Іменем України
28 вересня 2022 року м. Кропивницький
справа № 401/320/20
провадження № 22-ц/4809/782/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Єгорової С. М.,
за участю секретаря судового засідання Гончар В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Світловодське АТП - 13507»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Приватне акціонерне товариство «СК «Провідна»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Волошина Н. Л.) від 28 квітня 2022 року та додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Волошина Н. Л.) від 30 травня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507» та ОСОБА_2 в якому поставила вимогами:
визнати водія ОСОБА_3 винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 02 лютого 2018 року на перехресті вулиць Героїв України і В. Бойка в м. Світловодську за участю автомобіля «Опель» «корса» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля ХАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159268,00 грн матеріальних збитків;
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000,00 грн як відшкодування моральної шкоди;
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 лютого 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля «Опель» «корса» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачці, та маршрутного автобуса ХАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ПрАТ «Світловодське АТП-13507» ОСОБА_3 .
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 вересня 2019 року справу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_4 закрито за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.
Позивачка вважає, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди був водій ОСОБА_3 , чиї дії спричинили зіткнення транспортних засобів та заподіяння їх механічних пошкоджень.
Вказаний випадок є страховим, а тому на підставі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/2103541/1206/7, укладеного страховиком з ОСОБА_2 , вона повідомила про нього ПрАТ «СК «Провідна». Відповіді на своє звернення позивачка не отримала.
29 травня 2019 року вона продала рештки пошкодженого власного автомобіля «Опель» «корса» за 49000,00 грн.
Позивачка стверджує, що їй було завдано майнову шкоду у розмірі 159268,00 грн, яка становить різницю між ринковою вартістю автомобіля «Опель» «корса» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП, яка становила 208268,00 грн, та його вартістю в пошкодженому стані на час продажу (49000,00 грн).
Позивачка вважає, що ПрАТ «Світловодське АТП-13507» несе відповідальність за завдану його водієм шкоду на підставі ст. 1172 ЦК України.
Через пошкодження її автомобіля, а також через розголос у місцевому ЗМІ про подію ДТП та нібито її винуватість вона зазнала душевних страждань за які вимагає грошову компенсацію.
Під час підготовчого провадження у суді першої інстанції позивачка подала заяву від 01 червня 2021 року (т. 2, а. с. 165) у якій виклала свої позовні вимоги у новій редакції, а саме:
«1. Стягнути з ПрАТ «Світловодське АТП-13507» на користь ОСОБА_4 159268,00 грн матеріальних збитків, 10000,00 грн моральної шкоди.
2. Стягнути з ПрАТ «Світловодське АТП-13507» на користь ОСОБА_4 судові витрати».
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, посилавшись на п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання водія ОСОБА_3 винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 02 лютого 2018 року за участю автомобіля «Опель» «корса», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 , та автомобілем «ХАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 на перехресті вул. Героїв України та Вадима Бойка у м. Світловодськ, а також позовні вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суд ухвалив продовжувати розгляд справи за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами до відповідача ПрАТ «Світловодське АТП-13507» про відшкодування матеріальних збитків у сумі 159268,00 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.
Вказана ухвала суду не оскаржувалася в апеляційному порядку.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено. Понесені позивачем судові витрати віднесено на її рахунок.
Оцінивши наявні у справі докази суд встановив, що в момент зіткнення транспортних засобів водій автобуса ОСОБА_3 не порушував Правил дорожнього руху України, а тому ДТП не перебуває у причинно-наслідковому зав'язку з його діями, що, за висновком суду, виключає підстави для настання відповідальності його роботодавця Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507» - відповідача по справі.
Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507» 11051,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Світловодське АТП-13507» витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд виснував, що оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то витрати позивачки на професійну правничу допомогу покладаються на неї, а не на відповідача. Натомість витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на позивачку, як на сторону, яка програла справу.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг
Апеляційна скарга на основне рішення суду
Не погодившись з рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2022 року, позивачка подала до суду апеляційну скаргу в якій вимагає скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка послалася на неправильність встановлення судом обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження й оцінки доказів, неправильне визначення відповідно до дійсних обставин правовідносин сторін та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, позивачка вважає, що суд не дав належної оцінки висновку інженерно-транспортної експертизи від 10 квітня 2018 року, схемі ДТП, складеної за участю її учасників.
Суд безпідставно взяв до уваги висновок експерта комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 29 травня 2019 року № 2362/22, яка проведена з порушенням зон регіонального обслуговування експертних установ. Крім того, експерт послуговувався неповними та недостовірними даними про подію ДТП.
Суд вийшов за межі позовних вимог, виснувавши про те, що ДТП сталася з вини позивачки, яка порушила вимоги деяких Правил дорожнього руху.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2022 року позивачка вимагає скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити відповідачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Стверджує, що суд неправильно оцінив надані відповідачем докази витрат на правничу допомогу. Зокрема, суд не врахував, що договір про надання правничої допомоги закінчився 31 грудня 2021 року, а тому з 01 січня 2022 року адвокат не мав підстав представляти інтереси відповідача в суді та надавати йому правничу допомогу. Суд допустив процесуальне порушення приймаючи від відповідача як доказ додаткову угоду № 2 від 31 грудня 2021 року до договору про надання правової допомоги в той час, як в самому договорі не вказано детальний перелік послуг, які надає адвокат.
Узагальнений зміст відзиву на апеляційні скарги
Відповідач подав один відзив на дві апеляційні скарги в якому не визнав вимог та доводів позивачки. Щодо оцінки висновків експертизи у цій справі, то він звернув увагу суду на те, що у висновку експерта інженерно-технічної експертизи від 10 квітня 2018 року 3 1466/1467/18-27 експерт висловив припущення, що ДТП може перебувати у причинному зв'язку з застосованим водієм автобуса маневром вліво. Це може означати, як наявність такого наслідкового зв'язку, так і його відсутність. Відповідач вважає, що в справі відсутні переконливі докази вини водія ОСОБА_3 у ДТП. Інші докази у справі вказують саме на наявність вини позивачки у ДТП, а тому висновки суду є правильними і обґрунтованими. Відповідач також вказав на недоліки наданих позивачкою доказів розміру її майнових втрат та неможливість використання як доказу наданого суду звіту про оцінку транспортного засобу та матеріальних збитків.
Стосовно розподілу судових витрат, то відповідач вважає, що позивачка не надала доказів своїх судових витрат на правничу допомогу.
Позиції сторін, висловлені в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Богданова М. Г. підтримали апеляційні скарги.
Представник відповідача адвокат Власечко О. І. заперечив стосовно апеляційних скарг позивачки, просив суд залишити їх без задоволення.
Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
02 лютого 2018 року о 07 год. 30 хв. у місті Світловодську Кіровоградської області на перехресті вулиць Героїв України та Вадима Бойко відбулася дорожньо - транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Опель» «корса», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 та автобуса ХАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Під час цієї ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
02 лютого 2019 року відносно позивачки ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії за ст. 124 КУпАП, згідно з яким вона порушила вимоги п. 2.3 б, п. 8.4 ПДР України чим спричинила дорожньо - транспортну пригоду.
Постановою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2019 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за протоколом серії БД № 028385 від 02 лютого 2019 року, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с. 18-21, справа № 401/412/18 провадження № 3/401/1/19, т. 2)
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасовано постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2019 року та постановлено нове судове рішення, яким провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.
13 березня 2021 року відносно ОСОБА_1 складений новий протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП за фактом скоєння нею дорожньо - транспортної пригоди, згідно якого ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом OPEL CORSA, р.н. НОМЕР_1 , не виконала вимогу 2.1 «Дати дорогу», порушивши правила проїзду перехрестя, а саме, повертаючи ліворуч, не надала переваги в русі автобусу ХАЗ , р.н. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. В провину ОСОБА_1 поставлено порушення вимог п. 2.3 б, п .8.4, п. 16.11 ПДР України.
Постановою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 червня 2021 року ( справа № 401/680/21, провадження № 3/401/314/21) провадження у щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому даною постановою встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений без дотримання вимог чинного КУпАП, так як складений через три роки з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, замість двадцяти чотирьох годин, як це передбачено ст. 254 КУпАП, і, відповідно, не може бути підставою для притягнення її адміністративної відповідальності.
ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП, яка сталася 02 лютого 2018 року, не притягувався, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно нього не складався.
На час скоєння ДТП транспортний засіб ХАЗ 3250.02, номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 , 28 лютого 2017 року видано тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_3 з правом користування до 20 лютого 2022 року на ПАТ «Світловодське АТП - 13507», яким останнє користувалося згідно з договором оренди (найму) транспортного засобу від 20 лютого 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 154, який укладено між ОСОБА_2 і ПрАТ «Світловодське АТП 13507» терміном на 5 років до 20 лютого 2022 року.
ОСОБА_3 з 21 лютого 2017 року прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів категорії Д автомобільної колони 1 ПрАТ «Світловодське АТП 13507» і станом на 02 лютого 2018 року ці особи перебували у трудових відносинах.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Щодо доводів апеляційної скарги на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2022 року
У цій справі між сторонами, які є учасниками ДТП, яка сталася 02 лютого 2018 року, виник спір про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.
Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін
Згідно зі ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частин 1 - 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що механічні пошкодження належного позивачці транспортного засобу завдано внасілодок зіткнення з транспортним засобом, яким на підставі договору користується відповідач для здійснення маршрутного перевезення пасажирів.
Твердження позивачки про те, що зіткнення сталося в момент, коли її автомобіль стояв, а автобус відповідача рухався не підтверджено жодним доказом у справі, окрім висновку інженерно-транспортної експертизи від 10 квітня 2018 року, якому суд першої інстанції дав належну оцінку, про що вказано нижче.
З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталася під час руху її учасників на перехресті нерівнозначних доріг.
Тож до правовідносин сторін застосовуються положення ст. 1188 ЦК України, які відсилають до загальних підстав цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, які передбачені ст. 1166 - 1167 ЦК України
Зміст положень відповідних статей ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: настання шкоди, протиправна поведінка особи, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до частин 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Поряд з цим, ст. 82 ЦПК України визначено підстави звільнення від доказування. Так згідно з ч. 6 цієї статті Кодексу вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (ч. 7 ст. 82 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Суд першої інстанції правильно встановив, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасовано постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2019 року та постановлено нове судове рішення, яким провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин ОСОБА_1 звільняється від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, а тому суд, розглядаючи спір в порядку цивільного судочинства, не вправі обговорювати її вину.
Суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, неправильно застосував норми процесуального права та дійшов безпідставного і необґрунтованого висновку, викладеного в мотивувальній частині рішення, а саме: «зіткнення автобуса «ХАЗ-3250.02» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Opel-Coгsa» під керуванням ОСОБА_1 сталося через недотримання останньою вимог п.п. 16.3., 16.11., розділу 33 п.2.1. «Правил дорожнього руху України» […]».
Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги позивачки є обгрунтованими, а рішення суду підлягає зміні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановлена судом відсутність вини одного з учасників ДТП презюмує наявність вини іншого її учасника у випадку взаємодії транспортних засобів, навіть коли він раніше не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності за вчинене.
Однак такий, інший, учасник ДТП може спростовувати презумпцію своєї вини, доводячи свою невинуватість на загальних підставах.
Таківисновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 1166, ст. 1188 ЦК України.
У цій справі відповідач не погодився з винуватістю водія автобуса ХАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , який на час ДТП виконував свої трудові обов'язки, перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Місцевому суду сторони по справі надали два протилежних за змістом експертних висновки (висновок експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи від 10 квітня 2018 року № 1466/1467/18-27 та висновок експерта за результатами проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної експертизи від 29 травня 2019 року № 2362/22).
Обидві ці експертизи призначалися Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області під час розгляду справи № 401/412/18 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Спершу постановою Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Гармаш Т. І. від 13 березня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення № 401/412/18 було призначено інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу обставин ДТП проведення якої доручено експерту Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (веб-адреса судового рішення у ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/73015136).
У висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи від 10 квітня 2018 року № 1466/1467/18-27, експерт Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Грігором Г. М. зазначив, зокрема, таке:
«[…] 3) в розглянутій дорожній обстановці водію автобуса ХАЗ ОСОБА_3 , з метою уникнення зіткнення з автомобілем Opel Corsa у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР слід було відмовитись від здійснення маневру вліво, а продовжувати рух в раніше обраній смузі руху.
4) умовою, яка могла забезпечити безпеку і можливість запобігання ДТП для водія автобуса ХАЗ ОСОБА_3 , виконання ним вимог п. 10.1 ПДР, тобто - категорична відмова ним (водієм автобуса) від здійснення маневру вліво на смугу зустрічного руху, а просто прямолінійний рух автобуса, що виключало перетинання траєкторій руху ТЗ і виключало зіткнення.
5) В розглянутій дорожній обстановці в причинному зв'язку з фактом даної ДТП, може перебувати застосований водієм автобуса маневр вліво, який не відповідав вимогам п. 10.1 ПДР».
Потім постановою Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Гармаш Т. І. від 13 грудня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення № 401/412/18 призначено судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу обставин ДТП, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса (веб-адреса судового рішення у ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/78621177).
Тож місцевий суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, вважав недостатнім для з'ясування всіх обставин справи висновок експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи від 10 квітня 2018 року № 1466/1467/18-27 .
У висновку експерта за результатами проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної експертизи від 29 травня 2019 року № 2362/22 експерти ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зазначили, зокрема, таке:
«[…] 5) в даній дорожній обстановці, при обставинах пригоди вказаних у своїх поясненнях, водій автобуса «ХАЗ-3250.02» ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 «Правил дорожнього руху України»;
6) в даній дорожній обстановці, при обставинах пригоди вказаних у своїх поясненнях, водій автобуса «ХАЗ-3250.02» ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем «Ореl-Согsа» під керуванням водія ОСОБА_9 (Мейлах);
7) в даній дорожній обстановці, при обставинах пригоди вказаних у своїх поясненнях, в діях водія автобуса «ХАЗ-3250.02» ОСОБА_3 невідповідностей з вимогами «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, не вбачається»
Колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги висновки експертів в частині оцінки дій водія ОСОБА_4 та не цитує їх у своєму судовому рішенні з підстав преюдиційності вище вказаного судового рішення про відсутність її вини.
Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі ч. 2 ст. 76 ЦПК України. Пи цьому, відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з оцінкою обох висновків експертиз на предмет їх всебічності, повноти та об'єктивності експертних досліджень, яку надав суд першої інстанції.
Так судовий експерт ОСОБА_10 у свому висновку від 10 квітня 2018 року № 1466/1467/18-27 виходив з того, на момент зіткнення автомобіля «Опель» «корса» і автобуса «ХАЗ» автомобіль «Опель» «корса» звільнив смугу руху автобуса, а водій автобуса «ХАЗ» ОСОБА_3 здійснив маневр вліво зі смуги свого руху на смугу зустрічного руху, що може перебувати в причинному зв'язку з ДТП.
Однак такі висновки експерт обґрунтував складеною ним самим масштабною схемою (Т. 1, а. с. 40, останній абзац), а не схемою ДТП, яка була складена на місці події 02 лютого 2018 року поліцейським за участі учасників цієї пригоди (Т. 1, а. с. 9) та яка долучена до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, наданої експерту для дослідження.
Зі схеми ДТП, яка була складена на місці події 02 лютого 2018 року поліцейським за участі учасників цієї пригоди (Т. 1, а. с. 9) неможливо встановити розташування транспортних засобів на перехресті доріг в момент їх зіткнення так, як після цього вони продовжили свій рух і зупинилися на віддалі від цього місця за межами перехрестя.
Крім того, з цієї схеми вбачається, що на самому перехресті напрямок головної дороги має певний кут зміщення вліво у напрямку руху автобуса. На перехресті дорожня розмітка відсутня. Ширина проїзної частини перехрестя на схемі не вказана. Відстань від правого краю перехрестя у напрямку руху автобуса до можливого місця зіткнення транспортних засобів складає 6,8 м, але не вказана відстань від місця зіткнення до лівого краю перехресття та загальна ширина проїзної частини в цьому місці.
До того ж експерт не врахував повною мірою процитовані ним пояснення водія ОСОБА_11 , яка пояснила, що виїхавши на перехрестя з другорядної дороги та виконуючи на перехресті поворот ліворуч, вона рухалася за автомобілем, який рухався перед нею і зупинився на перехресті, щоб пропустити пішохода, що своєю чергою змусило її гальмувати.
З огляду на відсутність відомостей про ширину перехрестя та пояснення ОСОБА_6 про дорожню обстановку на момент ДТП видається необґрунтованим висновок експерта Грігора Г. М. про те, що автобус «ХАЗ» під керуванням ОСОБА_3 не мав перешкод для руху в обраному ним напрямку по своїй смузі руху.
Не обґрунтував експерт ОСОБА_10 з посиланням на конкретні матеріали чи дослідження і свій висновок про зміну напрямку руху водієм автобуса. Таких пояснень учасники ДТП на місці події не надавали, в схемі ДТП це не зафіксовано.
Зрештою, даючи відповідь на поставлене судом питання про те, дії кого з учасників знаходяться у причинному зв'язку з ДТП, що сталася експерт ОСОБА_10 у п. 5 констатуючої частини висновку вказав: «В розглянутій дорожній обстановці в причинному зв'язку з фактом даної ДТП, може перебувати застосуваний водієм автобуса маневр вліво, який не відповідав вимогам п. 10.1 ПДР».
Тож, даючи відповідь на одне з ключових питань експертизи про причинн-наслідковий зв'язок між діями водіїв і зіткненням транспортних засобів, експерт вжив сдово «може», що вказує на те, що висновок є можливим, але не точним.
Отже. відповідь експерта не є категоричною, а ґрунтується на припущенні, що робить неможливим її використання при доведенні вини водія автобуса.
Натомість у висновку експерта за результатами проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної експертизи від 29 травня 2019 року № 2362/22 суд першої інстанції істотних недоліків та суперечності іншим доказам у справі не виявив.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати неправильною оцінку суду вказаних доказів.
Так твердження позивачки про те, що висновок експерта за результатами проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної експертизи від 29 травня 2019 року № 2362/22 суперечить дійсним обставинам ДТП не підтверджується наявними у справі доказами.
Колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги аргумент позивачки про проведення експертизи експертами Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса всупереч п. 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом МЮ України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 поза зоною регіонального обслуговування, визначеною додатком 1 до цієї Інструкції.
Дійсно, абзацом 1 п. 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом МЮ України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (в редакції, яка діяла станом на час призначення судом у справі про адміністративне правопорушення судової експертизи, тобто станом на 13 грудня 2018 року) було передбачено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеними у додатку 1 до цієї Інструкції.
Водночас абзацом 2 п. 1.6 Інструкції було передбачено, що за наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи.
Тож доручення експертизи експертам поза зоною регіонального обслуговування категорично не заборонено.
Згідно з інформацією з ЄДРСР у справі про адміністративне правопорушення № 401/412/18 Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області після отримання висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи від 10 квітня 2018 року № 1466/1467/18-27, який склав експерт Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Грігором Г. М., ухвалив постанову від 31 жовтня 2028 року про призначення додаткової судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи обставин ДТП і доручив її проведення експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (веб-адреса судового рішення у ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/77564057).
Згодом, а саме 13 грудня 2018 року суд змінив виконавця цієї експертизи, доручивши її проведення експертам Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса, про що ухвалив відповідну постанову (веб-адреса судового рішення у ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/78621177), мотивуючи своє рішення тим, що подальше проведення експертизи зазначеної у постанові суду від 31 жовтня 2018 року Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та експертом Грігором Г. М. є неможливим та може призвести до подальшого затягування розгляду судової справи.
Тож суд в межах своєї компетенції вирішив питання про зміну експертної установи, ухваливши про це мотивоване рішення.
З огляду на це, доводи апеляційної скарги про допущені судом порушення під час призначення цієї експертизи на недопустимість отриманого доказу є безпідставними.
Дослідивши та належно оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції правильно встановив, що на час ДТП, внаслідок якої належний позивачці транспортний засіб отримав механічні пошкодження, водій автобуса «ХАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , яким на підставі договору користувався відповідач, Правил дорожнього руху України не порушував, виявивши небезпеку для руху почав зменшувати швидкість руху, на що вказують зображені на схемі ДТП сліди гальмування у напрямку руху автобуса, а його дії не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Отже, відповідач надав суду докази відсутності вини його водія ОСОБА_3 у завданні шкоди ОСОБА_1 , а тому суд обґрунтовано і правильно відмовив в задоволенні позову.
Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.
Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2022 року
В апеляційній скарзі позивачка стверджує, що суд першої інстанції присудив відповідачу компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, які є недоведеними.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності надання адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості з урахуванням конкретних обставин справи.
У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд першої інстанції правильно встановив, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу підтверджується наявними у справі доказами, які надав відповідач, а саме: договором про надання правової допомоги № 01/03-2020 від 27 березня 2020 року; додатковою угодою від 31 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги № 01/03-2020 від 27 березня 2020 року; додатковою угодою № 2 від 31 грудня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 01/03-2020 від 27 березня 2020 року; ордером на надання правничої правової допомоги від 30 березня 2020 року; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4129 від 19 грудня 2011 року; актом № 01/03-2020 виконаних робіт ( наданих послуг) від 02 травня 2022 року; платіжним дорученням № 7847 від 02 травня 2022 року; випискою з рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» за період 02 травня 2022 року по 03 травня 2022 року.
Доводи позивачки про те, що з 01 січня 2022 року адвокат Адвокатського бюро «Васечка Олексія» Васечко О. І. не мав повноважень надавати правничу допомогу відповідачу у зв'язку із закінченням строку дії укладеного між ними договору суперечать доказам у справі. Зокрема, згідно з додатковою угодою № 2 від 31 грудня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 01/03-2020 від 27 березня 2020 року АБ «Васечка Олексія» і ПрАТ «Світловодське АТП-13507» внесли зміни до раніше укладеного між ними договору про нанадання правничої допомоги і визначили, строк його дії до 31 грудня 2022 року (Т. 3, а. с. 104).
Зміст акту виконаних робіт від 02 травня 2022 року № 1-01/03-2020 щодо переліку наданих адвокатським бюро послуг клієнту не суперечить змісту договору про надання правової допомоги № 01/03-2020 від 27 березня 2020 року та достатньою мірою є докладним в частині переліку послуг, які надані адвокатом клієнту у цій справі, розміру гонорару адвоката, що дає можливість оцінити їх.
Фактичну сплату відповідачем гонорару адвоката за надані послуги підтверджено розрахунковим документом (платіжним дорученням від 02 травня 2022 року, т. 3, а. с. 62)
З огляду на вимоги ч. 4 ст. 139 ЦПК України, а також на обставини надання правничої допомоги відповідачу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про співмірність заявлених позивачем витрат, натомість доводи позивачки про не співмірність присудженої відповідачу компенсації є безпідставними.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції ухвалив оскаржувані рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги позивачки без задоволення, а судові рішення - без змін.
Про судові витрати
Оскільки апеляційний суд залишає подану позивачкою апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених позивачкою у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Від відповідача заяв про судові витрати у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку до суду не надійшло.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2022 року задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2022 року висновок суду про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася через недотримання ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України. В інших частинах рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2022 року залишити без змін.
Вимоги апеляційних скарг ОСОБА_1 на додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2022 року залишити без задоволенна, а рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 10 листопада 2022 року.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: А. М. Головань
С. М. Єгорова