Провадження № 22-ц/803/4798/22 Справа № 184/2697/21 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 листопада 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 184/2697/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2022 року, яке ухвалено суддеюКобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 травня 2022 року, -
У грудні 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» (надалі - ОСББ «Скіфське містечко») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ОСББ «Скіфське містечко» є представником співвласників житлових будинків АДРЕСА_1 та діє у відповідності до ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» і статуту ОСББ.
До компетенції правління відноситься підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною оплатою співвласників внесків та платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості у відповідності до законодавства; розпорядження коштами об'єднання, відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису.
ОСББ «Скіфське містечко» забезпечує житлово-комунальні послуги, в тому числі, квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачам по справі.
У відповідності до довідки КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 02 листопада 2021 року № 97, ОСОБА_1 є власником 2/3 частини вищевказаної квартири, а ОСОБА_2 є власницею 1/3 частини квартири.
Оскільки ОСББ «Скіфське містечко» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_3 , забезпечує управління та утримання, то відповідачі, які є власниками квартири, що розташована у вищевказаному житловому будинку, повинні виконувати покладені на них зобов'язання, в тому числі, сплачувати загальнообов'язкові внески.
Однак, починаючи з грудня 2018 року, відповідачі, які, в даному випадку, є боржниками, свої зобов'язання не виконують, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість за період з грудня 2018 року по грудень 2021 року в розмірі 5 241 грн. 20 коп.
З урахуванням часток відповідачів, позивач просив суд стягнути на користь ОСББ «Скіфське містечко» з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 3 494 грн. 13 коп., а також, у зв'язку із простроченням виконання своїх зобов'язань, стягнути інфляційні збитки у розмірі 333,38 грн., 3% річних у розмірі 132,67 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 513,33 грн., витрати на професіну правничу допомогу у розмірі 1 010,35 грн. та на отримання довідки БТІ в сумі 469,93 грн.; а з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 1 514 грн. 04 коп., інфляційні збитки у розмірі 166,69 грн., 3% річних у розмірі 66,34 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 756,67 грн., витрати на професіну правничу допоомгу у розмірі 505,17 грн. та на отримання довідки БТІ в сумі 234,97 грн.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСББ «Скіфське містечко» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне зв'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСББ «Скіфське містечко» забезпечує житлово-комунальними послугами будинок АДРЕСА_3 , у тому числі й квартиру АДРЕСА_4 , співвласниками якої є відповідачі у справі. Відповідно до Статуту ОСББ «Скіфське містечко» саме ОСББ несе всі витрати на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, а власники квартир зобов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі на утримання житлового будинку та прибудинкової території, згідно тарифів, затверджених загальними зборами співвласників ОСББ. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами ОСББ «Скіфське містечко», а тому зобов'язані виконувати рішення загальних зборів, якими й було визначено тарифи, які було додано до позовної заяви, однак безпідставно не враховано судом першої інстанції. Позивач вважає, що належними та допустими доказами щодо розміру заборгованості відповідачів є кошторис, протоколи зборів та розрахунок заборгованості, а тому не погоджується із висновком суду першої інстанції пр те, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги, оскліьки не надано детального розрахунку із зазначенням опису виконаних робіт щодо утримання будинку та прибудинкової території.
Крім того, просить суд врахувати судову практику Верховного Суду у аналогічних спорах, зокрема, у справах №910/11312/17, №757/29813/17 та 910/1395/19.
У відзиві на апеляційну скаргу, який подано з порушеннями ч. 4 ст. 360 ЦПК України (до відзиву не додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи), відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , просить закрити провадження у справі №184/2697/21 за апеляційною скаргою особи ОСОБА_4 , яка самовільно привласнила собі повноваження керівника ОСББ «Скіфське містечко», оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не наділена повноваженнями та які не підтверджені відповідно до діючого законодавства.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2016 року було затверджено Статут ОСББ «Скіфське містечко» (а.с.10-20).
У відповідності до п.1.1 Статуту, ОСББ «Скіфське містечко» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , відповідного до ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» і «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (а.с.11).
Згідно з протоколом № 1 Установчих зборів співвласників багатоквартирних будинків, проведених 05 червня 2016 року, було затверджено рішення, зокрема, і щодо кількості співвласників багатоквартирного будинку, його площі (а.с.22-24).
Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко», 30 липня 2017 року було прийнято рішення про початок самостійного обслуговування багатоквартирних будинків та прибудинкової території (а.с.29).
Протоколом загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко», проведених 02 березня 2019 року, було прийнято кошторис на 2019 рік та вирішено питання щодо загальнообов'язкових платежів (а.с.31-40).
Протоколом загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко», проведених 17 квітня 2021 року, були прийняті рішення, зокрема, щодо встановлення загальнообов'язкових внесків на управління багатоквартирного будинку співвласниками будинків АДРЕСА_1 , а також щодо порядку їх сплати, та, у разі неналежного виконання своїх зобов'язань, порядок проведення роботи з власниками квартир, які мають заборгованість (а.с.40-43).
Позивач ОСББ «Скіфське містечко» звернувся до суду з позовом з тих підстав, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняті рішення не виконують та мають заборгованість по внескам, у відповідності до тарифу, встановленого, згідно з протоколом установчих зборів, починаючи з 2018 року по 2021 рік, в розмірі 4 542 грн. 12 коп. (а.с.27-28).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості, оскільки детального розрахунку з зазначенням ціни/тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території та іншого суду надано не було, як і не надано доказів щодо неналежного виконання відповідачами зобов'язань з оплати наданих послуг.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.
За положеннями частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною першою статті 385 ЦК України також передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться в статті 1 Закону, багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
За змістом статей 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За частинами першою-третьою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку'витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
За частиною другою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до статті 1 якого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основною метою створення об'єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. А за частиною четвертою статті 4 цього Закону діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Загальні збори співвласників є вищим органом управління об'єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Об'єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать до коштів об'єднання, та зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Об'єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
Статтею 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів; освітлення місць загального користування; поточний ремонт; вивезення побутових відходів тощо.
Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, тариф на ці послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України. Перелік послуг за кожним будинком погоджується у договорі на надання цих послуг, який укладається між споживачами та підприємством, організацією тощо, які надають ці послуги.
Отже, законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.
Наведені вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі №910/6471/18 та відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Спір між сторонами виник щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Скіфське містечко» заборгованості по внескам, у відповідності до тарифу, встановленого, згідно з протоколами установчих зборів, за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року, в розмірі 4 542 грн. 12 коп. (а.с.27-28).
Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2016 року було затверджено Статут ОСББ «Скіфське містечко» (а.с.10-20), у відповідності до п.1.1 якого ОСББ «Скіфське містечко» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , відповідного до ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» і «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (т. 1 а.с.11).
Згідно п. 3.2. Статуту ОСББ «Скіфське містечко» виключною компетенцією загальних зборів співвласників є визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко», 30 липня 2017 року було прийнято рішення про початок самостійного обслуговування багатоквартирних будинків та прибудинкової території та встановлено загальнообов'язкові внески співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 у розмірі 2,00 грн. за квадратний метр (т. 1 а.с.29-30).
Протоколом загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко», проведених 02 березня 2019 року, було прийнято кошторис на 2019 рік та вирішено питання щодо загальнообов'язкових платежів у розмірі 3,20 грн. за квадратний метр (т. 1 а.с. 31-40).
Протоколом загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко», проведених 17 квітня 2021 року, були прийняті рішення, зокрема, щодо встановлення загальнообов'язкових внесків на управління багатоквартирного будинку співвласниками будинків АДРЕСА_1 , у розмірі 3,90 грн. за квадратний метр, а також щодо порядку їх сплати, та, у разі неналежного виконання своїх зобов'язань, порядок проведення роботи з власниками квартир, які мають заборгованість (т. 1 а.с.40-43).
Разом з тим, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСББ "Скіфське містечко" про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів співвласників від 17.04.2021 року, яке згідно відомостей Єдиного державного рєстру судових рішень набрало законної сили 12 жовтня 2022 року, визнано недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скіфське містечко", що оформлене протоколом від 17 квітня 2021 року.
За таких обставин, відсутні правові підстави для нарахування відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 загальнообов'язкових внесків на управління багатоквартирного будинку співвласниками будинків АДРЕСА_1 , у розмірі 3,90 грн. за квадратний метр.
Отже, відповідачі, як співвласники квартири АДРЕСА_2 , зобов'язані сплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, виходячи з розмірів внесків, встановлених Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко» від 30 липня 2017 року та Протоколом загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко» від 02 березня 2019 року, а саме: у період з грудня 2018 року по квітень 2019 року - у розмірі 79,20 грн. щомісячно, у період з травня 2019 року по листопада 2021 року - у розмірі 126,72 грн., натомість, останні, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надали доказів сплати таких внесків.
З огляду на наведені вище приписи законодавства та надані сторонами докази у підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову ОСББ «Скіфське містечко» в частині стягнення з відповідачів, як співвласників квартири АДРЕСА_2 , витрат на управління багатоквартирним будинком, виходячи з розмірів внесків, встановлених Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко» від 30 липня 2017 року та Протоколом загальних зборів ОСББ «Скіфське містечко» від 02 березня 2019 року, тобто 4 414,32 грн. (за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року: 79,20 грн. х 5 місяців = 486,00 грн.; за період з травня 2019 року по грудня 2021 року (не включно): 126,72 грн. х 31 місяць = 2 928,32 грн.; 486,00 грн. + 2 928,32 грн. = 4 414,32 грн.).
Згідно довідки КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 02 листопада 2021 року № 97, ОСОБА_1 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 є власницею 1/3 частини цієї квартири, у зв'язку з чим витрати на її утриманя вони мають нести у відповідності до належних їм частом, тобто: ОСОБА_6 - 2 942,88 грн., ОСОБА_2 - 1 471,44 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, а тому колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ОСББ «Скіфське містечко» щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів за період з грудня 2018 року по грудня 2021 року, а саме: з ОСОБА_1 - інфляційні збитки у розмірі 328,47 грн. та 3% річних у розмірі 132,01 грн., з ОСОБА_2 - інфляційні збитки у розмірі 164,24 грн. та 3% річних у розмірі 66,01 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 5 504,75 (5 675,00 грн. (2 270,00 грн. + 3 405,00 грн.) х 97%), що відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судовий збір», а саме: з ОСОБА_6 - 3 669,83 грн. та ОСОБА_2 - 1 834,92 грн.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 133, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у разі задоовлення позову, покладаються на відповідача, у зв'язку з чим колегія суддів стягує з ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем на отримання довідки БТІ в сумі 469,93 грн., а з ОСОБА_2 - в сумі 234,97 грн.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу .
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу за Договором №7 від 03.11.2021 року у розмірі 1 515,52 грн. (т. 1 а.с. 73,74), й обґрунтованість цих витрат відповідачами не спростовано, як і не надано доказів їх неспівмірності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, враховуючи задоволення позовних вимог та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку, що заявлені вимоги щодо стягнення на користь позивача ОСББ «Скіфське містечко» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 515,52 грн. є обгрунтованими, у зв'язку з чим, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягує з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 470,00 грн., а саме: з ОСОБА_1 - 980,00 грн. та з ОСОБА_2 - 490,00 грн.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» - задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2022 року -скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» заборгованість за витратами на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, за період з грудня 2018 року по грудня 2021 року, в розмірі 2 942 (дві тисячі дев'ятсот сорок дві) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок, інфляційні втрати за простроення виконання зобов'язань у розмірі 328 (триста двадцять вісім) гривень 47 (сорок сім) копійок та 3% річних у розмірі 132 (сто тридцять дві гривні) 01 (одна) копійка, а всього 3 403 (три тисячі чотириста три) гривні 36 (тридцять шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» заборгованість за витратами на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, за період з грудня 2018 року по грудня 2021 року, в розмірі 1 471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривня 44 (сорок чотири) копійки, інфляційні втрати за простроення виконання зобов'язань у розмірі 164 (сто шістдесят чотири) гривні 24 (двадцять чотири) копійки та 3% річних у розмірі 66 (шістдесят шість) гривень 01 (одна) копійка, а всього 1 701 (одна тисяча сімсот одна) гривня 69 (шістдесят дев'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 3 669 (три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки, на професійну правничу допомогу у розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок та на отримання довідки БТІ в сумі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) гривень 93 (дев'яносто три) копійки, а всього 5 119 (п'ять тисяч сто дев'ятнадцять) 76 (сімдесят шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Скіфське містечко» судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 1 834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) гривні 92 (дев'яносто дві) копійки, на професійну правничу допомогу у розмірі 490 (чотириста дев'яносто) гривень 00 (нуль) копійок та на отримання довідки БТІ в сумі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок, а всього 2 559 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2022 року.
Головуючий:
Судді: