Київський апеляційний суд
2 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12017111190000343 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Іванівка Богуславського району Київської області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
який засуджений вироком Богуславського районного суду Київської області від 9 липня 2019 року,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 25 серпня 2022 року,
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 25.08.2022 задоволено клопотання засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 і ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за вироком Богуславського районного суду Київської області від 09.07.2019 на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне рішення, оскільки всупереч вимогам ст.ст.5, 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст.424, 436 КПК України суд першої інстанції перейняв на себе повноваження суду касаційної інстанції і, фактично, змінив вирок щодо ОСОБА_6 , який був залишений без змін судом апеляційної інстанції.
Крім того, в ухвалі містяться посилання на ст.ст.532, 537, 539 КПК України, які регулюють вирішення питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, що набрали законної сили, і якими звільнення від кримінальної відповідальності на стадії виконання вироку не передбачено, взагалі.
Також суд послався на п.13 ч.1 ст.537 КПК України, яким передбачено вирішення питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.2 і ч.3 ст.74 КК України. Однак у цих нормах закону України про кримінальну відповідальність йдеться про випадки, коли особа засуджена за діяння, караність якого законом усунена, або призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону. Тобто ці норми жодним чином не стосуються звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. До того ж, як вважає прокурор, суд першої інстанції помилково ототожнив звільнення від кримінальної відповідальності, що передбачає закриття кримінального провадження, та звільнення від покарання, тобто процедури, які регулюються різними розділами КК України, відрізняються не тільки підставами та умовами, а і стадією кримінального провадження, у зв'язку з чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи засудженого ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив вийти за її межі, залишити без розгляду цивільні позови прокурора в інтересах закладів охорони здоров'я та потерпілої ОСОБА_9 і закрити кримінальне провадження; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції, вироком Богуславського районного суду Київської області від 09.07.2019 ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цим же вироком частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 , на користь якої суд стягнув з ОСОБА_6 матеріальну і моральну шкоду та витрати на оплату правничої допомоги адвоката, а також задоволено позов прокурора про стягнення з ОСОБА_6 на користь закладів охорони здоров'я витрат на стаціонарне лікування потерпілої.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.10.2019 вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 08.01.2020 частково задоволено касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.12.2021 вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
29.07.2022 захисник та ОСОБА_6 подали клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вироком суду на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Задовольняючи клопотання, суд в ухвалі зазначив, що 22 листопада 2017 року ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, яке є нетяжким злочином, з часу вчинення злочину минуло більше трьох років, і дійшов висновку, що закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності. Також суд послався на положення ст.ст.532, 537, 539 КПК України і звернув увагу, що строк давності закінчився 22 листопада 2020 року, у той час як в період з 22 листопада 2017 року до 14 грудня 2021 року вирок не набрав законної сили.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.285 КПК України, ч.1 ст.44 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
При цьому відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, чинній на час вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, минуло три роки.
Положеннями ч.4 ст.286, ст.288 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Цих вимог закону судом першої інстанції дотримано не було, оскільки питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, яке також передбачає закриття кримінального провадження, може бути вирішене до набрання вироком законної сили, тобто під час судового розгляду в суді першої інстанції або під час апеляційного розгляду, і тільки за відповідним клопотанням. Звільнення від кримінальної відповідальності на стадії виконання вироку кримінальним процесуальним законом не передбачено, про що обґрунтовано вказує в апеляційній скарзі прокурор.
Посилання на п.13 ч.1 ст.537 КПК України, яким також керувався суд, є безпідставними. При цьому суд помилково ототожнив поняття звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання, які є різними за своєю правовою природою та процедурою застосування, і підстави для яких передбачені різними розділами Кримінального кодексу України.
За приписами цієї норми під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.2 і ч.3 ст.74 КК України, тобто лише у разі, якщо особа засуджена за діяння, караність якого законом усунена, або у разі, якщо призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону, що в цьому кримінальному провадженні не мало місце.
Згідно з ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Колегія суддів вважає, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене судом першої інстанції під час розгляду клопотання захисника, перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому ухвалу належить скасувати, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора.
Згідно з ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
Відповідно до принципу юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права, остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Цей принцип частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до “якості закону”).
Згідно з п.а) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі “Стіл та інші проти Сполученого Королівства” (рішення від 23.09.1998) Суд зазначив, що вирази “законний” та “згідно з процедурою, встановленою законом”, у п.1 ст.5 Конвенції зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст.5 і не є свавільним. Суд наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія (п. 54).
Згідно з ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на час повторного перегляду вироку судом апеляційної інстанції закінчився строк давності, визначений п.2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014. А тому за відсутності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 повинен був бути звільнений від покарання.
Як пояснив засуджений, його касаційна скарга була повернута яка така, що подана після закінчення строку касаційного оскарження, і суд касаційної інстанції не знайшов підстав для його поновлення.
Кримінальним процесуальним законом не передбачено процедури звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на стадії виконання вироку.
А тому вирок, який набрав законної сили, підлягає виконанню, в тому числі у частині призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, відбування якого суперечитиме п.а) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і буде свавільним, оскільки ОСОБА_6 підлягав безумовному звільненню від покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КПК України.
Враховуючи викладене, з метою недопущення порушення прав засудженого, колегія суддів вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, як то верховенство права, законність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, та ухвалити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання сторони захисту і звільнити ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком Богуславського районного суду Київської області від 09.07.2019.
Що стосується доводів засудженого, висловлених у суді апеляційної інстанції, про залишення без розгляду цивільних позовів, то вони не ґрунтуються на вимогах закону, адже звільнення від покарання не звільняє ОСОБА_6 від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану його злочинними діями.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 25 серпня 2022 року, якою задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , засудженого вироком Богуславського районного суду Київської області від 9 липня 2019 року, про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, скасувати.
Клопотання захисника ОСОБА_7 і ОСОБА_6 задовольнити частково.
На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком Богуславського районного суду Київської області від 9 липня 2019 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3