Номер провадження 22-ц/821/1385/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/810/22 Категорія: 311000000 Ватажок-Сташинська А.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
08 листопада 2022 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 адвокат Кухта Володимир Борисович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кухти Володимира Борисовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що працював на посаді старшого наукового співробітника Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».
17 березня 2022 року його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього внутрішніми правилами трудового розпорядку.
На думку позивача, причиною його звільнення була публічна критика керівництва з його сторони, яку він вважав конструктивною.
Позивач вказував, що роботодавцем не роз'яснено як саме повинен виконувати свої обов'язки працівник в період дії воєнного режиму в регіоні, де ведуться активні бойові дії, що на його думку, унеможливлює звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
У зв'язку з незаконним звільнення, позивач також просив суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач стверджував, що незаконними діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, оскільки усупереч вимог чинного законодавства відповідач свідомо залишив позивача без засобів існування під час війни в державі, наражаючи своїми діями на небезпеку та загрозу життю і здоров'ю позивача, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав та глибину душевних страждань ОСОБА_1 , з відповідача належить стягнути моральну шкоду.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просив суд: 1) поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді старшого наукового співробітника Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»; 2) стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2022 року по дату прийняття судового рішення у справі з розрахунку 1241 грн. 64 коп. за 1 (один) робочий день; 3) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп.; 4) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 не виконував без поважних причин покладені на нього трудові обов'язки, у зв'язку з чим наказом відповідача притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте вжиті заходи не дали позитивних наслідків і позивач знову допустив невиконання своїх трудових обов'язків, суд прийшов до висновку, що звільнення відбулося з дотриманням положень трудового законодавства, у зв'язку з чим підстави для поновлення позивача на попередньому місці роботи відсутні.
Оскільки судом не задоволено вимоги про поновлення на посаді, у суду також відсутні й підстави для стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які, є похідними від вимог про поновлення на посаді.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кухта В.Б. подав апеляційну скаргу та просив суд: 1) поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді старшого наукового співробітника Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»; 2) стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2022 року по 15 квітня 2022 року в сумі 18624 грн. 60 коп.; 3) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп.; 4) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
В апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 оголошено догану. Після цього та до цього догани не оголошувались, жодних заходів впливу не застосовувалось. Апелянт працював на посаді старшого наукового співробітника відділу історії Гетьманства Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» з 2005 року. Оголошена догана 04 серпня 2021 року була вперше. Після її оголошення ОСОБА_1 виконував свою роботу та не порушував трудового розпорядку.
Вказує, що протягом усіх 17 років ОСОБА_1 належно виконував свою роботу, добросовісно працював у колективі та не заважав колегам виконувати свою роботу.
Всупереч п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судом першої інстанції не враховано попередню роботу позивача.
Апелянт стверджує, що причиною звільнення стала подія, яка відбулася 14 березня 2022 року, зокрема в цей день ОСОБА_1 , нібито перебуваючи на робочому місці, нібито почав виражатися нецензурною лайкою на адресу керівництва та співробітників закладу. Про це було складено доповідні записки, акти про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 з приводу своєї поведінки.
Вважає, що при розгляді справи судом не взято до уваги те, що через початок війни на території України та активні бойові дії в Чернігівській області всі установи працювали або в дистанційному режимі, або перебували на простої, або встановлювали графік чергування працівників.
Такий неофіційний графік і було складено керівництвом музею, згідно якого 14 березня 2022 року ОСОБА_1 працював у нічну зміну та не перебував на робочому місці.
Крім того, ведення бойових дій в області, зокрема у сусідніх населених пунктах, стало причиною нервової напруги в останнього. Саме через дану напругу і виникали конфліктні ситуації та сварки.
Звільнення з роботи через сказану ненормативну лексику, тим більше в період війни, на думку апелянта є несправедливим та негуманним.
Апелянт вважає, що оскільки ніким не було подано позов про захист честі, гідності та ділової репутації, ступінь тяжкості вказаного порушення не є таким, за що працівника звільняють із займаної посади.
На думку апелянта, конфлікт з колективом не означає, що робота ОСОБА_1 здійснювалась неналежно. Навпаки, він має досвід роботи на займаній посаді і таким чином вказував колегам на неякісне виконання роботи. Вся доказова база формується навколо показань свідків, які свідчили щодо конфліктної ситуації 14 березня 2022 року на робочому місці, а саме що позивач був невдоволений роботою керівництва, нецензурно лаявся на адресу колег. Тобто позивача звільнено через конфлікт з керівництвом. Інших доказів, окрім показань свідків та доповідних записок самих же свідків, у сторони відповідача немає.
Представник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» - адвокат Антоненко І.Є. надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Кухти В.Б., представника Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» - адвоката Антоненка І.Є., які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді старшого наукового співробітника відділу історії Гетьманства Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» (а.с. 8-9).
Відповідно до посадової інструкції старшого наукового співробітника Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», затвердженої генеральним директором 27 лютого 2017 року, старший науковий співробітник повинен знати правила внутрішнього трудового розпорядку, та несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією (а.с. 77).
Наказом генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Ребрової Наталії від 09 серпня 2021 року № 105-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » у зв'язку з систематичним порушенням норм етики та виявленням неповаги до колег, приниженням їх честі та гідності, вживанням на адресу колег ненормативної лексики та образливих слів, створенням конфліктних ситуацій, які заважають виконанню посадових обов'язків працівниками, що є порушенням п. 3.11 Правил внутрішнього розпорядку працівників Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» позивачу оголошено догану. Указаний наказ ОСОБА_1 не оскаржував (а.с. 59).
Відповідно до наказу генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Ребрової Наталії № 22-к від 15 березня 2022 року «Про припинення трудового договору» позивача звільнено 17 березня 2022 року з посади старшого наукового співробітника відділу історії Гетьманства за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Підставами звільнення зазначено: наказ про винесення догани від 09 серпня 2021 року № 105-к, доповідна записка завідувача відділу історії Гетьманства від 14 березня 2022 року № 01/1-16/22/4. (а.с. 63).
Як вбачається із доповідної записки завідувача відділу історії Гетьманства ОСОБА_2 від 14 березня 2022 року № 01/1-16/22/4, у відділі історії Гетьманства з 01 січня 2022 року триває напружена психологічна атмосфера, яку ініціює своєю поведінкою ОСОБА_1 . Він постійно висловлює своє невдоволення роботою керівництва закладу, критикує вказівки керівництва закладу та працівників відділу історії Гетьманства та відділу археології. 14 березня 2022 року, перебуваючи на робочому місці, близько 10 години ранку, обізвав ОСОБА_2 нецензурними словами, а також працівника відділу історії ОСОБА_3 , чим принизив їх честь та гідність. Свідками цієї зухвалої поведінки були працівники відділу археології ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 також систематично висловлює невдоволення щодо роботи ОСОБА_2 , як керівника відділу. У зв'язку з систематичним порушенням норм етики та виявленням неповаги до колег, приниження їх честі та гідності, створенням конфліктних ситуацій, які заважають виконанню посадових обов'язків працівниками закладу, що є порушенням п. 3.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», має дисциплінарне стягнення у вигляді догани від 09 серпня 2021 року № 105-к (а.с. 64).
Відповідно до наявного в матеріалах справи акта № 1 про відмову від надання пояснень від 15 березня 2022 року, генеральним директором Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» ОСОБА_7 , у присутності провідного інженера з кадрових питань ОСОБА_8 , завідувача відділу історії Гетьманства Хармак М.М., складено акт про відмову старшого наукового співробітника відділу історії ОСОБА_9 від надання пояснень з приводу систематичного порушення норм етики та виявлення неповаги до колег, викладених у доповідній записці завідувача відділу історії Гетьманства Хармак М.М. від 14 березня 2022 року № 01/1-16/22/4 (а.с. 65).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звільнення - 17 березня 2022 року ОСОБА_1 мав одне незняте дисциплінарне стягнення у виді догани, тому у відповідача були правові підстави для звільнення позивача, який вдруге допустив порушення трудової дисципліни, за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з подальшим систематичним невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, як працівника, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що оскільки ОСОБА_1 не виконував без поважних причин покладені на нього трудові обов'язки, у зв'язку з чим наказом відповідача притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте вжиті заходи не дали позитивних наслідків і позивач знову допустив невиконання своїх трудових обов'язків, його звільнення відбулося з дотриманням положень трудового законодавства, у зв'язку з чим підстави для поновлення позивача на попередньому місці роботи відсутні.
Такі висновки суду підтверджуються наявними у справі доказами, які були всебічно, повно та об'єктивно досліджені судом першої інстанції, а також показами допитаних у судовому засіданні свідків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судом першої інстанції правильно застосовано положення статтей 139, 142, 147, 149 КЗпП України та вірно визначено наявність доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог пункту 1.3 розділу І «Загальні положення» колективного договору Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» на 2019 - 2022 року та пункту 3.11 додатку 2 до указаного колективного договору, що вказує на наявність підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, тобто правомірність дій відповідача.
Посилання скаржника на те, що 14 березня 2022 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці через нічне чергування відповідно до неофіційного графіку, складеного керівництвом ОСОБА_10 спростовується наявними матеріалами справи та було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що конфлікт з колективом не означає, що робота ОСОБА_1 здійснювалась неналежно, адже він таким чином вказував колегам на неякісне виконання роботи, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 3.11 додатку 2 до колективного договору Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» - Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників колективного договору Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» одним із основних обов'язків працівників заповідника є гідно поводити себе, бути ввічливими і коректними з колегами, відвідувачами, утримуватись від дій, які заважали б іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки.
ОСОБА_1 ознайомлений з колективним договором, що підтверджується його підписом, а тому повинен був виконувати обов'язки, покладені на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кухти В.Б. зводяться до його незгоди з оскаржуваним рішенням, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кухти В.Б. слід залишити без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кухти Володимира Борисовича залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді
Повний текст постанови складений 11 листопада 2022 року