім'ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).
Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).
Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.
Як встановлено судом, підставою для прийняття оскарженого рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям стало те, що у складі сім'ї є непрацююча працездатна особа, яка не сплатила ЄСВ в мінімальному розмірі сумарно протягом 3 місяців.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період, за який враховуються доходи для призначення державної соціальної допомоги, сумарно більше ніж протягом трьох місяців, що не заперечується позивачем та підтверджується копією розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення державної соціальної допомоги /а.с.52/.
Разом з тим, суд зауважує, що пунктом 11 Порядку № 250 передбачено виключення з правової норми, викладеної у пункті 10 цього Порядку.
Так, згідно пункту 11 Порядку № 250 якщо у складі малозабезпеченої сім'ї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, державна соціальна допомога призначається:
1) не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо: у складі сім'ї є дитина з інвалідністю або особа з інвалідністю, яка згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребує постійного стороннього догляду; відсутність будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї.
Державна соціальна допомога за таких умов на наступний строк призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення виплати такої допомоги;
2) на один шестимісячний період, якщо малозабезпечена сім'я є багатодітною або у складі малозабезпеченої сім'ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), або мати (батько) у разі смерті одного з батьків і звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року.
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що самостійною підставою для призначення державної соціальної допомоги відповідно до підпункту 2 пункту 11 Порядку № 250 є наявність у малозабезпеченої сім'ї статусу багатодітної.
Водночас, твердження відповідача про те, що статус багатодітної сім'ї надає право на призначення допомоги лише за умови, що один з батьків звернувся (звернулася) за призначенням допомоги у липні - грудні 2020 року суперечить синтаксичній конструкції цієї норми.
Така умова для призначення державної соціальної допомоги як звернення у липні - грудні 2020 року, на думку суду, змістовно та синтаксично пов'язується з іншим випадком, передбаченим підпунктом 2 пункту 11 Порядку № 250, а саме: смертю одного з батьків.
Статус багатодітної сім'ї ОСОБА_1 підтверджується посвідченням НОМЕР_1 /а.с. 10/ та не заперечується відповідачем.
Відтак, ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї на підставі підпункту 2 пункту 11 Порядку № 250.
Помилкове трактування зазначеної норми призвело до прийняття Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради необґрунтованого рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 27.05.2022, що має наслідком визнання його протиправним та скасування.
У спірних правовідносинах відповідачем також порушено принцип "належного врядування" та право на майно позивача, захищене Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки відмовив в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї з підстав, не передбачених чинним законодавством.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи характер спірних правовідносин та беручи до уваги надання позивачем необхідних документів для нарахування державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, що не заперечується відповідачем, та зважаючи на фактичну відсутність підстави для відмови ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, викладеної в оскарженому рішенні Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.05.2022 № 242.
Позовні вимоги в частині виплати допомоги та її продовження задоволенню не підлягають як передчасні.
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з тим, принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Така правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі 440/3005/19.
Отже, витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради ( вул. Ст. Халтуріна, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 03195240) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про відмову ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 27.05.2022.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.05.2022 № 242.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя К.І. Клочко