Справа № 463/6513/22
Провадження № 2-а/463/125/22
іменем України
08 листопада 2022 року м. Львів
Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Яворського С.Й.
з участю секретаря с/з - Козак О.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Башти Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до дміністративної комісії при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради (місце знаходження: 79006, м.Львів, вул.К.Левицького, 67) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що 11 серпня 2022 року адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради було винесено постанову №73 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно мотивувальної частини постанови ОСОБА_1 , будучи комерційним директором ТзОВ «Біля Універмагу», 04.07.2022 року о 9:00 год. вчинив адміністративне правопорушення тим, що за адресою: АДРЕСА_2 , проводить будівельні роботи, а саме: залито бетонну стяжку на тротуарі для розширення павільйонів, чим порушив п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 із змінами та ст.152 КУпАП.
Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки, за його твердженнями, адміністративна комісію не в повній мірі встановила необхідні для вирішення справи обставини, не довела належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, навівши відповідні обставини у поданій позовній заяві. Крім цього, зазначає, що про факт існування оскаржуваної постанови дізнався лише 24.08.2022 року.
На підставі викладеного, просить поновити строк на оскарження постанови та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №73 від 11.08.2022 року, винесену адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просять відмовити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить такі задоволити. Вказав, що адміністративне правопорушення не вчиняв, про час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений не був та матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення.
Представник відповідача Башта Г.І. в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав викладених у відзиві, в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, з'ясувавши обставини справи, оглянувши матеріали справи, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.246,286 КАС України, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.
За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 11.08.2022 року адміністративною комісією Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради було винесено відносно ОСОБА_1 постанову №73 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, а саме: ОСОБА_1 , будучи комерційним директором ТзОВ «Біля Універмагу», 04.07.2022 року о 9:00 год. вчинив адміністративне правопорушення тим, що за адресою: АДРЕСА_2 , проводить будівельні роботи, а саме: залито бетонну стяжку на тротуарі для розширення павільйонів, чим порушив п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 із змінами (а.с.3).
З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова прийнята на підставі та з урахуванням протоколу про адміністративне правопорушення серії №150 від 04.07.2022, складеного майстром дільниці ЛКП «Південне» відносно ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП.
Статтею 152 КУпАП встановлено, що за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зокрема, позивачу інкриміновано у вину порушення вимог пункту 20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, відповідно до якого передбачено адміністративне стягнення, за: самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.
Оцінюючи вказані положення законодавства на предмет їх відповідності обставинам справи, а також доказовості та законності складення оскаржуваної постанови відносно позивача ОСОБА_1 суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідачем не виконано свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).
У той же час у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, оскільки позивач заперечує порушення ним п.20.1.24 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 із змінами, а інших доказів вчинення останнім відповідного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені.
Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.
У відповідності до положень ст.139 КАС України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 496,20 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду.
Слід звернути увагу відповідача, що Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 9 березня 1988 року № 5540-XI "Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР" не застосовується на території України з 07.05.2022 року на підставі Закону України «Про дерадянізацію законодавства України».
Керуючись ст. ст. 6,9,72-77,295,297 КАС України, ст. 152 КУпАП суд, -
ухвалив:
Позов - задоволити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №73 від 11.08.2022 року, винесену адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, (ідентифікаційний код юридичної особи 04056109) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок ).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.295,297 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.11.2022 року.
Суддя: С.Й. Яворський