09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 320/7773/21
адміністративне провадження № К/990/30006/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., перевіривши касаційну скаргу Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 320/7773/21 за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №73/3 сесії 8 скликання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 22.12.2020 про відмову в наданні йому земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1875 га згідно з графічними матеріалами, розташованої в с. Гурівщина;
- зобов'язати Дмитрівську сільську раду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1875 га згідно з графічними матеріалами, розташованої в с. Гурівщина.
Суд першої інстанції розглянув вказану справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022, позов задоволено.
01.11.2022 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, у якій відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а. А також вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: визнання встановленими обставин, що мають значення для справи, які є недоведеними.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник зобов'язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов'язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду, Суд зазначає таке.
У справі, що розглядається спір стосується відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з графічними матеріалами.
В свою чергу в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а, на яку посилається скаржник, спір стосувався цільового призначення та виду використання земельних ділянок.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.
Отже, оскільки у справі на, яку посилається скаржник, інші обставини справи внаслідок яких виникли спірні правовідносини та предмет розгляду, Суд відхиляє указані посилання та не приймає їх до уваги.
Щодо посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: визнання встановленими обставин, що мають значення для справи, які є недоведеними, Суд вважає їх безпідставними та не приймає з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Вказана норма містить вичерпний перелік порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. А відтак, посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій визнали встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, є необгрунтованим.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
Cуддя А. Ю. Бучик