Справа № 638/517/15-ц
Провадження № 4-с/638/67/22
іменем України
09 листопада 2022 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі
головуючої судді - Штих Т.В.
за участі секретаря Зайченко Р.О.,
розглянувши скаргу представника ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариства «Фідобанк» заінтересовані особи Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошель Ірини Миколаївна, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по цивільній справі за позовом Публічне акціонерне товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою стягувач Публічне акціонерне товариства «Фідобанк» заінтересовані особи Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошель Ірини Миколаївна, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по цивільній справі за позовом Публічне акціонерне товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від «11» листопада 2021 року у справі №638/517/15-ц скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено визнано протиправною бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язано вчинити дії щодо зняття арешту з рухомого майна: автомобіля марки DAEWOO, моделі LANOS, білого кольору, 2004 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , 25.06.2021 року накладеного в межах виконавчого провадження № 49655551.
«13» грудня 2021 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знятий арешт з автомобіля марки DAEWOO, моделі LANOS, білого кольору, 2004 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , 25.06.2021 року накладений в межах виконавчого провадження ВП №49655551.
Однак, «13» січня 2022 року ОСОБА_1 не зміг розпорядитись власністю (вищезазначеним автомобілем), оскільки державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 49655551 винесена та не скасована постанова про розшук майна боржника. В зв'язку з чим представник скаржника просить поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення зі скаргою на бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошель Ірини Миколаївни до Дзержинського районного суду міста Харкова, визнати протиправною бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошель Ірини Миколаївни щодо не вчинення дій по припиненню розшуку автомобіля марки DAEWOO, моделі LANOS, білого кольору, 2004 року випуску, № державної реєстрації НОМЕР_1 , 25.06.2021 р. оголошеного в межах виконавчого провадження № 49655551, зобов'язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошель Ірину Миколаївну вчинити дії щодо припинення розшуку автомобіля марки DAEWOO, моделі LANOS, білого кольору, 2004 року випуску, № державної реєстрації НОМЕР_1 , оголошеного в межах виконавчого провадження № 49655551.
У судове засідання сторони не з'явились. Від представника заявника ОСОБА_2 надійшла заява 28 вересня 2022 року про розгляд справи за її відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічна норма також міститься у ч. 1 ст. 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. Вищевказане обтяження у вигляді арешту майна, порушує права Заявника, створює власнику перешкоди у повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Судом встановлено, що з метою з'ясування підстав та припинення розшуку автомобіля марки DAEWOO, моделі LANOS, білого кольору, 2004 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , 25.06.2021 року накладеного в межах виконавчого провадження № 49655551, «17» січня 2022 року було направлено адвокатський запит до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо надання офіційної інформації про надання інформації про наявні постанови про розшук майна ОСОБА_1 та припинення розшуку автомобіля DAEWOO LANOS, колір білий, рік випуску 2004, ДН3: НОМЕР_1 в межах виконавчого провадження № 49655551.
За результатами розгляду вказаного запиту начальник Шевченківського ВДВС у м. Харкові листом від «21» січня 2022 р. надав відповідь, в якій повідомлено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 49655551 3 примусового виконання виконавчого листа у справі N638/517/15-ц, виданого 23.11.2015 Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту № 022-П-B/01/08 від 19.03.08 на користь ПАТ «Фідобанк». При здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем в межах цього виконавчого провадження винесено наступні постанови:
- 02.12.2015 постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- 27.01.2016 року постанову про арешт майна боржника, а саме накладено арешт на автомобіль марки DAEWOO, моделі LANOS, білого кольору, 2004 року випуску, No державної реєстрації НОМЕР_1 та автомобіль марки ВАЗ, моделі 21093, сірого кольору, 2001 року випуску, № державної реєстрації НОМЕР_3 ;
- ??27.01.2016 року Постанову про розшук майна боржника;
- ??08.06.2017 Постанову про арешт майна боржника;
- 31.07.2017 Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що на момент винесення постанови арештоване рухоме майно боржника органами внутрішніх справ не розшукано протягом року.
Одночасно повідомлено, що надати копії матеріалів виконавчого провалження BП № 49655551 не можливо, оскільки останне знищено за закінченням встановленого терміну зберігання.
Отже, виконавче провадження в рамках якого було наклалено арешти на майно боржника №49655551 закінчене, з інформації в Автоматизованій системі виконавчих проваджень - стан виконавчого провадження «Завершено», арешт автомобіля DAEWOO LANOS, колір білий, рік випуску 2004, ДН3: НОМЕР_1 накладений в межах виконавчого провадження № 49655551 знятий, згідно ухвали Дзержинського районного суд м. Харкова від 11.11.2021 р. у справі № 638/517/15-ц, однак розшук автомобіля не припинений.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (надалі - Закон № 1404-VIII).
Частиною першою ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 вказаної норми передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із пунктами 1, 2 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;.
З приписів ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 1404-VIII вбачається, що виконавець розпочинає примусове виконання рішень на підставі виконавчого документу та за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Отримавши виконавчий лист та вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, перевіряє, зокрема, його відповідність вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» і у разі відповідності виконавчого листа цим вимогам відкриває виконавче провадження.
Порядок звернення стягнення на майно визначено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно ч. 4 ст. 50 Закону № 1404-VIII у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
За змістом ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковість судового рішення є однією з головних засад здійснення судочинства в Україні, а невиконання судових рішень є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із способів виконання судового рішення передбаченим чинним законодавством, є звернення стягнення за рішенням суду на нерухоме майно, що належить боржнику, і право власності на яке ним не зареєстровано в установленому законом порядку, за поданням державного виконавця та за наявності відкритого виконавчого провадження щодо такого боржника.
Згідно ст. 50 Закону N606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
З огляду на вказане суд не може зобов'язати виконця вчинити виконавчі дії в межах завершеного виконавчого провадження.
Як визначено частинами 1, 3 статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року).
Одною із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень (п. 9 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 1291 Конституції України). Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Керуючись ст. 447 - 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
ухвалив:
Скаргу представника ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариства «Фідобанк» заінтересовані особи Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошель Ірини Миколаївна, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по цивільній справі за позовом Публічне акціонерне товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
У випадку, якщо ухвала була постановлена за відсутності особи в той же самий строк з моменту отримання вказаної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 11 листопада 2022 року.
Суддя Т.В. Штих.