03 листопада 2022 року
справа №380/6596/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Іваненко В.І.,
за участю:
представника позивача Колянковського Т.М.,
представника відповідача Кульчицького Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (вул. Вітовського, 18, м. Львів, код ЄДРПОУ 40349068) про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення № 0064 від 21 лютого 2022 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримав від відповідача поштовим зв'язком супровідний лист від 18.02.2022 №07_4-12/1296, протокол №0081 від 17.02.2022 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу та рішення №0064 від 21.02.2022 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 2550 грн. Позивач із рішенням відповідача про накладення штрафу не погоджується, оскільки, в порушення вимог законодавства про рекламу, відповідач не повідомив позивача про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу; відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» не звертався письмово до позивача з пропозицією/вимогою про надання інформації про вартість реклами; наголошує на ряді розбіжностей в документах, отриманих від відповідача. Вказує, що в оскаржуваному рішенні відповідача від 21.02.2022 №0064 не встановлено та не описано чітко фактів порушення законодавства про рекламу як загалом так і з боку позивача, а лише наведено загальні фрази без жодної конкретизації. З огляду на викладене, вважає незаконним оскаржуване рішення відповідача. З наведених підстав позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 25.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №34472 від 16.05.2022), у якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що на адресу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області надійшло подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 15.11.2021 року №23/Р-27-4361 про порушення позивачем Закону України «Про рекламу». 01.02.2022 головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства України Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол №0050 про порушення позивачем законодавства про рекламу, а саме ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу». У відповідності до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», відповідачем скеровано на адресу позивача вимогу від 02.02.2022 №07_4-12/819 про надання належним чином завірених копій документів, що мають відношення до справи та письмових пояснень по факту вчинення порушення законодавства про рекламу. Також, у вимозі було повідомлено про дату та час розгляду справи. На вказану вимогу позивач жодним чином не відреагував, не надав інформацію про вартість реклами, розміщеної з порушенням вимог рекламного законодавства, та на розгляд справи не з'явився. 07.02.2022 відповідачем прийнято рішення №0047 про початок розгляду справи щодо позивача про порушення законодавства про рекламу. За порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, рішенням відповідача від 21.02.2022 №0064 на позивача накладено штраф у розмірі 2550 грн. Листом від 18.02.2022 №07_4-12/1296 вказане рішення надіслано на адресу позивача. Відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах своїх повноважень. З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 22.07.2022 здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09.08.2022.
09.08.2022 підготовче засідання відкладено на 23.08.2022 за клопотанням представника позивача.
12.08.2022 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідач не намагався виконати вимоги законодавства про рекламу як щодо дотримання процедурних положень та недопущення порушення прав позивача на участь в розгляді справи, виконання вимог щодо обґрунтованості свого рішення, натомість прийняв повністю свавільне рішення №0064 про накладення штрафу на позивача. Крім цього позивач зазначає, що розміщені на огорожі власної нерухомості на вході в таку нерухомість макети із зазначенням знаку для товарів та послуг, який належить позивачу, який також є співвласником нерухомості, на яких відсутні заклики до придбання конкретних товарів та послуг, без інформації про конкретні товари та послуги, натомість на яких міститься лише інформація про заклад з викладення знаку для товарів та послуг, не є рекламою, а є вивіскою в розумінні законодавства, що підтверджується висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у рішенні від 30.04.2020 по справі №323/3491/16-а. Позивач просить задоволити позовні вимоги повністю.
23.08.2022 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи на 21.09.2022.
Ухвалою суду від 25.08.2022 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судове засідання, призначене на 21.09.2022, ухвалено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача поза межами приміщення суду.
21.09.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням головуючого судді на самоізоляції.
10.10.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
12.10.2022 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулось у зв'язку із невиходом представника позивача на відеозв'язок.
26.10.2022 в судовому засіданні сторони оголосили вступні промови, судом досліджені докази та оголошено перерву до 03.11.2022.
Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.10.2021 Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради направлено на адресу позивача вимогу №23/Р-27-4016 від 22.10.2021 із повідомленням про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме самовільне встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, реклама на огорожі на вул. Золота, 2. Вказана вимога містить пропозицію про добровільне демонтування самовільно встановлених конструкцій до 30.10.2021, та попередження про примусовий демонтаж конструкцій у разі невиконання вимоги.
15.11.2021 Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради направлено на адресу відповідача подання №23/Р-27-4361 про порушення позивачем законодавства про рекламу.
01.02.2022 головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства України Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол №0050 від 01.02.2022 про порушення позивачем законодавства про рекламу, а саме розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Золота, 2 (чотири рекламоносія на огорожі) з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органів місцевого самоврядування.
У відповідності до вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», 02.02.2022 відповідачем направлено на адресу позивача вимогу №07_4-12/819 та запропоновано надати відповідачу до 17.02.2022 завірені належним чином копії: документів, що підтверджують факт оплати за встановлену рекламу (макетів реклами тощо), акти виконаних робіт; інших документів, що мають відношення до справи та письмові пояснення по факту порушення законодавства про рекламу. Крім цього, у вказаній вимозі міститься повідомлення, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу буде проведено 17.02.2022 з 09:00 год. до 11:00 год. в приміщенні Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області.
07.02.2022 відповідачем прийнято рішення №0047 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно позивача.
Відповідно до протоколу №0081 від 17.02.2022 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, працівниками відповідача встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» ФОП ОСОБА_1 прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_2 (чотири рекламоносія на огорожі) бкз дозволу органів місцевого самоврядування. В порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» не подано пояснення по факту вчинення правопорушення та інформацію щодо вартості розповсюдження реклами. Таким чином, не можливо встановити вартість розповсюдження реклами.
Згідно змісту вказаного протоколу, позивач не брав участі у засіданні стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.
21.02.2022 відповідачем винесено рішення №0064 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 2550 грн. та зобов'язано позивача сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету ГУК Львів/Львівська ТГ.
Листом від 18.02.2022 №07_4-12/1296 відповідачем направлено на адресу позивача для виконання рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17.02.2022 №0064 та протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 17.02.2022 №0081. Вкзаним листом відповідач запропонував позивачу представити, в Управління захисту споживачів документи, що підтверджують факт сплати штрафу на вказані рахунки, із наданням їх належним чином завірених копій, у 15-денний термін з дня отримання рішення.
Вважаючи рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17.02.2022 №0064 протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР) (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Цією ж статтею передбачено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з положеннями частини сьомої статті 8 Закону №270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Положеннями частини шостої статті 9 Закону №270/96-ВР встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Нормами частини першої статті 16 Закону №270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
Частиною другою вказаної статті передбачено вимоги до зовнішньої реклами, а саме: зовнішня реклама повинна розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.
Частиною третьою статті 16 Закону №270/96-ВР передбачено, що розташовувати засоби зовнішньої реклами забороняється: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила №2067, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (пункт 1 Правил №2067).
Згідно з пунктом 2 Правил №2067 спеціальними конструкціями є тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що на огорожі по АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 розміщено чотири конструкції із надписами «Альбертин» Паркінг для відвідувачів», з яких три конструкції розміром 2,40 х 1,20 м. та одна конструкція розміром 1,20 х 0,60 м., що підтверджується наявними в матеріалах справи фотозображеннями та відомостями з вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №23/Р-27-4016 від 22.10.2021. Дані конструкції на огорожі не містять зображень ні особи, ні будь-якого товару.
Відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 , зареєстрованого 25.04.2008 року у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, та відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.03.2017 №90774, зображення знака «Альбертин» зареєстровано як знак для товарів і послуг. Співвласником вказаного знаку є ОСОБА_1 .
Системний аналіз норм Закону №270/96-ВР та положень Правил №2067 дає змогу дійти висновку, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону №270/96-ВР.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі №323/3491/16-а.
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №161900968 від 02.04.2019, судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином суд погоджується із доводами позивача про те, що розміщені на огорожі власної нерухомості, на вході в таку нерухомість макети із зазначенням знаку для товарів та послуг, який належить позивачу, який також є співвласником цієї нерухомості, на яких відсутні заклики до придбання конкретних товарів та послуг, без інформації про конкретні товари та послуги, натомість на яких міститься лише інформація про заклад з викладення знаку для товарів та послуг, не є рекламою, а є вивіскою в розумінні законодавства.
Суд зауважує, що вивіски з надписом «Альбертин» Паркінг для відвідувачів» не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №323/1767/17, від 04.09.2019 у справі №1340/4421/18, від 11.11.2019 у справі №323/1360/17.
Таким чином, об'єкти, зазначені в оскаржуваному приписі відповідача, не є зовнішньою рекламою у розумінні статті 1 Закону України «Про рекламу».
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 21 лютого 2022 року №0064 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 992,40 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції №ВКТ5-1742-6663-Е4ТК від 20.04.2022.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 21 лютого 2022 року №0064 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу.
3. Судовий збір в розмірі 992,40 грн стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (вул. Вітовського, 18, м. Львів, код ЄДРПОУ 40349068).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2022.
Суддя Костецький Н.В.