Справа № 632/446/22 Головуючий 1 інстанції - Васянович Г.М.
Провадження № 33/818/1310/22 Головуючий апеляційної інстанції - Курило О.М.
Категорія: ст. 130 КУпАП
09 листопада 2022 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Ковері Р.М., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який взяв захист своїх інтересів на себе, допитавши свідка ОСОБА_2 , за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валках справу за апеляційною скаргою правопорушника ОСОБА_1 на постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2022 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 496 грн. 20 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2022 року близько 19-00 години ОСОБА_1 , перебуваючи на вулиці Шкільній в селі Михайлівка Лозівського району Харківської області, здійснював керування транспортним засобом - автомобілем ВАЗ - 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря - нарколога № 46 від 29 05 2022 року КНП «Первомайська ЦРЛ».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2022 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що постанова не обґрунтована, підлягає оскарженню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Правопорушник зазначає, що в матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази вини вчинення адміністративного правопорушення, а ті докази, які взяв до уваги суд першої інстанції оформлені з порушенням вимог закону, що призвело до хибного висновку про доведеність наявності в діях порушення вимог п.2.9 Правил дорожнього руху України та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, посилається на те, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Позиції учасників судового апеляційного провадження.
В суді апеляційної інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав повністю подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суд вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах поданої апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених підпункт «а»п. 2.9.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 319615 від 29 05 2022 року, висновок щодо результатів медичного огляду від 29 05 2022 року КНП «Первомайська ЦРЛ» №46, відповідно до якого ОСОБА_1 29 05 2022 року о 21-25 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння та рапортом інспектора СРПП ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області (а.с.53).
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 46) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ - 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря - нарколога № 46 від 29 05 2022 року КНП «Первомайська ЦРЛ» на проходження дослідження біологічних зразків погодився підписавши протокол без зауважень. Крім того, з цього документу вбачається, що останній був ознайомлений із його змістом особисто.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей, щодо незгоди ОСОБА_1 із вищенаведеним медичним висновком, а також відсутні відомості щодо оскарження дій працівників медичного закладу.
Належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 заперечує відомості щодо керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та стверджує що такі відомості не відповідають дійсності і не підтверджуються відповідними доказами.
Із пояснень ОСОБА_1 та даних, що зафіксовані у відеозаписі, вбачається, що він виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я - КНП «Первомайська ЦРЛ», куди й був направлений о 20 годині 45 хв. 29 травня 2022 року, що підтверджується відповідним направленням, яке було складено поліцейським.
Також відеозаписом зафіксовано момент проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, який був проведений лікарем, зокрема момент проходження тесту на газоаналізаторі «Алконт» та його результат - 3.0% (а.с.78).
За результатами судово-токсикологічного дослідження сечі ОСОБА_1 , яка була вилучена 29 травня 2022 року о 21 годині 05 хв., виявлений етиловій спирт в кількості - 2,90%о, що підтверджується довідкою експерта (а.с.79).
В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що очевидним було те, що керування згаданим транспортним засобом здійснював саме ОСОБА_1 , оскільки автомобіль перебуває у його володінні, він не заперечував факту керування та зупинки, на вимогу пред'явив документи, які повинен мати при собі водій - свідоцтво про реєстрацію згаданого транспортного засобу та посвідчення водія, у подальшому погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як водій.
До цього ж свідок повідомив, що ОСОБА_1 , перебуваючи на місці події - зупинки транспортного засобу, підтвердив, що він після вживання алкогольних напоїв здійснював керування вказаним автомобілем (а.с.52).
Той факт, що керування зазначеним транспортним засобом за наведених вище обставин здійснював саме ОСОБА_1 підтверджується в матеріалах справи також тим, що після зупинки автомобіля останній, знаходячись у автомобілі, сидів на місці водія; транспортний засіб перебуває у його володінні; під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 ідентифікував себе саме як водій: на вимогу поліцейських пред'явив документи, про які йдеться вище, що зберігав при собі, погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта про те, що в матеріалах справи відсутня відеофіксація.
Відповідно до відомостей цього рапорту вбачається, що інспектором СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області здійснювався виїзд за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Михайлівка за фактом порушення ПДР України, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, водієм автомобіля ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_2 , червоного кольору, який був зупинений військовослужбовцями ЗСУ. Оскільки, згідно нормативно-правових актів КМУ фото та відео зйомка на режимних об'єктах ЗСУ заборонена, тому фото та відео зйомки вказаного адміністративного правопорушення немає (а.с.53).
Про це ж в судовому засіданні першої інстанції дали пояснення допитані у якості свідків ОСОБА_4 - інспектор СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення, та ОСОБА_5 - поліцейський СРПП цього ж відділення поліції. При цьому ОСОБА_4 повідомив, що, прибувши на місце події він побачив, що ОСОБА_1 сидів у автомобілі на місці водія.
Також свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожний окремо, повідомили, що жодних зауважень щодо: проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, складання матеріалів та протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не мав. В свою чергу пояснення зазначених осіб узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.49).
Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що наведені вище пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , конкретні, послідовні, узгоджуються між собою в деталях, а також узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 , який є особою, не заінтересованою у справі, сукупністю даних протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписом та наведеними письмовими доказами, суд дійшов висновку, що вони є достовірними, і бере їх в основу даного судового рішення.
До того ж, апеляційний суд як і суд першої інстанції не бере до уваги доводи ОСОБА_1 з приводу того, що керування автомобілем здійснював не він, а раніше йому знайомий ОСОБА_2 .
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він автомобілем не керував, а ним керував ОСОБА_2 і заявив клопотання про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 .
Перед тим, як допитувати свідка ОСОБА_2 , задовольнивши клопотання правопорушника, суд запропонував ОСОБА_1 дати докладні пояснення з приводу особливостей свого автомобіля, способів та вузлів його керування автомобілем свідком ОСОБА_2 .
На що ОСОБА_1 пояснив, що 29 травня 2022 року він звернувся на СТО до ОСОБА_2 , щоб той полагодив його автомобіль, а саме, відремонтував ходову (замінив супорта). Він же в цей час вживав спиртні напої разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , після цього він попросив ОСОБА_2 , щоб той сів за кермо і підвіз їх всіх до шкільного стадіону.
Серед іншого пояснив, що особливості його автомобіля наступні: сидіння водія оздоблене чохлом червоного кольору, на кермі шкіряний чохол та до ключа замка запалювання причіплені ще два інші ключі.
Вказав, коли вони під'їхали до стадіону, то там було до десяти дітей віком від 13-15 років, які могли б бачити, що в момент заїзду за кермом був саме ОСОБА_2 , хоча не зміг пояснити чому він не ініціював питання про допит цих осіб, за умови, що за кермом автомобіля, що заїжджав був не він, а саме ОСОБА_2 .
Після цього, в суді апеляційної інстанції був допитаний свідок ОСОБА_2 , якому були задані аналогічні запитання, що і правопорушнику.
Однак, ОСОБА_2 дав інші пояснення, а саме, що автомобіль він не ремонтував, сів за кермо сам, бо бачив, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої. З приводу керма зазначив, що воно звичайне заводське, ключ замка запалювання був один. Їхав він за кермом з метою встановити неполадки ходової частини автомобіля.
Враховуючи, що даний свідок дав зовсім інші пояснення, в тому числі і щодо особливостей автомобіля, які суттєво відрізняються від пояснень ОСОБА_1 , то на думку колегії суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , вважаючи їх неправдивими і такими, що надані суду з метою підтримання захисної позиції ОСОБА_1 , оскільки в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не підтвердив ті обставини, які він міг би об'єктивно сприймати якби дійсно керував автомобілем.
Також, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо критичного ставлення до пояснень свідка ОСОБА_2 , які є неконкретними, вони є і досить нелогічними, оскільки при дійсному здійсненні ним керування вказаним автомобілем, поверненні на місце події - місце зупинки транспортного засобу та повідомленні поліцейським про здійснення керування зазначеним транспортним засобом саме ним, за умови підтвердження цієї обставини об'єктивними доказами, у співробітника поліції були б відсутні підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом не відповідає дійсності та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та спроба уникнення відповідальності, яка передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду, наведених правопорушником в апеляційній скарзі, допущено не було.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 підпункту «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання правопорушника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись, ст. ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2022 року по справі щодо правопорушника ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського Апеляційного суду О.М. Курило