справа№380/1458/22
11 листопада 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 )
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому заявлена позовна вимога: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 24.07.2021 по 02.12.2021; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 24.07.2021 до дня фактичного розрахунку 02.12.2021.
Ухвалою від 24.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 20.07.2021 № 703-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом голови Державної прикордонної служби України від 23.07.2021 № 717-ОС виключено ОСОБА_2 із списків особового складу та всіх видів забезпечення. При виключенні із списків особового складу 23.07.2021 позивачу із затримкою розрахунку проведено виплату безспірних сум: 13.08.2021 виплачено 113708,23 грн., що підтверджується випискою за карткою/рахунком АТ КБ «Приватбанк», інформацією з архівної відомості особистої картки грошового забезпечення (виплата включає матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 р - 2115 грн., одноразову допомогу при звільненні - 113412,80 грн.); 28.10.2021 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 13989,28 грн, що підтверджується випискою за карткою/рахунком АТ КБ «Приватбанк»; 03.12.2021 виплачено 43886,68 грн. заборгованості із компенсації за неотримане речове майно, що підтверджується випискою за карткою/рахунком АТ КБ «Приватбанк» та листуванням з військовою частиною.
Враховуючи несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні, він вважає, що відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку - з 24.07.2021 до 02.12.2021.
Ухвалою від 08.04.2022 зупинено провадження у справі.
Ухвалою від 11.11.2022 провадження у справі поновлено.
Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом голови Державної прикордонної служби України від 20.07.2021 № 703-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом голови Державної прикордонної служби України від 23.07.2021 № 717-ОС виключено ОСОБА_2 із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При виключенні із списків особового складу 23.07.2021 позивачу із затримкою розрахунку проведено виплату безспірних сум: 13.08.2021 виплачено 113708,23 грн., що підтверджується випискою за карткою/рахунком АТ КБ «Приватбанк», інформацією з архівної відомості особистої картки грошового забезпечення (виплата включає матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 р - 2115 грн., одноразову допомогу при звільненні - 113412,80 грн.); 28.10.2021 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 13989,28 грн, що підтверджується випискою за карткою/рахунком АТ КБ «Приватбанк»; 03.12.2021 виплачено 43886,68 грн. заборгованості із компенсації за неотримане речове майно, що підтверджується випискою за карткою/рахунком АТ КБ «Приватбанк» та листуванням з військовою частиною.
Враховуючи несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15 зазначав, що аналіз статей 116-117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 було висловлено правову позицію, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби військової служби.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 20 січня 2021 року у справі № 200/4185/20-а, від 20 січня 2021 року у справі № 240/12238/19, від 05 березня 2021 року у справі № 120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року у справі № 340/970/20
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , який проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 23.07.2021.
Відповідач 13.08.2021 виплатив позивачу 113708,23 грн, що включає матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2115 грн., одноразову допомогу при звільненні - 113412,80 грн. 28.10.2021 позивачу виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 13989,28 грн; 03.12.2021 виплачено 43886,68 грн. заборгованості із компенсації за неотримане речове майно. Остаточний розрахунок при звільненні проведено з позивачем 03.12.2021.
Отже, період затримки розрахунку при звільненні становить з 24.07.2021 по 02.12.2021 - 132 дні.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до інформації з особистої картки грошового забезпечення № 14647 2021 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням становив: за травень 2021 року 28923,61 грн, за червень 2021 року - 28923,61 грн, усього - 57847,22 грн., при діленні цієї суми на 61 день середньоденне (в календарних днях) грошове забезпечення становить 948,31 грн.
Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 125178,24 грн. (948,32х132), що не перевищує загальний розмір невиплачених своєчасно позивачу коштів, які належали до виплати при звільненні (171584,19 грн).
Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до статті 139 КАС України, судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 24.07.2021 до 02.12.2021.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.07.2021 до 02.12.2021 у сумі 125178,24 грн.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.