Провадження № 11-кп/821/409/22 Справа № 710/1419/21 Категорія: ч.3 ст.286-1 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження № 12021250000000780 від 22.07.2021 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 08 червня 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Сердегівка Звенигородського району Черкаської області, українки, громадяники України, з середньою освітою, неодруженої, маючої на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимої,
визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Прийнято рішення про віднесення за рахунок держави витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз у розмірі 6178 грн. 38 коп.
В порядку ст.100 КПК України вирішена доля речових доказів,
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона 22 липня 2022 року близько 19.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи прав на керування вказаним транспортним засобом, рухаючись по вул.Заруддя в селі Матусів Звенигородського району Черкаської області, від вулиці Тодосія Осмачки в напрямку вулиці Заводська в світлу пору доби, в умовах необмеженої видимості , біля будинку №76, в порушення вимог п.п.2.1 а), 2.3 б), 2.9 а), 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагувала на її зміну, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для свого руху у вигляді велосипедиста, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду в попутному напрямку по її смузі руху, негайно не вжила заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не дотрималась безпечної дистанції та безпечного інтервалу, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди та створивши небезпеку для дорожнього руху, вчинила наїзд на задню частину велосипеда «Україна» під керуванням ОСОБА_9 .
Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист, ОСОБА_9 , отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Судом першої інстанції ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю його вчинення.
Зазначено, що стороною обвинувачення не надано суду доказів, які б могли довести «поза розумним сумнівом» вчинення саме ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України за обставин, вказаних у обвинувальному акті.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 порушує питання про скасування вироку Шполянського районного суду Черкаської області від 08 червня 2022 року через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, просить ухвалити новий вирок, яким визнати винуватою ОСОБА_7 та призначити їй покарання за ч.3 ст.286-1 КК України у виді 8 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки остання такого права немає. В решті вирок залишити без змін.
Вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.7, 9, 22, 23, 370, 374 КПК України упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, а рішення про недоведеність вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 кримінального правопорушення побудував на суперечливих та належно не перевірених доводах сторони захисту, не проаналізувавши їх в сукупності та взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості та достатності з усіма доказами, які наявні у матеріалах кримінального провадження та були подані стороною обвинувачення під час судового розгляду.
На думку прокурора, суд всупереч вимогам кримінального процесуального закону упереджено підійшов до показань свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_12 та безпідставно залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_13 , тоді як показання всіх свідків узгоджуються між собою, та іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження. Таким чином суд першої інстанції всупереч вимог ст.ст.94, 370, 374 КПК України не надав належної оцінки зібраним доказам, побудував своє рішення про виправдання ОСОБА_7 на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи сторони захисту, фактично не оцінивши докази обвинувачення та не навівши мотивів, з яких їх відкинуто.
Зазначає, що суд упереджено підійшов до дослідження протоколу слідчого експерименту від 09.09.2021 проведеного зі свідком ОСОБА_10 , в ході якого останній вказав, що під час ДТП 22.07.2021 за кермом перебувала ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора ОСОБА_6 в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі з наведених в ній підстав, обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 про законність, обґрунтованість вироку суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог сторони обвинувачення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та оцінивши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 до задоволення не належить.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд дотримався зазначених вимог закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , при цьому виходив із закріпленого в ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст.17 КПК України про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на користь особи.
З матеріалів провадження вбачається, що суд провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 відповідно до положень ч.1 ст.337 КПК України у межах висунутого обвинувачення згідно з обвинувальним актом, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Дотримався суд також норм, установлених ст.ст.10, 22 КПК України створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
Ретельно перевіривши всі зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Перевіривши, в межах повноважень наданих ст.404 КПК України обставини, встановлені під час кримінального провадження, колегія суддів вважає, що будь-які підстави, передбачені ст.409 КПК України для скасування вироку Шполянського районного суду Черкаської області від 08.06.2022, на чому наполягає сторона обвинувачення, відсутні.
В суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_7 свою винуватість не визнала та показала, що інкримінованого їй кримінального правопорушення не вчиняла, оскільки влітку 2021 року, дати та часу не пам'ятає, за кермом автомобіля був ОСОБА_14 , який вживав алкогольні напої, а саме, горілку, за обставин того, що вони з ОСОБА_10 , його сестрою, Настею та її хлопцем, ім'я не пам'ятає, та її донькою і сином ОСОБА_10 , на автомобілі останнього їздили на річку відпочивати, де, зокрема, вона, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вживали горілку. Ближче до вечора поїхали до ОСОБА_16 додому, де також вживали горілку. У подальшому вони з Настею, яка лягла на заднє сидіння автомобіля і заснула ОСОБА_17 , який був за кермом, поїхали за цигарками. Їхавши відчули удар, а вийшовши з автомобіля побачила з правого боку чоловіка, який лежав на узбіччі.
На думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілому, за наведених в обвинувальному акті фактичних обставин провадження, доводиться, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та письмовими матеріалами кримінального провадження, а саме: висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.07.2021; висновком судової токсикологічної експертизи № 05-3-08/2609 від 02.08.2021; висновком судово-медичної експертизи № 02-01/745 від 13.09.2021; висновком експерта № СЕ-19/124-21/11298-ІТ від 20.09.2021, протоколом слідчого експерименту від 09.09.2021.
Допитаний судом свідок ОСОБА_10 показав, що влітку 2021 року, дати не пам'ятає, вони разом із ОСОБА_7 , його сестрою Настею та її хлопцем ОСОБА_18 , і дітьми відпочивали на річці, при цьому вживали алкоголь. Потім вони на його автомобілі, який не перебував у його власності, але він ним володів та користувався, поїхали до нього до дому там відпочивали, коли закінчились цигарки вони у трьох поїхали до магазину, Настя на задньому сидінні заснула, він був за кермом. Він трохи обернувся і з'явився чоловік, який їхав по обочині праворуч, та він не встиг загальмувати.
При додатковому допиті свідок ОСОБА_10 показав, що під час ДТП за кермом була ОСОБА_7 , при цьому зазначив, що оскільки він був закоханий у останню, вирішив взяти вину на себе, але у подальшому подумав, що потрібен своїм дітям, тому змінив покази.
Свідок ОСОБА_11 , який є співробітником ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, місцевому суду показав, що прибувши на місце ДТП, власник автомобіля стверджував, що саме він був за кермом автомобіля, потім він передумав та вказав, що за кермом перебувала ОСОБА_7 .
Згідно показань неповнолітнього свідка ОСОБА_12 , допитаної судом першої інстанції, на час ДТП за кермом автомобіля перебувала ОСОБА_19 .
В свою чергу, свідок ОСОБА_13 показав, що він не був свідком ДТП, а про те, що за кермом автомобіля на момент ДТП була ОСОБА_20 йому повідомила ОСОБА_15 . При цьому ОСОБА_15 йому говорила, що вона спала в автомобілі та прокинулась в момент ДТП.
Свідок ОСОБА_21 місцевому суду показав, що інших свідків, крім ОСОБА_22 та її брата ОСОБА_23 не було, а останні завірили, що за кермом була ОСОБА_7 .
Судом першої інстанції також безпосередньо досліджено наступні письмові докази сторони обвинувачення, а саме, дані:
- витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021250000000780;
- протоколу огляду місцевості від 22.07.2021 із план-схемою та фототаблецею, згідно якого встановлено слідову картину дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, час, місце події, напрямок руху транспортних засобів, їх пошкодження, тіла та тілесних пошкоджень ОСОБА_9 ;
- заяву ОСОБА_10 про дозвіл на проведення його автомобіля , ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- протоколу обшуку від 22.07.202, згідно якого проведений обшук автомобіля, ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті якого були вилучені змиви із керма, важеля коробки передач, ручки відкривання водійських дверей з внутрішньої сторони;
- протоколу затримання ОСОБА_7 від 23.07.2021;
- постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів провадження від 22.07.2021, відповідно яких автомобіль ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед «Україна», та змиви із керма, ручки КПП, з внутрішньої ручки водійських дверцят автомобіля визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні;
- ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області від 27.07.2021 про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні;
- ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області від 27.07.2021 про надання дозволу на обшук автомобіля, ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- висновку експерта № СЕ-19/124-21/10900-ІТ від 13.09.2021 року;
- висновку експерта № СЕ-19/124-21/10901-ІТ від 13.09.2021 року;
- висновку експерта № СЕ-19/124-21/11298-ІТ від 20.09.2021 року;
- висновку експерта № 05-6-02/258 від 01.09.2021 року згідно якого, смерть ОСОБА_24 настала від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася переломом основи і склепіння черепа із забиттям речовини головного мозку і підоболонковою кровотечею, переломами кісток тулуба із масивною кровотечею, а також ранами, саднами і крововиливами кінцівок та отяготилась набряком із набубнявінням речовини головного мозку і недокрів'ям внутрішніх органів, ушкодження ОСОБА_9 описані у висновку виникли від дії тупого твердого предмета і при ударі об такий, можливо за механізмом ДТП, що зазначений у постанові, прижиттєві, спричинені не задовго до смерті, містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження. Смерть ОСОБА_9 перебуває у прямому причинному зв'язку із даними ушкодженнями;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 09.09.2021 згідно якого, свідок ОСОБА_10 вказав, що 22.07.2021 при ДТП за кермом була ОСОБА_7 .
Оцінивши надані прокурором та досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, приймаючи до уваги той факт, що усі сумніви й припущення підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого, а висунуте обвинувачення має ґрунтуватися виключно на підставі доказів, що відповідають критеріям, передбаченим ст.ст.85, 86 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Зокрема, колегією суддів встановлено, що в ході судового розгляду даного кримінального провадження, в межах пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, місцевим судом цілком повно, об'єктивно та всебічно досліджені здобуті та надані стороною обвинувачення докази і надано їм належну правову оцінку, на виконання вимог ст.94 КПК України, а доводи прокурора про протилежне, визнає безпідставними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що допитані під час судового слідства деякі свідки сторони обвинувачення, не були очевидцями вчиненого щодо потерпілого ОСОБА_9 кримінального правопорушення і лише підтверджують наявність певних обставин, тоді як покази свідка ОСОБА_10 є суперечливими, тому такі показання в основу обвинувального вироку не можуть бути покладені.
Зокрема, свідок ОСОБА_10 змінив свої покази в рамках іншого кримінального провадження № 12021250000000862 за фактом передання керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та клопотав про проведення його додаткового допиту. Тобто, свідок ОСОБА_10 викладав зовсім протилежні версії того хто перебував за кермом автомобіля, що викликає сумнів в їх правдивості.
Тоді як свідок ОСОБА_11 , який є співробітником ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, лише прибув на місце ДТП та не був очевидцям вчиненого щодо потерпілого ОСОБА_9 кримінального правопорушення саме обвинуваченою ОСОБА_7 .
Зазначені обставини також не підтвердив свідок ОСОБА_13 , оскільки про те, що за кермом автомобіля на момент ДТП була ОСОБА_7 йому відомо зі слів ОСОБА_12 .
Не був також безпосереднім свідком вчинення даного кримінального правопорушення і свідок ОСОБА_21 .
В свою чергу, неповнолітній свідок ОСОБА_12 , щодо обставин, хто перебував за кермом автомобіля на момент ДТП повідомила, що на час ДТП за кермом перебувала ОСОБА_7 , при цьому зазначений свідок зазначала, що не вживала алкоголь під час відпочинку на річці, однак на питання захисника вказала, що таки вживала алкоголь та перебувала в стані алкогольного сп'яніння. В зв'язку із чим покази свідка ОСОБА_12 у суду викликали сумніви у об'єктивності та справедливості свідчень. Також свідок ОСОБА_12 є сестрою свідка ОСОБА_10 .
З врахуванням чого, пояснення вищезазначених свідків не можуть слугувати беззаперечним доказом вини ОСОБА_7 .
Крім того з досліджених судом висновків щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.07.2021; судової токсикологічної експертизи № 05-3-08/2609 від 02.08.2021; судово-медичної експертизи № 02-01/745 від 13.09.2021 вбачається лише факт перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння.
Тоді як із дослідженого судом висновку експерта № СЕ-19/124-21/11298-ІТ від 20.09.2021 вбачається порушення водієм ОСОБА_7 ПДР України. Разом з тим, з даного висновку експерта вбачається, що його було виконано на підставі постанови слідчого про призначення судової автотехнічної експертизи в той час коли ОСОБА_7 визнавала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
В свою чергу, із протоколу проведення слідчого експерименту від 09.09.2021 вбачається, що свідок ОСОБА_10 вказав про перебування, 22.07.2021 близько 19:00 год., за кермом автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 .
З врахуванням наявних у матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.286-1 КК України, досліджених місцевим судом, яким надана належна оцінка, колегія суддів погоджується з його позицією, що суду не надано інших беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_7 перебувала за кермом автомобіля на момент ДТП за вказаних у обвинувальному акті обставин.
Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, колегія суддів визнає недоречними, оскільки судом досліджено та оцінено кожний доказ, зокрема і ті докази, на які прокурор безпосередньо посилається в своїй апеляційній скарзі.
За клопотанням учасників судового провадження, відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду просив повторно дослідити протокол слідчого експерименту від 09.09.2021 та допитати свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 та ОСОБА_11 . Разом з цим обґрунтування такого повторного дослідження доказів стороною обвинувачення фактично зводиться до необхідності надання їм апеляційним судом іншої юридичної оцінки.
Оскільки судом першої інстанції допитано вказаних вище свідків та досліджено надані прокурором докази в повному обсязі, зокрема, протокол слідчого експерименту, без процесуальних порушень, передбачених законом підстав для задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у даному кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено та відмовлено в його задоволенні, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 № 572/843/17 від 30.05.2019, згідно якої сам по собі факт непогодження з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів.
Перевіривши судове рішення в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України не доведена поза розумним сумнівом, а апеляційні вимоги прокурора таких висновків не спростовують.
Оскільки колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , апеляційна скарга прокурора залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, п.1 ч.1 ст.407, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати , -
Вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 08 червня 2022 року щодо ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст.426 КПК України.
Головуючий
Судді