Провадження № 22-ц/803/5769/22 Справа № 212/3016/22 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
08 листопада 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони справи
позивач - Криворізька міська рада
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року, винесену суддею Колочко О.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 29 червня 2022 року,
У червні 2022 року до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла заява керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначено, що під час здійснення конституційних повноважень окружною прокуратурою встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м.Кривого Рогу та безпідставного набуття речових прав на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом позову є зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації прав на приміщення за вищевказаною адресою На час звернення прокурора до суду власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 . У випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірного нерухомого майна та заборони вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за позовом прокурора, буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного майна має реальні можливості здійснити його відчуження і вказані заходи забезпечать охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності особи в повній мірі і носить тимчасовий характер.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року заяву керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо розпорядження та відчуження об'єкта нерухомого майна - будівлі, нежитлової будівлі, загальною площею 16 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об'єкта: 2456638312060.
У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, просить скасувати ухвали суду про забезпечення позову.
При цьому, відповідач наголошує на тому, що прокурор до заяви про забезпечення позову надав суду письмові докази без відповідного підпису та зазначення дати на кожному письмовому доказі, не зазначив про наявність у нього оригіналів письмових доказів, що суперечить нормам абз.2 п.5 ст.95 ЦПК України, тому рішення про забезпечення доказів прийнято на основі неналежних, недопустимих, недостовірних та недостатніх доказів, а відтак підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, просить ухвалу суду першої інстанції як законну і належним чином обґрунтовану залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника заявника ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, з викладених у відзиві підстав, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині відмови у накладені арешту на нерухоме майно, що є предметом позову Криворізькою північною окружною прокуратурою не оскаржується і у цій частині не переглядається.
Постановляючи ухвалу про часткове забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що такий захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією спірного нерухомомого майна і які направлені на його відчуження та розпорядження ним є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача та виключить можливість обмеження прав відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі та забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та співмірності.
Колегія суддів, переглядаючи ухвалу суду в оскаржуваній частині встановила таке.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п.1, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом п.10 цієї ж постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Судом першої інстанції встановлено, що заява про забезпечення позову подана до суду одночасно із позовом Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізькох міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєтрації прав на нерухоме майно, а саме на приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 16 кв.м., яке на праві власності належить відповідачу.
Криворізькою північною окружною прокуратурою Дніпропетровської області до заяви про забезпечення позову, як доказ, що власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 , долучено належним чином завірену копію довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, про що зазначено у заяві.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерство юстиції України забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем.
Відповідно до положень ч.2 ст.21 зазначеного Закону рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.
Згідно з нормами ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Наявна у справі Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідає нормам ч.5 ст.95 ЦПК України, тому доводи скаржника про те, що прокурор до заяви про забезпечення позову надав суду письмові докази без відповідного підпису та зазначення дати на кожному письмовому доказі, не зазначив про наявність у нього оригіналів письмових доказів суперечать матеріалам справи та є надуманими (а.с.11-12).
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
На підставі викладеного, та з урахуванням положень ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2022 року.
Головуючий:
Судді: